Словник доби. Формула

Володимир КАРАЧЕНЦЕВ

Слово “формула” зазвичай пов’язується з вченими людьми і науковими законами та регулами. Тому сприймається як щось мудре, системне. Хоч у політиці чи дипломатії, насправді, йдеться про формулювання, пропозицію. Не обов’язково обов’язкову. До обговорення. Подану з посмішкою. Інколи Мефістофеля. Формула – це не угода з підписами сторін, гарантіями, дорожньою картою. Навіть не план. Так собі — орієнтовна версія можливого підходу, скажімо, до розрулювання нестандартної (конфліктної) ситуації. Не завершення війни.
Про те, що вона отримає його ім’я, викличе суспільні контраверсійні турбуленції, гадаю, він і сам не примірковував. Бо й сама ідея — радше плагіат такої собі матричної формули, апробованої неодноразово на неозорих теренах однієї шостої. Щось на зразок Троянського коня.
ОРДЛО. А були ж Переяславська рада, УРСР зі столицею у Харкові… Придністров’я, Абхазія, Крим… Принагідно Сирія, Венесуела…
До слова, в Абхазії майже ідентична його формула не мала імені… А у нашому випадку, можливо, щоб урізноманітнити підхід чи надати солідності. Не драматичності ж? (Хоч, хто зна… Тим паче штайн — камінь, маєр — господар… “камінний господар”? Правда, Леся Українка писала про Дон Хуана, я ж натякав на Мефістофеля… Даруйте за ліричний відступ.) У схожій ситуації, коли Сталін у 1948 і 1952 роках намагався продати ідею “вільних” виборів німцям, ті (разом із західними партнерами) не прийняли пропозиції цваного кремлівця. До слова.
Ідея блефу, розводняка, може, і не належала більшовицьким спритнярам, але була доведена ними до високого рівня майстерності і масштабів. (Натомість завжди була розрахована на лохів. Два плюс два дорівнює п’ять, шість, більше? А скільки треба?)
З їхньої легкої руки ідея була активно перенесена з шулерства в практику міжнародних відносин. І в сферу військових стратегій. “Картярі” укладали військові карти, малювали неіснуючі кордони, а потім вводили війська для захисту цих кордонів чи братів, виконуючи інтернаціональний обов’язок тощо.
Сідати за стіл переговорів з більшовиками — краще одразу здаватися. Це як розпочати гру в наперстки з прибазарними пройдисвітами. Підхід і історична традиція, щодо якої ще Бісмарк резюмував: “Договір з Росією вартий не більше папірця, на якому написаний”.
Отже, формула — чиясь користь, чиясь — слабкість, чиясь — ненависть. Запоребрикова мета — незмінна впродовж століть — розділяти і владарювати. Акти збройної агресії, втручання у вибори чи внутрішньополітичні ситуації чужих країн — референдуми, протестні акції тощо — це нормативний інструментарій політики. Для забезпечення виживання імперії. А нині — на кону збереження особистої влади і, отже, життя лідера, тож підходи й інструменти — особливо нецеремоніальні. Тому бачимо експресію майже біологічних форм виживання. Може, й агонію.
Формула — інструмент тиску на Україну. Інструмент продавлювання Росією своїх інтересів. І це зрозуміло. Як і те, що ці інтереси не збігаються з українськими. Не можуть збігатися. Бо у Росії вони мають імперський характер.
Інтереси ж України? Контроль над кордоном, репарації?
Формула — дорога до пекла, яка, звісно ж, моститься благими намірами — припинити кровопролиття. Між “братніми народами”. Підходи і “формули” щодо “українського питання” Росія формує таким чином, щоб не тільки підірвати імідж України в контексті її євроатлантичних прагнень, а й роз’єднати Захід. Надмета — кінцево переформатувати європейський простір в інтересах РФ.
Формула як інструмент розрулювання чи маніпуляцій? Власне розрахована на контингент, для якого “наш адрєс — нє дом і нє уліца”. Крім того, безупинна (ненаша) пропаганда засіває добре вспушений ґрунт. Активізує компостовані нейронні зв’язки. Інформвіруси, запущені у постсовковий біогеоценоз, розмножуються перманентно. Совок завжди тягнутиме нас у світле минуле. Це також частина формули. Недекларована.
Формула — це теоретична конструкція, яка не враховує глибинних невидимих процесів дозрівання (прозрівання) нації. Не бере до уваги ідентитарних особливостей українців і росіян. Вектори розвитку. Мудро було б розмірковувати про гештальти. Пофіг.
Формула — це фіговий чи фіговий листок — наголос (на “і” чи на “о”) менше вартує. Втім, для нас важить смисл — ми інші. І отже, які — ми, така й — формула. Тобто її суть. Усвідомлюючи це, нас за імперським принципом намагаються розділяти. Творячи протистояння. Сіючи сумніви і підозри. Примножуючи безлад. Множачи президента і країну на нуль. Формула створює для цього можливості. А ми?
Окремий статус? Обов’язково. Як же ввести одразу контамінований організм у суспільний простір держави? Необхідно вводити карантин. Та чи для цього треба конституцію міняти? Треба розводити мізки з позицій ворожості, зачищати серединні території від завалів олжі, засипати окопи ненависті, стирати у душах лінії розмежування. Усе це вчинене не нами, нав’язане нам ворожою стороною, чужою імперською ідеологією. Не тільки антиукраїнською. Цілком антилюдяною. Чи погодилися б німці на участь у виборах людей, які організовували концтабори? Риторичне запитання. Я до того, що формулу треба послідовно наповнювати людяним цивілізаційним змістом. І звісно, українським. І тут консенсус у суспільстві буде реальним.
Якщо ж тверезо дивитися на конфлікт, то він вирішується просто. Усе залежить, винятково, від бажаннянебажання Росії вивести своїх військових і наймитів з наших теренів. Зі зброєю. Що розводити? (Ми ж знаємо: розводять лохів!) Забрати геть! За поребрик. При подальшому тверезому розмірковуванні виразніше розумієш, що всі актори і (на)глядачі процесу також чудово це розуміють. А криваве дійство чиниться. Щоденно гинуть наші військові і цивільні. І тут потусторонність стає щораз щільнішою.
P.S. Власне не полишає запитання: формула як пошук виходу з цієї потусторонності чи для її закріплення у стадії задзеркалля? Її троянський коник в’їжджає у душу кожного. Окремі керманичі процесу вирізняються ріжками і копитцями. Придивіться уважніше! Ви подивуєтеся, упізнавши багатьох з них.
Формула начертана на лакмусовому пергаменті душ. Перевірте себе. Кожен має шанс на прозріння.
Шануймося!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment