Ірина ФАРІОН
Чия мова – того й влада.
(лат. прислів’я)
- Закон “Про вищу освіту” ухвалено 1 липня 2014 року в післямайданний час, повний европейської облуди, наїву та корисного ідіотства. Щойно тепер пожинаємо гібридні та отруйні плоди тодішньої незрілости суспільства в усіх царинах життя: країна виявилася ментально неготовою до самостійного національного (краще б — націоналістичного!) шляху розвитку. Суспільство саме тоді, привівши до влади Порошенка і його компанію (БПП+НФ), відмовилося від основної ідеологеми Майдану: “в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”. Тодішні пристосуванці, приховані колаборанти і гібриди при владі запропонували основне гібридне гасло подальшої деморалізації, пацифікації та вже сьогодні капітуляції України: “єдина країна — єдіная страна” (розумій “єдіная расія”). У теперішньому виконанні зе-орди це гасло має свій подальший логічний розвиток: “…все, що може роз’єднувати українців, — віра, мова, територія, якісь історичні лідери, — потрібно винести за дужки, принаймні доти, доки ми не закінчимо війну”, — зазначив Разумков (https://www.5.ua/polityka/treba-vynesty-za-duzhky-u-komandi-zelenskoho-rozpovily-iak-stavliatsia-do-zakonoproektu-pro-ukrainsku-movu-189717.html). Погоджуся з представником зе-орди лише в одному: з України справді треба винести за дужки ВСЕ, що не є українське: московську мову, московську церкву, московську агентуру та їхній інструмент — “сєпарів”. Тоді це і буде Україна, а зараз просто країна (чи страна). Без визначальної графеми У!
- Логічно, що основна битва в Законі “Про вищу освіту” на комітеті з питань освіти і науки, а потім в залі Верховної Ради розгорілася навколо мовної ст. 48 (“Мова викладання у закладах вищої освіти”). Йшлося про її пункт перший, де в першому читанні формулювання було логічне: “Мовою викладання у закладах вищої освіти є державна мова”. Проте в другому читанні я побачила правку від нардепа з партії регіонів, очільника підприємства “Мотор Січ” В. Богуслаєва та ін. про те, що мову в вишах слід запровадити “відповідно до Закону України “Про засади державної мовної політики”, тобто горезвісного путінського мовного закону через його агентів С. Ківалова, В. Колесніченка. Ще показовішою є повна автура цього закону, де разом зійшлися доморощені манкурти, московити, євреї і представники нацменів: Монастирський Аркадій — генеральний директор Всеукраїнської благодійної організації “Єврейський фонд України”, Всеукраїнська громадська організація “Єврейський форум України”; член Ради ВГО “Правозахисний громадський рух “Російськомовна Україна”; Товт Михайло — почесний голова Демократичної спілки угорців України, народний депутат України ІІ скликання; Божеску Ауріка — відповідальний секретар Міжрегіонального об’єднання “Румунська Спільнота України”; помічник-консультант депутата-регіонала Івана Попеску; Бортнік Руслан — голова Всеукраїнської громадської організації “Правозахисна організація “Спільна Мета”, член Ради ВГО “Правозахисний громадський рух “Російськомовна Україна”.
Що таке В. Богуслаєв — як доморощений “червоний” директор, ворог і слуга Москви — ми вже знаємо. У його версії це підприємство називалося доволі дивно: Мотор СИЧ. Мабуть, сИчі — його улюблені орнітологічні створіннячка… Наприкінці серпня цього року спалахнув скандал про продаж цього оборонного стратегічного підприємства з виготовлення двигунів для ракет, гвинтокрилів і реактивних літаків китайцям (холдингу Beijing Skyrizon Aviation) — союзникам Москви в цій царині: 80% гвинтокрилів, вироблених у РФ, оснащено двигунами з біркою “Мотор СИЧ”, зокрема гордість російського авіяпрому, ударний гвинтокрил “Нічний мисливець” Мі-28Н. Радник з питань безпеки президента Америки Дж. Болтон щодо цього заявив: “Військові та чутливі технології не мають потрапити до противників або потенційних противників” (див. https://www.pravda.com.ua/articles/2019/08/28/7224606/). Проте президент Зе- на цю тему промовисто мовчить, але в мовному питанні системно йде шляхом партії регіонів, зокрема Богуслаєва, який, до речі, на останніх виборах сенсаційно програв мажоритарний округ молодому весільному фотографу зі “Слуги народу”. - Винятково завдяки фракції ВО “Свобода” у парламенті VII скликання та моїй самотній присутності в комітеті освіти і науки Богуслаєв програв зі своєю правкою про мову вищої освіти за путінським мовним законом, як згодом і в Конституційному Суді, що, зокрема, з моєї ініціативи цей закон скасував. У день голосування законопроєкту на фракції ВО “Свобода” ми ухвалили рішення поставити цю правку на підтвердження — і здобули доленосну перемогу (226 голосів “за”): зосталося формулювання в першому читанні: “Мовою викладання у вищих навчальних закладах є державна мова”. Після цього депутатка від “Удару” І. Геращенко стрімголов бігла до Турчинова з вимогою переголосувати цю правку, але, на щастя, Турчинов не дав такої вказівки.
Отже, питання стратегічного оборонного підприємства “Мотор Січ” (а не сИч, як у Богуслаєва) і питання МОВИ — це проблема з того ж ряду: державної і національної безпеки. То яка різниця кому ми продаємо наші стратегічні підприємства і якою мовою навчаємо у вишах? Нам байдуже до нашого найвищого пілотажу, чи не так? Лиш був би мІр ціною втрати Свободи і Суверенітету. - “Слуги” чужих народів під покровом блазня Зе- цілком логічно і неминуче стали продовжувачами антиукраїнської мовної політики не лише партії регіонів, але і ліберально-гідридної мовної моделі часів Порошенка, Квіта і Гриневич. 12 листопада 2019 року у Верховній Раді в першому читанні проголосовано Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення освітньої діяльності у сфері вищої освіти” (№ 2299, автори — “слуги чужих народів”: С. Бабак — голова профільного комітету, що відомий як показовий плагіятор (див. https://life.pravda.com.ua/columns/2019/05/29/237021/), Ю. Гришина, О. Коваль, В. Воронов).
Йдеться передусім про зміни до мовної статті 48 (“Мова освітнього процесу у закладах вищої освіти”). Суть змін у двох позиціях:
а) іноземні громадяни можуть навчатися іноземною мовою, під яку, звісно, неминуче потрапляє мова агресора й окупанта — російська, тоді як четвертий пункт ст. 7 Закону “Про освіту” приписує: “У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома чи більше мовами — державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу” (та сама стаття п. 5 у Законі “Про забезпечення функціонування української мови як державної”).
б) право вишу викладати УСІ дисципліни англійською мовою, всупереч п. 4. ст. 7 Закону “Про освіту” та п. 5. ст. 21 Закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.
Отже, “слуги чужих народів” на чолі з Зе-Бабак—Зе-Новосад здійснюють своє основне завдання: маргіналізацію державного статусу української мови, який і без того обмежений вкрай ліберальними мовними статтями в різних галузевих законах і, зокрема, в ліберально-гібридному мовному законі 5670д.
Нагадаю, що Зе-Бабак, очільник комітету з питань освіти, науки і інновацій, не тільки яскравий плагіятор, але фантастичний брехун. Це саме він заявляв, що виплата вчителям 4 тисяч доларів щомісячно “абсолютно не є фантастикою, це абсолютно реальні цифри”, що на рік обраховуються у 200 мільйонів доларів. На жаль, цей доктор технічних наук, як довели експерти, у своїх фантастичних розрахунках помилився всього лиш у 100 разів: “… якщо 450 000 українських вчителів помножити на $4000 зарплати, то цифра $200 млн на рік ніяк не складається — виходить $1.8 млрд на місяць чи більше $21.5 млрд на рік” (див. https://nv.ua/ukr/opinion/tragikomediya-v-troh-diyah-pro-zelenskogo-ta-osvitu-50011016.html).
Воістину зійшов на нас із небес давно омріяний “куратор освітнього напряму Українського інституту майбутнього”, як пише про нього вікіпедія. З такими фантастами нам не лише майбутнє не світить, але й цілком убито теперішнє…
Словом, зе-орда, здаючи українські стратегічні підприємства, зокрема оборонного циклу, здаючи українську землю як основне “національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави” (ст. 11 Конституції України), неминуче здаватиме й МОВУ як основний знак української ідентичности і кордон власної культури. Бо це не їхня ідентичність, не їхня культура і не їхня земля. Все, що наше, українське, для них лише товар і виручені з цього гроші. Тільки “німії підлії раби” (Т. Шевченко) могли власноруч здати свою державу, свій дім у руки цих лихварів-українофобів, що легко, сміючись, покроково ліквідовують Українську Державу.
П.Н. І найцікавіше: за московізацію чужоземців у наших вишах у повному складі проголосувала порошенківська фракція ЄС. Лише двоє не голосували… Дякуйте, дякуни! (див. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=1569)
Ірина ФАРІОН
