На березі Азовському

Анатолій БУТЕНКО,
голова оргкомітету фестивалю “Українська пісня єднає нас”

У Маріуполі було сонячно й політньому тепло. Від Палацу культури “Український Дім”, повільно рухаючись проспектом Металургів, їхала автоколона. Святково прикрашені автобуси прямували до пам’ятника Т. Г. Шевченкові. У них їхали учасники V Всеукраїнського фестивалюконкурсу “Українська пісня єднає нас” з різних регіонів України: Полтавської, Сумської, Чернігівської, Львівської, Херсонської, Чернівецької, Одеської, Запорізької, Черкаської, Кіровоградської та Донецької областей.
Після покладання квітів до пам’ятника Т. Г. Шевченку вишикувались хорові колективи, учасники яких вдягнуті в яскраве національне вбрання, вишите дивовижними різнобарвними візерунками, бісером — у променях яскравого сонця вони здавалися живим квітником.
Дійство розпочалося державним Гімном України у музичному виконанні духового оркестру Головного управління поліції Донецької області, його багатоголосо підхопили учасники пісенного форуму.
Задовго до цієї події оргкомітет фестивалю направив керівництву обласної й міської ради Маріуполя, а також управлінню освіти, вищих навчальних закладів, керівництву військових частин запрошення взяти участь у проведенні патріотичного заходу і тим підтвердити: “Ми українці сходу і заходу — єдина родина!”.
З Господньою молитвою за Україну й усіх присутніх звернувся архієпископ Донецький і Маріупольський Сергій, разом з ним молились священики, їх підтримували учасники церковного хору церкви ім. Петра Могили.
Після молитви відразу, за традицією, у виконанні трьохсот учасників фестивалю над площею пролунав музичний твір — “Молитва за Україну” (відомий як духовний гімн України під назвою “Боже великий, єдиний, нам Україну храни”), написаний ще 1885 року Миколою Лисенком на слова Олександра Кониського.
Диригент зведеного хору — заслужений діяч культури, завідувач хорового відділення Маріупольського коледжу мистецтв Лариса Голубятнікова, головну партію гімну виконував зведенний хор “Лоретто” Маріупольського коледжу мистецтв.
Легкий вітерець гойдав вимпели і прапори областей і районів, які тримали учасники фестивалю. За оголошеннями ведучих розпочалась пісенна естефета. Пісня за піснею над площею лунали музичні візитівки. Немов пісенний вінок спліталось дивовижне мереживо зі спогадів про історію українського народу та його традиції.
А традиції в українців красиві, шляхетні. Наш народ має багату культуру — величезний скарб, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу загалом.
Як і рідна мова, народні пісні й звичаї об’єднують людей в один народ.
Коли ж скінчилась пісенна естафета, слухачами якої була група курсантів Донецького юридичного інституту МВС України, школярі школи № 16, місцеві люди літнього віку, частина хорових і вокальних колективів вирушила на відпочинок до пансіонату Маріупольського порту — на берег Азовського моря, в Мелекіно, а інша — з концертною програмою поїхали в ПДТУ і МДУ. Актові зали обох університетів були заповнені вщерть і слухачі з великою вдячністю аплодували виконавцям за їхні чудові виступи. Це добре відомі не тільки в Україні, а й далеко за її межами народний ансамбль “Лтава” (м. Полтава), керівник Наталя Іванова, народний хор “Горлиця” (м. Кропивницький), керівник Наталя Медведєва, народна капела бандуристів “Джерела” (м. Мелітополь), керівник Кривошей Зінаїда Іванівна, народний ансамбль “Оксамит” (м. Запоріжжя,), керівник Лариса Купчинська.
Наступного дня в ПК “Український Дім” розпочалась конкурсна програма. Журі було нелегко, але, попри симпатії і переваги, воно дуже професійно підійшло до справи. Тож після закінчення змагання й визначення переможців хорові й вокальні колективи та їхні керівники, які ще не охололи від спілкування з маріупольською публікою, попрямували в міський сад, аби ще раз виступити з вільною програмою перед шанувальниками української народної пісні, поспілкуватися з городянами. І знову зі сцени лунали пісні… Це тривало впродовж трьох годин, але, хоч як прикро, складалось враження, що учасники фестивалю таким чином знайомляться один з одним, оскільки глядачів було небагато. Більшість — молодь і дорослі — ходили алеями міського саду, не звертаючи особливої уваги на те, що відбувалось на сцені. Що це — брак мистецького смаку чи елементарна байдужість? Хоч би що це було, воно має турбувати керівництво області, Маріуполя й працівників департаменту культурногромадського розвитку. Адже тільки через свідоме і правдиве сприйняття історії і культури свого народу можливе духовне відродження нації.
За традицією, в ПК “Український Дім” у рамках святкової програми за участю студентів ПДТУ (організатор — директор студклубу Г. В. Ареф’єва) і членів народного клубу народної вишивки “Рушничок” (керівник — О. П. Фесенко) розпочалась демонстрація народних строїв (театр народного вбрання), а також виставка робіт юних художників Маріуполя і прилеглих районів Мангуша і Сартани, присвяченних українській народній пісні (керівник — Т. В. Войцешек).
Галаконцерт відбувся за участю переможців та заслужених артистів України Віктора Кавуна і Тетяни Шершової. Подарунки, відзнаки, нагороди — все було у фінальній частині Фестивалю.
Безумовно, фестиваль, як кожне мистецьке дійство, не може відбутися без учасників і глядачів. І тут слід визнати, що без підтримки керівництва обласної та місцевої влади, а також без спонсорівмеценатів проводити такий захід надто складно, а то й неможливо. І важливо, щоб усі зрозуміли: відродження держави починається з нашого усвідомлення, хто ми є. Що ми, українці, — єдина нація. Сподіваємось, наступного року розуміння важливості такого заходу буде більшим у всіх, а допомога — вчасною і суттєвою.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment