Олена КУШНІРУК
Верховина — квітучий Гуцульський край, яку великий Каменяр назвав гуцульською столицею, коли вперше приїхав у Жаб’є. Це не просто столиця, а справжній центр гуцульської культури! Містечко завжди вабило відомих письменників, композиторів, громадських діячів, надихало й надихає на створення шедеврів. Тут чимало музеїв, один із них — регіональний історикокраєзнавчий музей Гуцульщини, відкритий ще в 1938 році і відновлений уже 2004го, експонуються виставки митців краю.
Саме тут 7 листопада 2019 року у виставковому залі відбулося урочисте відкриття одинадцятої персональної виставки “Графіка та живопис” Антона Григорука.
А. А. Григорук — член Національної спілки художників України, член Спілки художників “Клуб українських митців”, дипломант Всеукраїнської програми “Золотий фонд нації” та Міжнародної програми “Україна. Європа. Світ”.
За участь у міжнародній художній виставці “Мистецький Олімп” нагороджений медаллю “За високий професіоналізм”. Здобув сертифікат Всеукраїнської програми “Vivat, Україно” (2018).
Більше п’яти десятків робіт живопису і графіки представив митець верховинцям та гостям міста. Тут різнопланові твори останніх років, виконані переважно в техніках олійного та акварельного живопису на полотні та картоні, ілюстрації до книг українських та зарубіжних авторів.
Цього дня велика зала історикокраєзнавчого музею ледве вмістила пошановувачів мистецтва, серед яких представники влади, журналісти, науковці, письменники, рідні, друзі, колеги по пензлю, колишні однокурсники та колишні студенти, учні Верховинської школи мистецтв, які прийшли привітати відомого майстра пензля, висловити своє захоплення його творчістю та насолодитися полотнами митця.
Благословив мистецький захід настоятель церкви Успіння Пресвятої Богородиці селища Верховина отець Юрій Стефлюк. Вступним словом відкрив виставку Володимир Ілійчук — завідувач музею, багато теплих слів про Антона Григорука та його творчість лунало з уст Дмитра Стефлюка — голови Всеукраїнського товариства “Гуцульщина”, заступника голови Верховинської районної ради Івана Маківничука, Романа Бортейчука — голови регіонального національного осередку народних майстрів Верховинщини, Івана Кочержука — заслуженого художника України, голови Косівської регіональної організації Національної спілки художників України, Степана Бзунька — заслуженого художника України, Валентини Молинь — кандидата мистецтвознавства, завкафедри образотворчих дисциплін Косівського інституту ПДМ ЛНАМ, Степана Стефурака — доцента інституту, однокурсника, Василя Нагірняка — головного редактора Всеукраїнського культурномистецького журналу “Писанка”, Марії Потяк — редакційного працівника часопису “Верховинські вісті”, Ольги Максим’юк — учениці Антона Григорука, тепер викладачки Верховинської художньої школи. Гарного настрою відвідувачам додали пісні, виконані ученицею дитячої школи мистецтв Роксоланою Кітлярчук (педагог з вокалу Ірлана Кікінчук) та інструментальні твори у виконанні ансамблю троїстих музик Центру дитячої та юнацької творчості (керівник Василь Тимчук).
Заступник голови Верховинської районної ради І. М. Маківничук вручив художникові “Подяку” “за багаторічну творчу працю, особистий вагомий внесок у примноження та розвиток культури району та з нагоди відзначення професійного свята — Всеукраїнського дня працівників культури…”
А потім автор відповідав на запитання про своє життя, ділився відчуттями, які наповнюють душу під час творчої праці.
“Мистецтво — це моє життя. Відколи себе пам’ятаю, захоплювався малюванням. Дуже любив малювати ранки, воду, небо, осінь. Навчався в середній школі й водночас в Тлумацькій художній — у класі викладача Олександра Волкова, де одержав перші мистецькі знання. Мене вабив світ мистецтва, міг годинами роздивлятися роботи викладачів та учнів, вдихати манливий запах фарб, дивуючись і захоплюючись водночас неповторним світом краси, який вони творили. Вибрав власне майбутнє — вирішив стати художником. Тому після закінчення Обертинської школи та служби в армії навчався у Косівському технікумі народних художніх промислів на відділі художньої обробки металу, потім — в Одеському педагогічному університеті ім. К. Ушинського на художньографічному факультеті.
Безпосередніми викладачаминаставниками були заслужений художник України доцент Анатолій Калитко, заслужені художники України, професори Юрій Злочевський, Володимир Власов, доценти Валерій Гегамян, Анатолій Недошитко, які допомагали опанувати таємниці та закони малярства, стати фаховим художником”, — розповів про своїх учителів А. Григорук.
Не кожному дано бути педагогом та ще й художником. Тут треба дякувати Богу, що нагородив такими талантами. На долю митця, котрого змалечку полонив світ прекрасного, випала ще й освітня праця. Антон Антонович покликаний вести здібну молодь у країну високого мистецтва, відкривати прекрасне у простих, здавалося б, речах. Він навчає студентів з повагою ставитись до мистецьких надбань, гідно продовжувати багаті й невмирущі народні традиції.
Творче кредо художника висловлене фразою Анатоля Франса: “У мистецтва є два найнебезпечніші вороги: ремісник, позбавлений таланту, і талант, що не володіє ремеслом”, — тому він сам прагне досягти висот і вчить цього своїх студентів.
