У глибинах Слова

Олександра КАСЬЯНОВА,
Фото Юлії КУЗЬМЕНКО

Відбулася щорічна міжнародна наукова конференція “Мова як світ світів. Граматика і поетика текстових структур”. Організатор — кафедра української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. “Конференція напередодні Дня української писемності та мови є символічною, — сказав завідувач кафедри української мови та прикладної лінгвістики професор Анатолій Мойсієнко на відкритті наукового заходу.

“Знана конференція і в Україні, і за її межами. Свідченням є цифри: 91 доповідь, учасники із понад 20 міст України, а також із Польщі, Словаччини, Франції. 6 секцій та 2 круглі столи, на яких представлено мову як багатоаспектне і складне явище”, — зауважила на конференції заступник директора Інституту філології Ганна Черненко.
“На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово (Ів. 1:1). Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього (Ів. 1:3).”, — сказав письменник, голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Павло Мовчан. — Якщо Слово — це Господня справа, то хто сьогодні має право посягати на мову? Ідеологія Путіна суперечить створенню Слова. Вона поза Божим. Росіяни намагаються нас поневолити. Вони посіяли між нами думки про те, що “українська — це мова села”, “українська непрестижна”. Вони не розуміють, що мова незнищенна. Це ДНК нації. У ній все минуще, створене Богом. Той, хто є частиною голограми — нації, несе значення свого народу, себе. Ми несвідомо і підсвідомо зашифровані. Тож незнищенні”.
Факсимільне видання визначної пам’ятки давньоукраїнської книжної писемності “Реймське Євангеліє” презентував професор Віктор Мойсієнко. Науковець розказав, що досі в Україні не було жодного повного факсимільного видання “Реймського Євангелія”, адже воно зберігається у муніципальній бібліотеці міста Реймса у Франції. Усі французькі королі присягали на Євангелії Анни Ярославни від ХІ ст. Пам’ятка стала невід’ємною частиною і символом Франції. Для України це також знакова книга. “Реймське Євангеліє” — найдавніший рукопис Київської Русі. Створена у скрипторії Софії, пам’ятка книгозбірні князя Ярослава відображає окремі суто українські мовні риси. “Як давньоукраїнська пам’ятка потрапила до Франції? Можна лише припустити. Донька Ярослава Анна, виходячи заміж за французького короля, взяла “свій мовний світ” із собою. Про це свідчить однакове написання імені у пам’ятці і на стінах Софії Київської — “Ана”. Про те, що це слов’янська пам’ятка, зазначено в Євангелії: 1717 і 1726 роках московська делегація сказала, що рукопис написаний слов’янською мовою”, — розповідає науковець. “Усі мовні особливості знаходять продовження в давньоруських пам’ятках в київській і в подальшому в галицьковолинській писемних школах. Цю пам’ятку не міг написати македонець чи француз. Адже мовні (діалектні) риси свідчать про те, що так писав той руський, який так говорив”.
Про укладання електронного словника мови Лесі Українки розказала д.філол.н., співробітник лабораторії комп’ютерної лінгвістики Інституту філології Наталія Дарчук. Наталія Петрівна презентувала присутнім інтерфейс укладеного пошуковика за творами Лесі Українки, який містить інформацію про синтаксичні зв’язки, словоформи творів письменниці, граматичну належність цих словоформ до певної частини мови та членування їх на морфи (кореневі та афіксальні) з відповідними індексами.
Д.філол.н. Олег Шинкарук виступив на пленарному засідання із темою “До опису дискурсивних маркерів в українській мові”. Дослідник із Парижа розповів про українськофранцузький проєкт, який реалізує кафедра української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка спільно з Національним інститутом східних мов та культур (Париж).

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment