Сюрпризи від «Берегині»

Київський академічний театр українського фольклору “Берегиня” на початку нового театрального сезону зіграв дві прем’єри: молода режисерка Тетяна Матасова поставила виставу “Конотопська відьма”, а народний артист України, член правління ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Микола Буравський — “Козацьку славу”.

“Конотопська відьма” — блискуча комедія Григорія КвіткиОснов’яненка. Сатира, гумор та бурлеск поєднуються з професійністю знавців фольклору — акторів театру “Берегиня”. Дотепними жартами та містичними подіями наповнено пригоди сотника Забрьохи та писаря Пістряка. А прізвиська конотопських відьмочок змусять глядачів ще довго сміятися після вистави. Її творці розповідають про самодурство та здирництво, які здатні загубити будьяку справу.
Про нову виставу ми попросили розповісти режисерапостановника.
— Як і більшість українців, я познайомилася з “Конотопською відьмою” ще під час навчання в школі. Я тоді всю шкільну програму перечитувала наперед, — згадує пані Тетяна. — А от з інсценізацією Богдана Жолдака за цим твором — приблизно п’ять років тому. Вистави за цією інсценізацією з успіхом йшли у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка та Київському академічному Молодому театрі. Твір дуже вразив, але ставилася до нього обережно. З одного боку — хотіла його поставити, але розглядала це як далеку перспективу. Та колектив театру “Берегиня” підштовхнув мене зробити це швидше.
На репетиції було мало часу, оскільки в театрі паралельно готували виставу “Козацька слава”. Актори мобілізували всі сили. Бачила, як їм важко. Адже у двох прем’єрах був задіяний весь акторський склад.
Головну думку закладено у кінці вистави. Хотілося сказати, що життя віддаємо Україні, душу — Богу, а честь — нікому. Але кожен має дійти до цієї думки самотужки, через свій асоціативний ряд.
Зовсім трохи переробила інсценізацію Богдана Жолдака. Енергетично постановка передає думку, закладену Григорієм КвіткоюОснов’яненком.
У нашому виконавському складі задіяно і артистів балету. Роль Олени виконує артистка балету Ольга Литвинчук. Ми з нею багато займалися окремо. В іншому складі у цій ролі Вікторія Толкачова — наша артисткавокалістка.
Яскраві образи Забрьохи і Пістряка. Роль сотника Забрьохи виконує Олексій Черняк, а Валентин Великород — у ролі Пістряка.
Заслужений артист України Анатолій Пахомов спочатку з’являється у ролі Казкаря, а потім перетворюється на покійного Уласа Забрьоху. Тон репетиціям задавав жанр комедії. Працювати було весело і цікаво.
Дуже хотіла, щоб у виставі звучала кобза, але не знала, де її знайти. Кобзу приніс Павло Ласкавчук, який грає Дем’яна Суденка. Ми разом підібрали мелодію, яка, думаю, “стріляє” не гірше пістоля.
Явдоха Зубиха — найяскравіша відьма нашого колективу, її грає Олександр Бригінець. Обрали на цю роль чоловіка, бо відьма не є чимось конкретним, це якась мара, якась чутка, якесь нарікання, що його перекидають один на одного люди. Плюс жанр вистави нам дозволяє трішки побавитися. І вже після перших репетицій зрозуміли, що відьма у виконані Олександра — щось містичне, незрозуміле.
Сценографічне рішення вистави здійснила художниця Людмила Повзник. Ми багато спілкувалися, я говорила, що потрібно мені, але не нав’язувала їй чогось конкретного. Людмила взяла на себе дуже велику відповідальність. Як режисер я дуже задоволена і костюмами, і декораціями.
Музика і пісні — це колективна робота. Здійснювали її під керівництвом засновника нашого колективу, народного артиста України Миколи Буравського. Дещо підшуковувала я, розуміючи як режисер, що так має бути. Пропонували після перших читок пісні й актори. До мене підходили Олександр Черняк і Валентин Великород й говорили: “А ви знаєте, мій герой співає ось таку пісню”. Вони дуже відчувають своїх персонажів і відповідно підбирали пісні.
У столичних театрах імені Івана Франка і Молодому виконувався раніше написаний музичний матеріал. Але ми — театр фольклору і маємо показувати фольклор. Вдячна оркестру, який працював над обробкою музичного матеріалу, аби зробити його унікальним.
Завдяки Олексію Черняку наприкінці вистави звучить пісня “Ой попід гай зелененький”, яка передає ті думки, які я хотіла донести, з якими має вийти з вистави наш глядач.
Пластичне рішення — це теж колективна творчість. Частково нею займалася наш балетмейстер, частково я, деякі рухи пропонували артисти балету.
Це чарівна акторська трупа, з якою приємно працювати над драматургічним матеріалом, щось розбирати, щось придумувати, жартувати.
Маємо ще одну шалену задумку — зробити моновиставу, присвячену Марії Приймаченко, оскільки така вистава має бути. Глядачам потрібно різними засобами доносити, що це була унікальна особистість. Одна із засновниць і корифей нашого театру, заслужена артистка України Надія Буравська вже чекає на нову роль, але не відмовляється від інших робіт.
Не маємо такої п’єси, нову історію про Марію Приймаченко створюємо самі.


Вистава “Козацька слава” не є історичною реконструкцією чи музейним експонатом. Це швидше вигадка театру, уява на теми загальновідомих фактів, козацьких легенд та байок. У виставі запорожці зустрічаються з д’Артаньяном та турецьким султаном, проходять козацьку муштру, звільняють від іспанського поневолення французьку фортецю Дюнкерк.
Але головна у виставі — старовинна козацька пісня, що з глибини віків несе дух та силу українського козацтва, що не згасає, живе в плоті і крові сьогоднішніх воїнівкозаків, захисників нашої землі.
— Вистава “Козацька слава” народилася на зорі нашої незалежності, — згадує режисерпостановник, народний артист України Микола Буравський. — Вона була надзвичайно актуальною тоді, актуальною залишається і зараз. Перший показ з величезним успіхом відбувся на сцені Національного палацу мистецтв “Україна”. Пізніше, завдяки підтримці Віктора Ющенка, який тоді був президентом України, їздили з виставою на гастролі. З “Козацькою славою” та новорічною і різдвяною виставами об’їздили всі східні та південні області країни. На Донбасі нас спочатку сприймали дещо насторожено. Мовляв, приїхали хохли. Але вже до середини вистави настрій публіки змінювався, а наприкінці був справжній тріумф. Люди такого не бачили, це було для них справжнім відкриттям. Пам’ятаю, одного разу на сцену вийшов старий шахтар і сказав: “Вот что нам надо сюда привозить, вот чего нам здесь не хватало!” Мене надзвичайно вразили ці прості й щирі слова. Якби ми всі ці роки приділяли належну увагу пропаганді української національної культури на сході України, то сьогодні, можливо, не було б війни.
Пізніше вистава “Козацька слава” на деякий час зникла з репертуару “Берегині”, нині її поновили. Сьогодні дуже важливо популяризувати цю тему, підіймати в українців козацький дух. Вирішили доповнити виставу. Раніше це була суто козацька програма. А тепер з’явилася тема Дюнкерка. Напевно, сьогодні мало хто знає, що французи два десятиліття не могли відвоювати цю фортецю, яку в них захопили іспанці. Звернулися до запорожців, і з їхньою допомогою звільнили її за 2 дні. Також новою є сцена з турецьким султаном, додали ще кілька невеликих номерів.
Завершується вистава словами: “Слава Україні — Героям слава!” та “Слава нації — смерть ворогам!” Ці девізи не мають прямого стосунку до козацтва, а з’явилися вже в часи діяльності ОУН. Але вони надзвичайно актуальні, їх повинні пам’ятати всі українці, особливо молодь.
Декорації й костюми залишилися майже ті самі, що у 90ті роки. Департамент культури КМДА не виділяє коштів на пошиття костюмів та реквізит. Сьогодні це серйозна проблема, яку намагаємося вирішувати своїми силами.
Хочу відзначити заслуженого артиста України Анатолія Пахомова, який грає Івана Сірка. Він є центральною фігурою майже в усіх наших виставах. Надзвичайно колоритний, прекрасний актор. Запам’ятовується також Валентин Великород і його слова в кінці вистави. Взагалі ж весь акторський колектив “Берегині” у “Козацькій славі” працює злагоджено, ансамблево.
Нова вистава ще перебуває у процесі творення. Плануємо додати кілька номерів. Насамперед треба підсилити фінал. Але й той варіант вистави, який маємо, дуже подобається публіці. Після вистави підходять глядачі, дякують.
Маємо багато творчих задумок і нових програм. Наш театр сьогодні на творчому підйомі. З кожним місяцем до нас ходить дедалі більше глядачів, особливо молоді. Більшість вистав відбувається при аншлагах. Люди дуже вдячні.
Також у “Берегині” нещодавно відбувся Галаконцерт, який тут завжди проходить з великим успіхом. У цьому дійстві зібрали кращі номери з концертних та театральних програм, створених протягом усього існування театру. Уривки з вистав “Вечорниці”, “Русалії”, “Чумацький шлях” дозволили глядачам відчути увесь спектр та побачити усі можливості колективу.
Фото Іллі БЄЛЄНЬКОГО та Євгена ЧЕКАЛІНА

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment