Поезія війни

Георгій ЛУК’ЯНЧУК

Вечір творчості “Поезія війни” відбувся в переповненому слухачами залі Інформаційно-виставковкового центру Музею Майдану (на другому поверсі відновленого Будинку профспілок). Душевний вечір у роздумах про сенси і смисли сучасного життя пережили усі, кого в Інфоцентр Музею Майдану заманили люди з передової, які натхненно читали свої вірші, сповнені вражень від війни з Московією, що триває на сході нашої країни. Одна річ — чути про неї від тих, хто на ній не був, а зовсім інша — від людей із війни. Проймають і вірші, і розповіді. Війна — час акумуляції сили народу. Вона породжує сплеск багатьох галузей, а не лишень військової промисловості. У вирішальний час усі наснажені патріотизмом прошарки суспільства долучаються до всенародної справи, і важливу роль у цьому відіграє мистецтво. Оспівуючи будні й перемоги свого війська, митці працюють на сьогодення та на майбутнє — підтримують бойовий дух і пишуть історію. Українську культуру також у різні віки збагачувала боротьба. Свідчення цьому — багатий пласт козацьких пісень, а впродовж минулого століття — стрілецьких і повстанських. Покладені на музику, ті вірші з окопів не обмежуються громадянською тематикою. Часто це непересічні ліричні шедеври, романси тощо. Яку творчість уже покликала до життя нинішня війна? Що забули на передовій поети? Творець у людині проявляється в різний час, особливо в екстремальних ситуаціях. Хтось із них воював, хтось лікував, хтось допомагав споряджати військових, а хтось — сповіщав і висвітлював події. А крім того, масиви власних переживань всіх їх надихнули на поезію.
Своєю непересічною творчістю поділилися з слухачами журналістка, волонтерка Олена Задорожна; психологиня, волонтерка, активістка, інструкторка домедичної допомоги Тетяна Ярошенко; учасник бойових дій на Сході України, співзасновник видавництва “Дім Химер” Влад Сорд; громадська діячка Зоряна Паламарчук…
Із спогадів Влада Сорда: “Леру Бурлакову знаю з добровольчого батальйону. Саме вона мене познайомила з Василем Сліпаком (MYTH / МІФ). А я її — з її майбутнім, але вже, на превеликий жаль, покійним, нареченим. Він загинув недалеко від нас — це я його привів на контракт. І от для нього, мого друга, залишився тільки вірш:

Ми з тобою разом запеклі.
Ми кувались в одному пеклі.
В нас різнилися тільки сни.
І метал після довгих злив
так по-різному іржавів:
ти мав жити і так хотів,
я ж до смерті молився в ніч.
Замість серця у грудях піч.
Замість мудрості — голоси.
Ти кому що тепер даси?
З ким ти вип’єш чи скуриш блок?
Ось — сплетіння твоїх кишок.
Твої ноги поглинув ліс.
От навіщо туди поліз?
От навіщо хотів життя —
не жалівся, не біг, не сцяв,
йшов без паніки “по гриби”…
Я побив би тебе. Побив!
Надто тихо вночі тепер —
зорі сяють, а ти, друже, вмер.
Світить місяць, шепоче степ.
Я — скалічений, та окреп.
Я — підірваний. В голові.
Ти — підірваний та в землі.
І не викинуть з пісні слів!
Я вже згас, коли ти — горів.
Я вже вмер, коли ти вмирав;
ти божився, коли я крав;
я сміявся, коли ти бив,
наче бога в собі відкрив.
Грузять медики тіло й кров.
Йти далеко, та ти дійшов.

P. S. Музей Майдану продовжує збирати літературу! Одним із підрозділів закладу є Бібліотека Музею Майдану — наступниця громадської ініціативи “Бібліотека Майдану”. Майданівську книгозбірню, яка діяла у вигляді буккросингу, тепер поповнюють літературою про демократію, народний спротив, боротьбу за свободу окремих людей і цілих народів. У першу чергу це наукові й художні видання про українські та світові революції останніх десятиліть. Майже 200 назв книжок, присвячених Революції Гідності, і це найповніше зібрання книжок про Євромайдан. Музей дякує кожному, хто дарує тематичні видання, та всім, хто повідомляє про книжки, які ще не стали надбанням бібліотеки.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment