Справедливість — захист гідності

Валерій СЕРЕДА,
член Всеукраїнського оргкомітету
Кінець 1980-х років в Україні супроводжувався наростанням масового національно-демократичного руху. Переломним у його розвитку став 1989 рік, коли були утворені Товариство української мови імені Тараса Шевченка (12.02. 1989), нині — Всеукраїнське Товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка, Товариство “Меморіал” імені Василя Стуса (4.03.1989), Народний Рух України за перебудову (8—10.09.1989).

З метою гідного відзначення подій історичного значення, пов’язаних із відновленням незалежності України, а також вшанування борців за незалежність України у ХХ столітті (далі — Учасників) було утворено Всеукраїнський громадський оргкомітет, до складу якого увійшли депутати Верховної Ради України багатьох скликань, відомі державні дія­чі, ветерани боротьби за незалежність України, представники громадськості.
Оргкомітет неодноразово звертався до Кабміну України та профільних міністерств з пропозиціями щодо виконання Закону України “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті” (09.04.2015 № 314 — VIII) (далі — Закону) та затвердження Переліку організацій, структур або формувань, що існували протягом ХХ століття (до 24 серпня 1991 року) і метою діяльності яких було здобуття (відновлення) або захист незалежності України (далі — Переліку), а також щодо виконання постанови Верховної Ради України від 18.12.2018 № 2564 — VIII “Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2019 році” ( далі — Постанови).
Всеукраїнське Товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка (на 1989 р. “Товариства української мови імені Тараса Шевченка”) (далі — “Просвіта”) не враховано у Законі, хоча її члени брали участь у всіх формах політичної та іншої колективної чи індивідуальної боротьби за незалежність України ще від 19 століття.
“Просвіта” брала активну участь в організації, підготовці та проведенні установчого з’їзду Київської крайової організації Народного Руху України та Всеукраїнських установчих зборів Народного Руху України за перебудову. Очільники “Просвіти” Дмитро Павличко, Павло Мовчан, багато інших членів “Просвіти” були делегатами зборів, немало просвітян працювали в робочих органах зборів (мандатній комісії, охороні тощо).
Під час шаленої кампанії з дискредитації Народного Руху України, переслідування рухівців компартійною владою саме “Просвіта” стала прихистком для Руху, була єдиною альтернативною до компартії організацією, яка мала право висувати кандидатів у депутати до Верховної Ради УРСР. Рухівці й просвітяни використали цю можливість, щоб бути обраними до рад усіх рівнів та для пропаганди ідеї державної незалежності України. Проте внесок просвітян у боротьбу за незалежність України не оцінено належним чином. Наразі наші пропозиції не враховано, зокрема:

  1. Перелік, до якого мала би бути включена “Просвіта”, Кабміном досі не опрацьовано і не затверджено.
  2. Не встановлено посвідчення державного зразка та нагрудний знак “Борець за незалежність України у ХХ столітті” для індивідуальної ідентифікації Учасників.
  3. Не надаються додаткові соціальні гарантії, пільги або інші виплати Учасникам у складі Народного Руху України та ін., а також членам їхніх сімей згідно з п.п. 1, 2 статті 3 Закону.
  4. Не відзначено на державному рівні жодної з пам’ятних дат Постанови.
    Учасники боротьби за незалежність України потребують відповідного соціального захисту.
    Згідно з Законом, на виконання статті 3, п. 2 Закону, та керуючись ст.ст. 34, 64 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування мають право опрацьовувати та затверджувати Програму соціального захисту Учасників.
    Наші фахівці у співпраці з провідними спеціалістами Міністерства у справах ветеранів України проводять роботу, спрямовану на впровадження органами місцевого самоврядування статті 3, п. 2 Закону.
    Запропоновані нами “Методичні рекомендації щодо взаємодії органів місцевого самоврядування з борцями за незалежність України у XX столітті у складі Народного Руху України” містять загальні процедури, які необхідно виконати для впровадження статті 3, п. 2 Закону та рекомендації щодо посилення соціального захисту Учасників актами органів місцевого самоврядування для опрацювання ними Програми соціального захисту Учасників, що є необхідним для вшанування Учасників, встановлення історичної й соціальної справедливості
    Наразі зміцнення матеріальної бази та розширення прав і повноважень органів місцевого самоврядування надає їм можливість приймати Програму соціального захисту Учасників, яка не потребує коштів з державного бюджету.
    Насамкінець відзначимо, що байдужість з боку держави та органів місцевого самоврядування щодо гідного відзначення подій історичного значення, пов’язаних із відновленням незалежності України, а також вшанування борців за незалежність України у ХХ столітті виходить за межі моральних оцінок. Закон передбачає встановлення відповідальності згідно з чинним в Україні законодавством для громадян України, іноземців, а також осіб без громадянства, які публічно проявляють зневажливе ставлення до осіб, що визнані борцями за незалежність України. Тут же встановлено, що публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у ХХ столітті визнається наругою над пам’яттю борців за незалежність України у ХХ столітті, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.
Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment