Ще один відкритий лист ректорові Національної музичної академії України ім. Петра Чайковського, професорові М. О. Тимошенку

Шановний Максиме Олеговичу!
Відповідно до ухвали Раднаркому УСРР від 1926 року оперні театри Києва, Харкова та Одеси перейшли на українськомовний режим. Це було одним із виявів політики українізації в різних галузях життя. Відомо, що та політика завершилася розстріляним Відродженням. Але оперні театри залишалися українськомовними ще кілька десятиліть, зокрема й завдяки видатному українському поетові й перекладачеві Максимові Рильському, який, наражаючись на неабиякий ризик, у 1939 році (коли українську оперну сцену намагалися зросійщити) заручився підтримкою тодішнього комуністичного керівника України Микити Хрущова. У попередньому відкритому листі до Вас Максим Стріха (“Слово Просвіти”, ч. 42,17/23 жовтня 2019) докладно висвітлив усі перипетії української мови на оперній сцені.
У 50-х—60-х роках минулого століття Київська опера мала таке гроно співаків, яких не було навіть у Великому театрі в Москві. Репертуар був дуже великим та розмаї­тим. Усі вистави йшли українською мовою в блискучих перекладах видатних митців українського слова (про них також писав Максим Стріха в згаданому листі). На київській сцені славилися не лише Євгенія Мірошниченко, Бела Руденко, Лариса Руденко, Таїсія Пономаренко, Дмитро Гнатюк, Анатолій Солов’яненко, Микола Кондратюк та багато инших українців, а й росіяни Юрій Гуляєв, Галина Туфтіна, Сергій Дубровін, грузинка Ламара Чконія. Українська мова аж ніяк не була для них перешкодою, бо крім оперних арій, вони виконували й українські народні пісні та романси.
Російщення Київської опери почалося 1974 року. Тоді поставили “Катерину Ізмайлову” в перекладі Миколи Бажана. Українськомовна вистава сподобалася й авторові Дмитрові Шостаковичу. Але слухачі її не почули, бо театр мав їхати на гастролі до Іспанії, а там нібито хотіли слухати тільки мовою оригіналу, і співаки враз перевчили партії російською мовою. Ще активніше заходилися витісняти українську мову з оперної сцени вже в незалежній Україні. Найдовше трималася опера Джоаккіно Россині “Севільський цирульник” у перекладі Максима Рильського, але й її вже знято з репертуару. Оперна студія Музичної академії також була українськомовна, але згодом перейшла на мови оригіналу.
Великі надії українські шанувальники оперного мистецтва покладали на Всеукраїнську науково-практичну конференцію, що відбулася в Музичній академії в лютому цього року. Після неї почали вже готувати вистави деяких опер українською мовою. І раптом усе різко помінялося. Ви видали наказ про те, що всі опери мають іти лише мовою оригіналу.
Що ж стало причиною? Невже розмірковування Вашого російськомовного радника Юрія Луценка та його однодумців: “Аргументация об операх на украинском языке не выдерживает никакой критики. Мы отбираем у наших детей будущее, не давая им возможности петь на языке оригинала… Эта история почти столетней давности должна быть закончена”.
Слово історія має кілька значень: “процес розвитку, події в процесі життя народу; наука, що вивчає хід розвитку; оповідання, розповідь про щось; подія, пригода, випадок”. Юрій Луценко (який на музичному мистецтві розуміється, мабуть, не більше, ніж його тезко на правництві) вживає слово історія саме в останньому значенні. А насправді це була не пригода чи випадок, а копітка праця видатних письменників і перекладачів. Звідки Ю. Луценкові знати, що з усіх перекладів “Витязя в тигровій шкурі” Ш. Руставелі грузини вважають найкращим саме український переклад М. Бажана, а поляки переклад Міцкевичевого “Пана Тадеуша” М. Рильського визнають найліпшим у світі.
Посилання на “світову практику” виконання опер мовою оригіналу не цілком відповідає дійсності, бо Англійська національна опера всі вистави подає англійською мовою, Кельнська опера в Німеччині — німецькою, більшість опер в Італії йде італійською мовою. Звідки Ю. Луценкові знати, що великі композитори Дж. Верді, Р. Вагнер, Д. Шостакович уважали, що опери мають іти мовою тієї країни, в якій їх ставлять. Італієць Верді та німець Вагнер самі перекладали лібрета своїх опер французькою мовою, аби ті опери могли йти у Франції.
Звідки Ю. Луценкові знати, що з-поміж 2500 (за иншими підрахунками 6000) мов світу українська мова входить до першої двадцятки за кількістю носіїв. Що це одна з наймелодійніших мов світу, про що сказали багато добрих слів і українці, й не українці. Максим Стріха вже наводив слова захоплення нашою мовою видатного російського тенора Леоніда Собінова, який у 1926—27 роках у Києві й Харкові виконував партії Лоенгрина та Ленського українською мовою. До речі, арія Ленського українською мовою — останнє, що співав у своєму житті Леонід Собінов.
Відомий драматичний актор Василь Качалов згадував про свою зустріч зі співаком за кілька днів до його раптової смерти в санаторії поблизу Риги в жовтні 1934 року: “Леонід Віталійович говорив про партію Ленського, що йому довелося співати українською мовою. “Послухай, як це гарно звучить!” — сказав він і тихенько заспівав” (Владыкина-Бачинская Н. “Л. В. Собинов”. М., 1958).
Стосовно того, що українська мова “забирає майбутнє в наших дітей”, то ніхто не заважає тим дітям, вивчивши оперні партії українською мовою, опанувати їх ще й мовою оригіналу. Відома українська співачка (етнічна росіянка) Галина Туфтіна, яка після закінчення Ленінградської консерваторії була запрошена до Київського театру опери та балету і все життя працювала в ньому, партію Кармен з однойменної опери Ж. Бізе могла виконувати українською, російською і французькою мовами. І всіма трьома виконання було бездоганне. Юрій Луценко усього цього не знає і знати не хоче з огляду на свої українофобські погляди.
Шановний Максиме Олеговичу, дуже прошу Вас не прислухатися до порад украї­нофобів. Зробіть усе можливе для повернення української мови на оперну сцену.

З повагою
Олександр ПОНОМАРІВ,
доктор філологічних наук, заслужений професор Київського національного університету ім.Тараса Шевченка, академік Академії наук Вищої школи України

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment