Ганьба в «гостях» у хуцпи

Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ
Коли на початку травня нинішнього року у статті “Вища міра деградації” я коментував випад ведучої каналу “1+1” Наталії Мосейчук — “Мова не нагодує”, то був переконаний, що це дно, нижче якого не можна впасти. Виявляється — можна. Українці мали змогу у тому переконатися 19 жовтня 2019 року, коли на каналі “1+1” транслювався запис нової сатиричної програми Студії “Квартал 95” з пісенькоюпародією про підпал будинку ексглави НБУ Валерії Гонтаревої. Цей акт дикого вандалізму ведучийцинік назвав “яскравою подією”. Того ж дня запис програми з’явився на Youtube каналі “Квартал 95”, а вже наступного дня пісенька-пародія про підпал будинку з’явилася у “павутинні” як самостійний відеофайл.

Цинізму додає факт, що 20 жовтня у Гонтаревої був день народження.
Я її не захищаю, проте вважаю: не вулиця має вирішувати, чи вона винна в обвалі гривні після початку путінської окупації та в банкрутстві банків. Це мають вирішувати суди. І не ті, що залежні від Коломойського та ПортноваПутіна, а суди незалежні. Тут мусить бути голос незалежного міжнародного суду.
Запис скандальної програми відбувся 15 жовтня у палаці “Україна”. Наступного дня там відбувся цей концерт “на біс”. Зал був переповнений. І то аж ніяк не почуття гумору, як це намагаються подати “кварталівці” та їхній патрон Коломойський, а свідчення глибини деградації нинішнього ментального міщанства. І ницості тих, хто заробляє гроші та політичні рейтинги на доведеному до деградації прошарку суспільства.
Це питання не таке вже й просте, як здається багатьом авторам гострих коментарів у соціальних мережах. Не можна всіх, хто регоче на таких концертах, зводити до “стада шлунків” з обмеженими інтелектуальними потребами. Це жертви нових (витончених) — інформаційних форм деградації суспільств.
Сьогодні на перший план виходить інформаційне руйнування національної свідомості та соціальної солідарності, себто заштовхування в ментальноінформаційне гетто. Дедалі більше переконуюся, що так званий “русскій мір” є не лише російським інструментом руйнування української свідомості.
Як наслідок руйнування — на примітивні концерти йдуть тисячі, а на презентації найвидатніших майстрів літератури вдається зібрати від сили дві сотні осіб. Процитую вже згадувану в одній зі своїх статей думку про нобелевських лауреатів (з літератури), взяту з закордонних новин: Не ті стають нобелівськими лауреатами, хто має багатомільйонні наклади, а зазвичай ті, хто має наклади по кілька тисяч примірників, проте є носіями високої ідеї, яке є протиставленням дедалі більше поширених (не лише в Україні!) аморальності й політичного хамства.
Це стиль “Кварталу 95”. У ролі соліста, який “оспівував” “яскраву подію” підпалу оселі неприхованого ворога Коломойського виступав “квартальний” комік (а поза “Кварталом” людина, яка в інтерв’ю емоції підсилює російським матом) Євген Кошовий. Він у пародії на українську народну весільну пісню “Горіла сосна, палала” любувався трагедією власниці дотла згорілої оселі. Його у тому любуванні підігрівала жіноча частина Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Г. Г. Верьовки. Вона за згодою, а точніше, за дорученням, керівника хору погодилася взяти участь у цій виразно політичній пародії.
Про політичний скандал, у який потрапив знаковий український хор, дізнався від друзів з Facebook. Мою увагу передусім привернув запис професора Арсена Зінченка: “Не дивуюся огидній МосейчучціСкабєєвой. Але продажні дівки з хору Верьовки на підспівках у студії “Квартал 95”! Це край цинізму і падіння! Це ж буцім носії народної культури й етики. Де й коли в нашій класичній народній культурі глумилися з пожежі у сусіда? Кошовий і його шайка зарвалися вкрай. А скільки тупих вульгарних пик сиділо в залі й шкірилося на це видовисько! Вимагаю вибачень від керівництва хору і пояснень від міністра. Посилаю хору телеграму протесту. Пропоную це зробити всім”.
Після прочитання цієї новини я двічі дивився на Youtube запис виступу хору на концертах “Кварталу”, проте сподівався, що це непорозуміння, “кварталівці” набрали статистів з вулиці й для насмішки назвали їх славним українським хором. Хор, репутація якого базується на дуже великих іменах, таких як Анатолій Авдієвський (21 листопада відзначатиметься його 75річчя), не може впасти так низько, аби брати участь у подібних пародіях, втішав я себе, читаючи у соціальних мережах численні слова обурення. Хоч були і слова захоплення тим, що сталося. Їхні аргументи — це маленька “подяка” за все зло, яке зробили Україні Валерія Гонтарева та Петро Порошенко за час їхнього перебування при владі.
Мої наївні сподівання розвіяв генеральний директор і художній керівник хору імені Верьовки Зеновій Корінець. Він підтвердив, що у виступі “Кварталу” таки брали участь його хористки. Хоч вони спочатку негативно поставилися до “пропозиції”, проте керівник переконав: це потрібно для справи. За словами Корінця, ідея номера належала режисерам “Кварталу”. Від імені “Кварталу” керівника хору схилив до ухвалення “позитивного” рішення колишній учасник “Кварталу”, а нині член парламенту Юрій Корявченков.
Соціальні мережі найбільше розлютив не лише факт виступу хору, а передусім те, що він продався. І то за марний гріш. З. Корінець сказав телеканалу 24, що “Квартал” заплатив тридцять тисяч гривень за виступ. Тож сума гонорару за участь у створенні враження всеукраїнського несприйняття В. Гонтаревої, а відтак моральна ціна, яку хору доведеться заплатити за участь у задоволенні прагнення Коломойського “вколоти” Гонтареву, знущально мала. Вона ніяк не компенсує тих репутаційних, а відтак матеріальних втрат, які хору доведеться заплатити за участь у чужій грі!
Великою репутаційною втратою є вже сама постановка питання (його ініціювала народна депутатка від “Європейської солідарності” Ірина Геращенко), що хор Верьовки своєю участю у глибоко аморальній програмі “Кварталу” втратив моральне право відкривати і закривати сесії Верховної Ради України. Цю ініціативу вже підтримали інші члени парламенту.
Збираючи матеріали до цього коментаря, я спочатку був налаштований дати різку оцінку керівникові хору. Як це робить велика частина учасників соціальних мереж. Проте зрозумів, що не хтивість змусила З. Корінця погодитися на затію з гонораром у 30 тисяч гривень. А бідність і страх. Хор дефакто є державною установою, проте йому катастрофічно не вистачає фінансування. Тому він змушений працювати за контактом. А з другого боку, З. Корінець усвідомив, що загострення з циніками може призвести до ще катастрофічніших наслідків. Текст, який запропонували хору, викликав у його керівника настороженість: “Нас запевнили, що це такий стьоб1. Вони ж з усіх стібаються — з президента, з політиків”…
З. Корінець не приховує, що при прийнятті рішення ним керував страх: “Ну як відмовиш “Кварталу? Вони за чаєм скажуть комусь зі своїх — хор Верьовки не хоче з нами працювати”… На прийняття рішення, за словами керівника хору, вплинули також і запевнення “агітаторів”, що нині вся влада в Україні в руках зекоманди, а тому ніхто не посміє зачепити хор за згоду співати разом з “Кварталом”. Це означає, що зекоманда не має наміру рахуватися з українцями як з сувереном української землі, з нашими естетичними нормами, з нашим розумінням поняття добра і зла. А дедалі виразніше натякає: час знову жити за “поняттями”, як то вже пробували ввести при Януковичу.
На жаль, залежні люди намагаються “понять” (зрозуміти), куди “вітер віє”. Історія з хором Верьовки та його керівником, який спробував на практиці довести, що “понял” напрям нових “тенденцій”, не єдина. На початку жовтня доводилося у Львові, в державній установі вирішувати одну справу. На мою критичну репліку про тривожні тенденції чиновниця сказала, що їй, як державному службовцеві, навіть не можна слухати подібні думки. Моє зауваження, що державний службовець також повинен бути громадянином (членом громадянського суспільства), повисло у повітрі. Отже, ці дві історії — велика трагедія залежних маленьких (у громадянському розумінні) людей. Нині ця тенденція до посилення залежності (вона, як правило, — ознака тоталітарних режимів) спостерігається в Україні.
Український політтехнолог Олексій Голобуцький на своїй сторінці у Twitter обґрунтовує, що тепер “жарти” студії “Квартал 95” — “складова державної політики”. Своє твердження він базує на тому факті, що “Квартал” “повним складом, основним і запасним, разом з технічними працівниками, бухгалтерами, юристами, однокласниками, родичами й кумами бухгалтерів і юристів увійшов до вищих ешелонів влади”…
Наскільки до вироблення “нової державної політики” причетний особисто Володимир Зеленський? А зокрема до пісенькиподарунка на уродини Гонтаревої?!
На сторінці Асоціації банківських експертів у Facebook є посилання на сторінку журналістки Соні Кошкіної, яка, посилаючись на “кварталівців”, твердить, що “Зе досі присутній у всіх чатах (…), а також вичитує всі (!) сценарії. У коментарі до цієї інформації сказано: “Тобто, якщо він (Зеленський. — Ред.) це пропустив, для нього це норм[ально].
Як тоді бути з заявою Офісу президента, що підпал будинку Гонтаревої — жахливий злочин, який обов’язково потрібно розслідувати?
Де була брехня: тоді чи зараз?
Тільки не потрібно робити вигляд, що “Квартал” — окремо, а верховна влада країни — окремо”.
Як далі розвиватимуться події навколо цього аморального вчинку “Кварталу”? Не можна виключати, що генеральний директор хору під тиском громадськості змушений буде подати у відставку. Однак вона (якщо відбудеться) не вплине на політичний клімат у державі. Дуже велика вірогідність, що міністри, які відкрито виступили проти витівки “Кварталу”, вважаючи її підривом стабільності всередині держави та міжнародної репутації України, а відтак впливу на інвестиційний клімат, змушені будуть піти з уряду. А це вже початок нової політичної реальності!
Олігарх Коломойський, який не приховує захоплення номером “Кварталу” про спалений будинок Гонтаревої, жорстко висловився щодо них. В його оцінці міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Тимофій Милованов — дебіл.
Коломойський вважає: Т. Милованов після своєї заяви, що скандальний номер “Кварталу 95” може негативно вплинути на інвестиційний клімат в Україні, повинен “написати заяву про відставку, тому що це говорить про його рівень як міністра”.
Міністра культури Володимира Бородянського, який вибачився перед Гонтаревою за жарт “Кварталу 95”, олігарх назвав покидьком. “Він вибачався перед Гонтаревою. Так от: нехай краще вибачиться перед усіма потерпілими від Гонтаревої. Крім Коломойського. Тому що коли він вибачається за когось перед Гонтаревою, це означає, що він не дебіл, а покидьок”.
Очевидно, що при такій норовистості олігарха інші урядовці вирішили не дуже “світитися”. Віцепрем’єр з питань євроінтеграції Дмитро Кулеба зайняв невиразну позицію. З одного боку, він заспокоює, мовляв, “Квартал 95” та його витівки популярні лише в Україні. Себто відверту зневагу можуть сприймати лише люди з обмеженою самоповагою. З другого боку, віцепрем’єр вважає, що у світі в певних кабінетах помітять “кварталівське” безглуздя. Він не додає, що у тих кабінетах рекомендуватимуть паузу в стосунках з Україною, доки вона не наведе порядку з амбіціями і апетитами олігарха Коломойського. За твердженням В. Гонтаревої, ситуація з продажними судами та “підвішеним” “Приватбанком” — це “червона лінія”, якої демократичний світ не переступатиме.
Отже, все це великий виклик і для Володимира Зеленського, і для національно відповідальної частини українського суспільства. Чим довше зволікатимуть із прийняттям кардинального рішення, тим воно буде болючішим. Тим паче, що не всі в Зекоманді розуміють нагальність ухвалення таких рішень. Передусім назву керівника зеуряду О. Гончарука, дії якого з урізанням пенсій, вчительських зарплат, зі скороченням видатків на оборону доводять народ до стану кипіння. Прем’єр назвав “неурядовою справою” коментувати виступи “Кварталу” і пояснювати, що “у світі дуже багато сатиричних видань, команд, у яких різний стиль. Я думаю, якби це була якась інша команда, а не команда “95 Кварталу”, то цей гумор взагалі пішов би непомічений”. І слова не сказав він про судові вироки у світі, на “жарти”, які були розцінені як національна й особиста зневага…
Прем’єрська заява значною мірою співзвучна з заявою Студії “Квартал 95”. У ній самовпевнено наголошується, що вони й далі “жартуватимуть” в обраному стилі, попри те, що він не всім політикам подобається… Співзвучність цих заяв є однією з підстав (але не єдиною), що в особі О. Гончарука маємо у прем’єрському кріслі глибоко залежну від олігархів людину.
Серед численних коментарів у Facebook з проводу останньої пісенькипародії “кварталівців” зупинюся на одному. Він часто повторювався у багатьох модифікаціях: такі конфронтаційні моменти свідомо закидають, аби відвернути увагу від гостріших проблем, таких, як, скажімо, продаж землі. Ця версія є глибоко переконливою…
———————————
1 Стьоб — стиль спілкування, при якому активно, але не в агресивній формі, використовуються парадокси, іронія, насмішка та навіть знущання над співбесідником.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment