Словник доби. Щастя

Володимир КАРАЧЕНЦЕВ

Щастя — емоційний стан людини, який відзначається відчуттям глибокого задоволення та ейфорійної радості, втіхи життям. Блаженність.
Американський психолог А. Маслоу пов’язував щастя із задоволенням потреб: фізіологічних, безпекових, комунікаційних, самореалізації. Медичні дослідження доводять наявність “гормонів щастя” — ендорфінів, відповідальних за фізіологічні процеси формування відчуття стану щастя.
Філософи ще з античних часів (Сократ, Арістотель, Платон) кожен по-своєму оцінювали феномен цього стану. Епікур та його послідовники вважали тілесні утіхи мірилом щастя. Стоїки, як і буддисти, у релігійній сфері вбачали можливість досягнення щастя у відмові від бажань (шлях до нірвани). Етичні приписи християн і мусульман визначають шлях до щастя — через життя праведне. Свого часу більшовики намагалися привчити малорозумних гомо сапієнсів до свого трактування ідеї щастя. Провадили до щастя залізною рукою…
Традиції українців пов’язують щастя, зокрема, з вишитим рушником. Дарованим матір’ю на щасливу долю. У народі вважають знайдену підкову оберегом щастя. Дітьми ми їли п’ятипелюсткову квітку бузку чи конюшину з чотирма листочками. На щастя.
Подорослішавши, доходиш висновку: для щастя бракує грошей. Доробившись до чогось, розумієш — щастя не в грошах.
У цьому контексті згадується запитання Остапа Бендера: “Шуро, скільки вам потрібно для повного щастя?”, яке вдало висвітлює суб’єктивну суть проблеми. Кожному своє. І кожен має, зрештою, свій рецепт щастя. Хтось вважає, що досить любити і бути коханим, хтось вбачає щастя у здоров’ї, хтось — жити під кайфом… При такому розмаїтті думок і рецептів, звісно, краще мати апробоване наукою розуміння.
Так от, двоє львів’ян — Уляна Лущ (кандидатка філософських наук, письменниця) і Роман Пурій (лікар, бізнесмен, митець, громадський діяч) заснували Інститут дослідження щастя. І вже виклали свою філософську концепцію щастя в окремій книжці — “Планування щасливого життя”. Щедро поділилися досвідом конструювання щастя, обґрунтовуючи знаннями з нейронауки, соціології, психології, культурології. Чим полегшили нам, посполитим, життя. Тепер усі, хто не мали змоги його відчути і, може, зневірилися, отримали певність: щастя є! Отже, читай-те! І буде вам — ну звісно!
Інститут щастя. Звучить не тільки нестандартно, а й обнадійливо. Амбітно. І виклично. Принаймні у країні, де ведеться війна, а на Щастя в значенні “місто на сході України” зазіхає ворог.
Втім, нині щастя — це тренд! Підтвердження — нещодавня щорічна зустріч Ялтинської європейської стратегії (Фонд Віктора Пінчука) з темою — “Щастя зараз”. Нові підходи для світу в кризі натхненно обговорювали зокрема А. Квасьнєвський, А. Расмуссен, Д. Вард з Массачусетського технологічного інституту, який долучився до World Happiness Report — щорічної доповіді ООН.
В основі проєкту Інституту — власне ООНівський підхід. Щастя та благополуччя визнані там загальнолюдськими цінностями. Тому його (щастя) розглядають як функцію до програм сталого розвитку. Організація Об’єднаних Націй веде рейтинги країн за певними показниками. Встановлення рейтингу “щасливих країн” слугує своєрідним поштовхом і водночас орієнтиром для розвитку решти країн. Показово: у королівстві Бутан ввели показник економічного зростання, який називається “Валове національне щастя” (Gross National Happiness). Звісно, поки що не зовсім об’єктивний, але важливо — щастя громадян є метою державної політики. Ти ба!?
Фундаментом концепції щастя, представленої Інститутом, є евдемонізм, який визначає щастя як життя, спрямоване до певної мети. Основне тут — пошук смислів життя, а щастя є приємним “побічним ефектом” цього пошуку.
Сприйняття блаженного відчуття — щастя — залежить від контрастів. Хто як не українці сьогодні гостріше від інших заточені на таке сприйняття? Тобто, війна, обсіли соціальні проблеми, а ти драйвуєш від адреналіну… Щасливий? Учені стверджують — так. На контрасті. Щоправда, щастєзнавець Р. Пурій вважає, що людина (як істота біологічна) воліє шукати щастя радше у зоні комфорту. Хтось би посперечався? І тут логічно назрівають дебати. Тож Інститут організовує Міжнародну конференцію, яка відбулася в середині листопада ц. р. Говорили про планування мрій і щастя у контексті нових парадигм цивілізаційного розвитку.
До слова, у світі вже існують інститути і навіть міністерства щастя. У більш розвинутих країнах. Хоч і з незначними ресурсами. Ми ж таки справді володіємо ресурсами. Значними таки. Бо розкрадають їх давно, масово, схемно-системно, а ресурси все ж не меншають. Але головне — люди. Вони не розучилися красти і мріяти. І вірити. Тож дайош відповідне міністерство?!
Звісно, щастя — мінлива супутниця життя. Втім, автор цієї публікації, мотивований дофаміном від читання книги наших щастєзнавців, переконаний: воно вартує зусиль! Щоправда, пошук щастя без етичних параметрів — долання ­шляху в пустелі без компаса.
Шануймося!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment