Внутрішня російсько-українська мовна війна як причина української деградації, виродження і занепаду

Микола СТОВБУН-КРЕМЕНЕЦЬКИЙ

Українська державність продовжує перебувати в стані крайньої невизначеності з двома можливими майбутніми рішеннями: а) самозбереження; б) втрата державності. Твердження підкріплюється останніми президентськими і парламентськими виборами. Вони засвідчили, що владу в Україні може захопити представник будь-якої політичної орієнтації, включно з відверто антидержавними настроями.

Невизначеність — іманентна властивість складного світу, в якому відсутні наперед задані очікування, а процес незавершений. Доля держави визначатиметься власною поведінкою і вимогами зовнішнього політичного середовища, тому завжди слід сумніватись у завершенні досягнутого, слідкувати за напрямом флуктуацій і плавними змінами параметрів соціального стану, бути готовим до різких стрибків у процесі, до катастроф. На прикрість, українська наука (Академія Наук, університети), спеціалізовані інституції з проблем державної безпеки не зуміли визначитись із заходами попередження загрози невизначеності. Вони прості й науці добре відомі, але специфічні для різних ситуацій і різних держав. Вивести зі стану безкінечної невизначеності і стабілізувати конкретно Україну означає створення умов для припинення внутрішньої російсько-української мовної війни. Умова виконується за позбавлення російської мови та її ідеологічного додатка — російської Церкви — можливості виконання керівного параметра системної самоорганізації і переведення в ділянку допустимого необхідного хаосу, де їй може належати не більше 6—8% від загальної кількості в 20%. Сьогодні Україна перебуває на межі стійкості, навіть мале порушення якої може розпочати процес переходу держави в новий якісний стан з втратою державотворчих детермінант. Одна із загроз — системна бістабільність.
Бістабільність означає, що система/держава має два стани внутрішньої рівноваги. Конкретно для України в теперішньому стані це точка “1” (умовно назвемо її станом домінування української мови і українських ідеальних цінностей, українською) та точка “3” (те саме — російською) — це точки повної визначеності й мінімуму енергії, внутрішня рівновага, відсутність деструктивних чинників (смерть). Точка “2” (в ній зараз перебуває держава) — максимальна невизначеність, максимум енергії. Україна її вимушено витрачає на Майдани і контрмайдани (перемагають у президентських виборах — Кучма, Янукович, Зеленський), на внутрішню війну за право котроїсь з ідеальних підсистем (української, російської) одноосібно перейти в точку визначеності, мінімуму енергії. В таких умовах ні політичний, ні економічний, ні культурний розвиток не відбуваються. Для стабілізації України потрібна однозначна перемога української мови і одноосібне виконання нею ролі керівного параметра системної самоорганізації та на цій основі набуття бажаної визначеності. Це означає усунення зі схеми точки “2” — бар’єр між мінімумами і точки “3” — російськомовної підсистеми, після чого вона втратить і функцію керівного параметра.

Тепер в Україні функціонують дві майже рівновеликі ідеальні (мовні й релігійні) підсистеми з конкурентними, альтернативними керівними параметрами системної самоорганізації (мови — це керівні параметри, вони формують систему/державу), кожний з яких намагається перехопити ініціативу у конкурента і змусити ціле/державу еволюціонувати за своїми властивостями (російськомовна підсистема може вдовольнитись і розколом цілого). Зі стану в стан систему можуть переключати зовнішні впливи. Аби здійснити переключення станів, сила зовнішнього впливу мусить подолати певний пороговий бар’єр. Теперішні впливи Росії на Україну, включно з розв’язаною нею гарячою війною, і є тою цілеспрямованою дією, яка має на меті зіштовхнути Україну з точки невизначеності стану “2” (перебуває у ній зараз) у ту точку стабільності, в якій би безроздільно панувала російська мова і Церква. Це означало б поступову, але прискорену втрату Україною національних цінностей, етнічних відмінностей та завершення асиміляції українців. Географічна назва — все, що могло б якийсь час зберегтись від України.
Держава може переходити з одного стану мінімальної енергії в інший чи переміститись з точки невизначеності “2” в стійкий стан, якщо вона володіє достатньою волею і кількістю засобів активації для реалізації такої дії, але цю функцію здатна виконати і зовнішня сила (російський вплив). В української мови засоби є (Закон про мови), а от волі для активації діяльності на цьому полі явно бракує.
За перебування в стані нестабільності навіть незначні зовнішні впливи чи внутрішні флуктуації можуть перемістити кульку/державу в один із станів з мінімумом потенційної енергії, в стан стійкості, стабільності, рівноваги. В який конкретно, часто вирішує випадок, імовірність. Наш світ ймовірнісний, а не детермінований. Наведена схема надає можливість зрозуміти головну загрозу українській державності — переключення в стан антидержавної, антиукраїнської стабільності і стійкості. Закон України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” визначний, проте не остаточний успіх. З радикальною зміною після виборів змісту свідомості у вищих інститутах влади невизначеність державного стану неодмінно зросте, мовна війна загостриться, стабільність знизиться, посиляться темпи деструкції і деградації. У випадку, коли поле функціонування російської мови в Україні впаде до 6—8% від загального розміру хаосу, то вона буде корисною, бо розпочне виконання важливої конструктивної ролі у розвитку української мови і державності.
Розглянемо ще один проблемний варіант стійкості соціально-культурних систем і можливості переведення державного організму в стан невизначеності, деструкції і ліквідації. Він демонструється розташованою нижче схемою і можливий у складних суспільствах з власною державністю.
Головна мета держави і суспільства загалом є збереження своєї ідентичності (“виживання” національних цінностей) і забезпечення стійкого поступального розвитку в об’єктивній історичній реальності. Сила і “живучість” соціуму залежать від: а) наявного матеріально-технічного забезпечення (економічний аспект); б) ефективності державного управління (організаційний аспект); в) духовно-ідеологічної єдності громадян (соціально-психологічний аспект). Відповідальність за виконання цих умов несе національна еліта. Перша компонента забезпечує економічну і воєнну незалежність держави, здатність задовольняти матеріальні потреби громадян; друга — технічно забезпечує погодженість дій політичних, економічних, соціальних структур задля досягнення спільних національних цілей; третя — погоджує інтереси різноманітних груп населення, знижує рівень конфліктності у суспільстві.
Дестабілізація будь-якої з названих компонент ослаблює державу, вона втрачає здатність зберігати суверенітет, а державні структури вироджуються, дезінтегруються, розпадаються або підпорядковуються зовнішній силі. В ході розвитку всяка держава прагне покращити свій стан в усіх наведених аспектах. Досягнення результату обмежується доступною ресурсною базою і суперечливістю інтересів різних соціальних страт — внутрішньою конкуренцією, боротьбою ідеалів.
На схемі демонструється типовий фазовий простір соціальної системи з двома альтернативними, конкурентними структурами-атракторами: А-1 (українська мова, українська Церква, інші національні параметри) і А-2 (російська мова російська Церква і т. ін.) та відповідними їм ділянками притягання, збирання ресурсів і енергії: G-1 i G-2. Обидві структури-атрактори виконують функцію ядра — із загальнодержавного простору стягують до себе ресурси та претендують на роль спільного для всіх і єдиного державного центру, прагнуть сформувати владу під свої інтереси. В державі має право на існування тільки одне ядро, відповідно один і тільки один центр влади. Якщо не вдасться захопити владу одному атрактору, то поділять систему між собою (пунктирна лінія). Альтернативні цілі українськомовної і російськомовної підсистем провокують протистояння між ними, яке сьогодні набуло вигляду внутрішньої російсько-української мовної війни. На Донбасі вона точиться в гарячій фазі з людськими втратами, а Крим довелося здати без бою. Такі війни ведуться на знищення суперника або поділу цілого на різні центри влади. Інших рішень еволюція матерії не надала.
Сформовані в суспільстві принципи управління і механізми соціальної самоорганізації утримують соціально-економічну систему в одному з можливих атракторів, тому переходи системи з атрактора в атрактор можливі тільки за: або суттєвої зміни потужності (посилення чи послаблення одного з них), або зовнішнього втручання на чиємусь боці, або зміни механізмів самоорганізації, або цілеспрямованої зміни владою внутрішньої політики, “правил гри” (наприклад, шляхом твердого і послідовного виконання Закону про мови, зміни політичного курсу, орієнтація держави на проведення змін в соціально-психологічному стані громадян, в культурній політиці).
Отож соціально-економічні, культурно-ментальні системи в ході розвитку еволюціонують до якогось локального стійкого стану-атрактора. Довільні переходи між альтернативними/антагоністичними станами-атракторами неможливі, бо вони природні вороги один одного. Кожна зі структур-атракторів може здійснювати експансію лише в межах системного фазового простору, тому бореться з противником за ресурси і зацікавлена в його енергетичному виснаженні і знищенні. Ресурси — це люди зі свідомістю і ментальністю. Тому Україна поділена на дві майже рівновеликі частини, з протилежними інтере­сами, які воюють. На Донбасі ця війна точиться у кривавій фазі. Примиритись вони не можуть, одна зі сторін мусить перемогти. Українська сторона має значну перевагу над російською, оскільки має свою державу, інструмент боротьби у вигляді Закону про мову, міжнародну підтримку, але цю перевагу майже не використовує. Російська сторона тримається на відвертій російській агресії у формі гарячої та інформаційної війн. Війна — це матеріальні й людські втрати, сповільнення розвитку. Звідси економічна, технологічна, культурна відсталість, деструкція і деградація, масова втеча за кордон людського ресурсу. Проблема розв’язується винятково перемогою мови, національних державоцентричних сил.
Подібну аргументацію можна множити. Ще одним прикладом може бути принцип конкурентного витіснення Гаузе — твердження в популяційній екології (в рівному ступені воно справедливе і для соціології), а полягає в доведенні неможливості стабільного співіснування двох видів, що конкурують за однаковий набір ресурсів. У нашому випадку громадян та їхню свідомість/рефлексію.
На підставі викладеного можна зробити кілька висновків: а) в Україні одна проблема — мовна. Решта — похідні. Без її розв’язання держава продовжить деградацію, виродження, занепад і відставання від глобального світу; б) Україна і Росія — природні вороги, бо претендують на один і той самий ідеальний ресурс — історичну спадщину і культурні цінності; співіснування між ними можливе за умови повного розходження національної ідентифікації і цінностей; в) у зв’язку з сильною вразливістю держави до російського інформаційного впливу, нападів російської пропаганди і агітації, стосовно Росії Україна повинна дотримуватись політики і поведінки, базованої на засадах системної операційної замкненості (одночасне і відділення від ідеальних впливів Росії і зв’язків з нею у критичних політичних і економічних стосунках). Закрити русла проникнення в Україну пропаганди, агітації, різновидів інформаційного матеріалу; г) закони природи, особливо тут не розглянутий закон ієрархічних компенсацій, вимагають позбавлення російської мови і російської греко-православної Церкви можливості виконання функції керівних параметрів системної самоорганізації; д) двомовність — головна причина структурно-психологічного розриву між центром і регіонами, між окремими регіонами (ерозія держави). На цій основі можуть свідомо і цілеспрямовано нарощуватись ідеї, сили сепаратизму; е) різне бачення громадянами одних і тих самих процесів та внутрішня боротьба за “свою” точку зору, що зумовлено перебуванням людей у різних мовно-інформаційних картинах світу — це втрата ресурсів, знекровлення, ослаблення державного організму, пряма дорога до втрати державності.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment