Ігор ДОВГАНЮК: «Готовність до надзвичайних задумів і звершень в ім’я Бога»

У Ігоря Дмитровича Довганюка багатий життєвий, громадський, політичний досвід. Уродженець м. Коломия закінчив славнозвісну коломийську СШ № 1 ім. В. Стефаника, Львівський лісотехнічний інститут, очолював Коломийський коледж, працював заступником Коломийського міського голови (1990—1992), міським головою м. Коломиї (1994—1998), був депутатом міської та ІваноФранківської обласної рад.
Ігор Довганюк — перший голова міськрайонного ТУМ ім. Т. Шевченка “Просвіта” (1989—1990).
З 1999го до 2010 року — на дипломатичній роботі, зокрема в Грузії, Марокко, Литовській Республіці.
Закінчив Дипломатичну академію в Тбілісі, Вищу комерційну школу в м. Тулузі (Франція)

Цього, 2019 року, до 150річчя заснування товариства “Просвіта” (2018) та 30річчя створення Коломийського міськрайонного ТУМ ім. Т. Шевченка (2019) вийшла в світ книжка першого голови міськрайонного ТУМ ім. Т. Шевченка (“Просвіта”) Ігоря Довганюка “Наш спаситель. Чекаємо”.
Як зазначає видавець, цей твір жанрово поєднує недавнє минуле й сучасне життябуття Міста Кола та футурологічне бачення його містянами заснування справедливої “Нової землі” як втілення ідеї Господа практикуючими вірянами.
Аби змінилося життя в Місті Кола, має змінитися не лише Україна, а й світ.
Як зазначає письменник Микола Савчук, книжка Ігоря Довганюка, за фахом педагога та дипломата, а за покликанням — громадського діяча і мислителя, який завжди керувався християнськими і демократичними принципами, варта уваги, бо автор обрав шлях істини, ідеї Добра і Справедливості.
Редакція “Слова Просвіти” запросила Ігоря Довганюка до спілкування, сподіваючись, що наші читачі примножать коло шанувальників автора, бо “хто почує й увірує, перетворить ідею на чин”.

— Ігоре Дмитровичу, як з’явився задум книжки? Чи одразу визначали її жанр як автор?
— У кінці 80х — на початку 90х рр., коли ми (знову ж таки меншість) виборювали Незалежність, то ризикували, адже не зовсім відомо було, чим це все завершиться. А коли вже звершилось 24 серпня 1991 року, думалось, що більшість, ознайомлена з історією, візьметься активно, а найголовніше — чесно розбудовувати справедливу Державу. Працюючи на різних посадах, від викладача до мера, від директора до дипломата, м’яко кажучи, запримічав, що не все так гладко у наших з Вами краях. Проблема ще й у тому, що трудячись дипломатом у різних країнах, спостерігав там аналогічні “картини”. Тож як практикуючий християнин вирішив спробувати хоча б тим, хто прочитає твір, показати Господній шлях майбутнього розвитку Землі, тобто спроєктувати, як на мене, “побудову гідного для Світової громади життя”.
Стосовно жанру. Вважаю, це такий собі мікс: від романтики й частково мемуаристики до застосування публіцистичних елементів реальної сучасності — та не фантастичної, а футурологічної прийдешності.
— “Нібито Божий перст вказав поле битви добра і зла, і демонічні сили вже виструнчилися у бойові шеренги, очікуючи перших ударів ангельських дружин”, — чи й справді автор відчув, що отримав інформацію “наче з космічних глибин”?
— Оскільки в розділі 1.5 твору описано реальні події при зустрічі Богдана Діденка з Михайлом Чеснотрудом, який “Увірував”, то просив би “звернути увагу на те, що не потрібно над цим малим підприємцем, Чеснотрудом, державної надбудови контролерів, які нічого, окрім хабарництва, не продукують. Не треба інспектування, бо він Увірував! Ось із цього “Увірую!” варто розпочинати лагодити нашу зіпсовану машину на ймення Держава”. Тож мені довелося впродовж цілого життя отримувати такі “сигнали” від багатьох особистостей, які, поперше, самі “Увірували”, а подруге, дали змогу “Увірувати в Господа” авторові книги.
— Очевидно, що Ви опиралися на власний життєвий та професійний досвід, однак Ваш твір — не мемуари, не нотатки про пережите в боротьбі самостійникадержавника, а розмисли про те, як мало би бути і як має бути. Ідеаліст і реалістпрактик не суперечили один одному?
— Мабуть, у мені в минулому життібутті, як і в багатьох інших реалістахпрактиках, постійно нагромаджувалось усе те, що нас оточує: і позитив, і негатив. Складна напружена робота не надто слугує збиранню врожаїв з поля роздумів. Але тепер, перебуваючи вже на заслуженому відпочинку, Господь напевно надав нову інформацію “з космічних глибин”, як Ви зауважили, й мені довелось використати її у творі. Тому тут суперечностей не бачу, але, як на мене, у творі відслідковуються різні етапи нашого життя.
— “Місто Кола”, читай — Коломия — не лише рідне місто, яке Ви очолювали як міський голова. В книжці це місто місії, всесвітній центр, який обираєте для втілення своїх мислительних та ідеалістичних ідей. Чому?
— Д.І.Д. (Довганюк Ігор Дмитрович) з діда прапрадіда проживає на клаптику землі Міста Кола. Але на це питання, аналізуючи твір, влучно відповіла у газеті “Слово Просвіти” одна з моїх славних землячок: “…Автор, як і кожна любляча дитина, робить Центром Всесвіту той клаптик землі, де зазоріла його душа. Ця вросла у глиб земного тяжіння пуповина і сьогодні, вже в зрілому віці, не дає йому бажання проміняти цей клаптик землі на будьякі інші, найспокусливіші…” Хіба можливо щось додати до цих теплих слів?!
— Духовна республіка Бердника, заснована в Коломиї, виявилася недовговічною, бо реалії наших 90х розчавили чимало найкращих ініціатив і починань. Чи не це примусило Вас зображувати реальних коломиян і їхні діяння? Відчувається, що Ви багатьом з них “підрихтували” біографії… Ви добрий — навіть негативні персонажі отримали від Вас можливість “виправитися”. Вірите, що добрий умисел творить дива?
— Про Духовну республіку Бердника, яку він започатковував в Місті Кола, можна писати томи книг. Тим більше, що мені, тоді заступникові мера, доводилось проводити організаційну роботу заходу. Піднесення на зорі Незалежності у коломийської громади було безмежне! До речі, його дочка Громовиця Бердник й сьогодні працює керівником мистецьких програм в Українській Духовній Республіці (взято з її життєпису у ФБ).
Стосовно біографій героїв твору, то вони надзвичайно “згущені”, зібрані з багатьох сучасників, які щоденно існують, живуть, діють (і добродії, і їхні антиподи) поруч нас з Вами. Стосовно моєї “доброти до негативних героїв”, то маю твердо сказати, що впевнений у ласці Господній до всіх. Бог “є справедливий Суддя, що за добро нагороджує, а за зло карає”, ми ж маємо ВІрити, НАдіятись та ЛЮбити (Божі чесноти). Ох! Якби ми, земляни, всі повірили в “Єдину, святу, соборну й апостольську Церкву”, то ДИВА з’явилися б напрочуд швидко! Переконаний!
Оскільки в попередньому абзаці торкнувся “ВІНАЛЮ”, то хіба ми не маємо прикладів Валуєвських указів, Сталінських репресій… чи теперішньої війни на сході. Адже однією з основних причин цього конфлікту є різний підхід до мовного питання. Подібна ситуація має місце й у Франції, де профспілки і товариства захисту французької мови об’єдналися для боротьби з наступом англійської мови на французький ринок праці. Наприклад, колишній президент Франції Жак Ширак неодноразово повторював, що французи повинні грудьми стати на захист своєї мови, зберегти її значення і поширеність у світі.
Думку завершую словами з твору: “Тоді ж згадана мова (VINALU), створена на базі штучних та етнонаціональних мов, стане основою для створення штучної галактичної мови, — переконливо доводив присутнім Грищенко спільний кут зору, вироблений його новими колегамимовознавцями. Закиди лінгвістам з боку прихильників англомовних вчених стосовно того, що не варто створювати штучну мову, а використати англійську — для вивчення її світовою спільнотою, оскільки цей напрям коштуватиме Людству дешевше, спростували більшість присутніх науковців, посилаючись на жахливі історичні приклади нищення мови сусіда задля вивищення своєї”.
— “Химерії поміж снами та уявою” — заголовок першої частини (чи підзаголовок) роману “Наш спаситель. Чекаємо”. Одначе в тексті йдеться не про химерії, а про реальні загрози катастроф не лише Україні, а самій планеті Земля. Як пише автор передмови Микола Савчук, “останній шанс врятувати нашу Землю від екологічної, соціальної, медичної, мовної, моральної та інших катастроф”. Мені імпонує, що Ви як автор не зробили Україну вмістилищем пекла, натомість саме Місто Кола може врятувати людство, ставши господарем “Всесвітнього Форуму” та “прикладом для усіх населених пунктів Планети”, де випрацьовують напрями розвитку Людства. Дамо можливість нашим читачам стати уявними громадянами Міста Кола і перейнятися Вашими ідеями. Ваш роман релігійний. Бог Творець і Вседержитель, Бог Спаситель. Бог — Управитель Світу. Чи й справді інтелектуали, залучені рятувати Землю, здатні поєднати це в своєму світогляді?
— Перш за все інтелектуали мають самі Увірувати в Спасителя й самі стати СПАСИТЕЛЯМИ НАШОЇ ПЛАНЕТИ! Інакше уся нагромаджена у Світі зброя рано чи пізно вибухне. Це ж усі свідомі люди прекрасно розуміють. Адже нема кінцякраю її вдосконаленню, а прийде остатня година, коли знайдеться “ґеній” з психічними ознаками, який застосує “це ганебне надбання Людства”. То чого ж ми чекаємо?! Чому розумна частина Людства, інтелектуали всіх країн не об’єднаються й не докладуть усіх своїх сил на роззброєння в усіх куточках нашої прекрасної Планети? Хіба нема інших проблем, окрім озброєнь? Тому якщо ти інтелектуал, то в тебе має бути позитивний світогляд!
— “Маємо усім миром відкинути погане і плекати те, що найкраще, найцінніше”. Як це зробити і героям роману, і читачам? Які бачите шляхи українців?
— Герої роману, яких сотні, це вже здійснили, а читачі, яких, маю надію, буде тисячі, — розпочнуть спочатку приходити до Справжньої Віри в Господа, а після цього надзвичайно складного кроку й до відповідних дій! Дехто з моїх колег після прочитання твору питає, чи вірю я сам у те, що написав? То чи маю право сумніватись після тривалої роботи — написання першого свого твору, хоч і “химерного поміж снами та уявою”. А щодо УКРАЇНЦІВ, то маю велику надію, що значна їх частина об’єднається не в 350 політичних партій, а хоча б у 5 (дві правих, дві лівацьких і одна центристська) і не поборюватимуть одна одну на користь воріженькам, а добросовісно конкуруватимуть між собою задля благ свого народу. Нарешті вони спробують об’єднати Україну в країну, яка покаже приклад позитивного розвитку Світові (в 12ти напрямах, які показані в творі)!
— Ви не образитеся, якщо Вас назвуть утопістом чи ідеалістом з Коломиї? Я ж думаю, що Світло думок, написаних чи ословлених, роблять наш світ кращим…
— “Нарешті, окрім розроблених на Форумі найголовніших дванадцяти напрямків розвитку Людства, у світових лідерів виникли інші великі задуми, зокрема, з’явилася ідея щодо започаткування всесвітньої системи обов’язків людей, паралельно з вдосконаленням порядку їхніх прав, що дало б змогу збалансувати ці дві важливі гілки діяльності кожної особистості Землі*” (витяг з твору).
Утопістів та ідеалістів згадують в історії частіше від деяких “просунутих інтелектуалів”. Дай Боже, аби Світло думок Письменників, справжніх Вчених, всіх Особистостей доброї волі, що працюють над розвитком Світу, ставало з кожним днем дедалі більше й більше. І тоді їхні діти, онуки, правнуки… скажуть їм ДЯКУЮ!
Не пам’ятаю, хто написав такі слова, які стосуються й автора: “Одна написана тобою книжка може змінити твоє життя! Чому? Бо ти сам глибше увірував!”

Спілкувалася Любов ГОЛОТА


  • Ідея Богдана Гаврилишина
Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment