Каміння на торсіонних полях

Євгеній ХОДАКІВСЬКИЙ,
професор, заслужений діяч науки та техніки України

Закінчення. Поч. у ч. 48 за 2019 р.

Кілька слів про природу торсіонних полів. Говорячи про природу торсіонних (невидимих) полів, думок і вчинків людини (тонкий світ), відомий у світі альпійський вчений Ернст Мулдашев, доктор медичних наук, професор, член Міжнародної академії медичних наук, у монографії “Від кого ми вийшли” (2009 р.), на сторінці 107 (а всього 470 с.) пише, що існують позитивна і негативна енергії душ. Вони можуть створювати і руйнувати. Ленін, Сталін, Гітлер та інші тирани акумулювали негативну енергію, що проявилась у знищенні мільйонів людей. Дослідженнями та історичними фактами доведено, що таким негативним явищам може успішно протистояти енергія Добра, породжена силою гуманного розуму. У природу тонких світів (торсіонів) чи не найглибше занурився доктор технічних наук, житомирський професор І. Г. Грабар. У своїй праці “Мікрорезонансні технології та секрети довголіття” (2012 р.), аналізуючи інформаційне поле Всесвіту, вказує, що просторово-часові вихори, насичені нескінченним об’ємом інформації, утворюють торсіонні поля (вихори), що мають унікальні властивості та підтверджені експериментально. Поля переносять не енергію, а лише інформацію. Водночас будь-яка зміна в структурі торсіонного поля веде до виділення чи поглинання енергії в заданій ділянці простору. Думки — польові самоорганізовані утворення — це згустки в торсіонному полі, що самі себе утримують, а відчуваємо їх як образи та ідеї. Вони мають голографічну структуру. Основа світу — свідомість, носієм якої виступають спінно-торсіонні поля. Якщо ментальне тіло людини збудоване з добрих думок, воно оберігає нас від зла, оскільки у ньому немає вібрацій, що резонують на вібрації зла. Адже ментальне тіло не тільки генератор думок, а й їхній приймач, тому людина, що випромінює думки, наповнені Любов’ю, Радістю, Співчуттям, Милосердям, Благородством, буде невразлива до сил Зла, Ненависті, Заздрощів, Брехні. Сили зла, що викликані недоброю совістю, за свідченням нашої землячки Олени Блаватської в її теософській праці “Тайная доктрина” — це найважче каміння на торсіонному полі Добра і Розуму на шляху до цивілізованого Майбутнього.
В Україні на головному фронті гібридної війни здійснюється нова фаза, яку назвали капітуляцією. Цілком зрозуміло, що апогею (найвищої точки) вона досягла в період виборів — президентських та до Верховної Ради. А нині переходить у стан успішного завершення відводу українських військ і створення “сірої зони”, де кожна клітина вітчизняної землі заражена ідеологією лідера “русского міра” і набуває стану анексованої “в соответствии с международными правилами”.
У душах українців капітуляції ніколи не буде, вона не відбудеться. А буде спільно зі світовою демократичною громадськістю тривала боротьба з найбільшим автократом, про яку так вдало, посилаючись на Нострадамуса, натякнув нам академік Ернст Мулдашев. У названій книзі у завершальному шостому розділі “Негативная аура над Россией” він на основі глибоких досліджень невидимої торсіонної енергії пояснював словами Нострадамуса (1555 р.) пророцтво щодо приходу (появи в Росії) Антихриста у кінці ХХ—ХХІ ст., відображаючи це схематичними малюнками силових ліній від автократії, що перетворюється на темну хмару.
Для України основною зброєю може бути лише сила демократії та українського патріотизму. Почуття патріотизму найвище в природі, вічне, Боже. І хоч би як називали патріотів автократичні сили: “націоналюги”, “нацисти і бандерівці” та іншими антиукраїнськими прізвиськами, воно (почуття патріотизму) зростатиме і збільшуватиметься сотнями тисяч Стусів, Лук’яненків, Руденків та інших. Доречно відзначити наших найактивніших просвітян: Павла Мовчана з його неперевершеним патріотичним виступом на каналі “Прямий” 27 жовтня 2019 р., щотижневі виступи на сторінках газети “Слово Просвіти” письменників Мирослава Левицького, Катерини Мотрич та інших.
Нині конче необхідно активізувати українську наукову думку. Передова українська наукова школа характерна концептами фізичної економіки. Це передусім природнича наукова школа першого Президента української академії наук В. І. Вернадського, школа Розуму найвищої енергетичності світу цілісності і єдності духовної та матеріальної енергії, єдності релігії, науки і мистецтва. Першим імперативом глобального світового розвитку цивілізації є вимоги до трансформації в акмосферу (від лат. acmo — найвищу), сферу розумової діяльності, в ноосферу на основі законів природи і світу, або “вписування” економіки в природне середовище.
Українська школа фізіократичної нау­ки бере початок у творчості молодого українського вченого Сергія Подолинського. Його книга “Праця людини і її відношення до розподілу енергії” вийшла в світ в кінці ХІХ ст. Вона здійснила революцію в мисленні європейських і світових учених. Серед інших в той час найбільш популярним був Карл Маркс з його теорією доданої трудової вартості. Тридцятирічний український учений, напросившись на аудієнцію до тодішньої знаменитості теорії капіталізму, що мав вже чотири томи “Капіталу”, довів корифею невідповідність його вчення законам природи. Це на останній сторінці четвертого тому визнав сам Карл Маркс. І це був, за тодішнім висловлюванням, “снаряд, запущений у голову капіталізму”. Він (С. Подолинський) переконливо довів, а Карл Маркс засвідчив особисто, що абсолютна додана вартість виникає з природної родючості землі, від природи, тоді як відносна додана вартість — народжується в процесі розвитку суспільних продуктивних сил. Таке положення (імператив-вимога) особливо актуальне нині, в період проведення земельної реформи, констатуючи, що ринок — це лише саморегулюючий механізм в організації виробництва, споживання та розподілу благ у гігантському колесі реформ, а держава — орган-регулятор цього механізму. І нині дуже важливо, з точки зору фізіократів, не упустити основне — банківську сертифікацію кожної земельної ділянки (болітця) з метою оцінки та визначення абсолютної земельної ренти кожному працюючому на ній у будь-якій формі.
Нині школу фізичної економіки прикрашає прізвище нашого сучасника, письменника-дисидента, який заснував категорію “Духо-Матерії”, за якою працюють всі фахівці синтелектичного мислення. Показово було б зупинитися на окремих фрагментах діяльності керівника сучасної української школи фізіократів, професора Володимира Шевчука. Йому належить ідея-концепція “вписування економіки в природу” і заснування напряму соціально-екологічної ринкової економіки. Ігнорування розробок цієї школи і надання переваг механістично-діалектичному підходу до регулювання економічних явищ (порівняльна економіка) призводить до жахливих деструкцій. Пригадуємо кінець ХХ ст., починаючи з 1991 р., коли фетишизування і масове захоплення ринковими регуляторами породило найбільшу в історії України гіперінфляцію. Неврахування природних функцій грошей (нагадаємо, що в класичній економіці їх п’ять) призвело до космічних розмірів інфляції (у 250—10000 разів). Втрата заощаджень населення, масова поява безробіття дуже швидко проявила себе в тривалості життя населення України. Період 1991—1995 рр. залишив жахливі спогади і гігантський пам’ятник “кравчучці” (візку для перевезення речей), увінчаний прізвищем тодішнього президента України Л. Кравчука, і величезну кількість втрачених громадян. А далі — тривале захоплення фундаменталізмом ринкових реформ без врахування вимог фізичної (природної) економіки. Восени 1996 р. в період осінньо-збиральних робіт введено ринковий еквівалент на паливно-мастильні матеріали при високому дефіциті наявних оборотних коштів сільськогосподарських підприємств — внаслідок цього, і передусім низької платоспроможності цих підприємств, половина площі оброблюваних ними земель вийшла з обробітку і використання. З того часу на селі існує високий рівень прихованого безробіття. Ще один економічний імператив — зростання на один відсоток рівня безробіття згідно з законом Оукена еквівалентне зниженню на 2% приросту національного доходу країни.
Тут можна зробити перші висновки про розробки фізичної економіки, яка є теоретичною базою для формування імперативів інтелектуального (ноосферного) розвитку. На жаль, в Україні, попри клопотання і наукові вимоги (В. Базилевич, В. Кухарець, Ю. Канигін, В. Шевчук, Є. Ходаківський та інші) про заснування інституту фізичної економіки, це й досі не реалізовано. Навпаки, останні часи характеризуються розробкою механістично-діалектичних теорій перспектив економічного розвитку, що презентовані на всіх рівнях наукової орієнтації як порівняльна економіка.
Основним імперативом з точки зору фізичної економіки є плюралізм форм власності. Всі наявні функціонуючі форми власності за правилами природи повин­ні бути наявними і діючими — мається на увазі приватна, колективна (суспільна), державна, державно-партнерська, муніципальна, акціонерна форми власності як рівнофункціонуючі. Хотілося б звернути увагу на масову критику діяльності агрохолдингів, які функціонують на приватно-пайовій формі власності та досі тримають Україну на одному з пріоритетних місць на світовому ринку продовольчої продукції. Головне, щоб вони володіли системою високого і сталого гудвілу (обличчя) агропромислового виробництва на основі соціального насичення їхньої діяльності.
Кафедрою економічної теорії, інтелектуальної власності та публічного управління Житомирського національного агроекологічного університету в контексті сучасних імперативів фізіократичного вчення підготовлено і п’ять разів перевидано перший в Україні підручник “Психологія управління” загальним накладом понад дві тисячі примірників. Завершальний двадцять п’ятий розділ книги зорієнтований на формування інтелектуального Провидіння. Беручи участь у конкурсах на кращий підручник, ми отримали позитивні схвалення колег з усіх куточків України та зарубіжжя. Однак нинішнє найвище освітянське відомство (міністерство) навіть не повідомило про результати конкурсу. Але не лише наш підручник спіткала така доля. Вісім перевидань академічного підручника “Етика” відомого професора М. Тофтула завершились невідомістю конкурсних випробувань. Він не дочекався ніяких повідомлень: виїхав до доньки у Каліфорнію і там помер.
В імперативах формування інтелектуальної економіки важливе місце належить реформам оплати праці, заробітної плати, іншим матеріальним і нематеріальним стимулам, підведенням їх до еквіваленту складної кваліфікованої праці, про які ще в далекі часи повідомляв Адам Сміт. Наші пропозиції стосуються диференціації у фаховій підготовці за рівнями бакалавр, спеціаліст, магістр, доктор філософії, доктор наук, стимулюючи таким чином прагнення навчання, але, при цьому, надаючи першочерговості творчій праці, що редукується в продуктах інтелектуальної власності.
Підсумовуючи, слід зазначити, що імперативи процесів трансформації продиктовані світовою сучасністю у виданнях-добірці найвидатніших учених світу під рубрикою “Алхімія фізики свідомості”, яку яскраво висвітлено положеннями нової науки Нейротеології — вивчення духовної діяльності в тісному зв’язку з соціу­мом і Творцем, узагальненої професором Валентиною Мироновою у 2018 р.
Своїми науковими працями ми намагаємося сформувати ментальний гештальт Добра і Розуму, що діє по Божій Волі і до яких прагне світова ноосферна наука. При цьому ми посилаємося на геніального нашого мислителя, академіка, поета, художника Т. Г. Шевченка. Він у своїх наукових роздумах (на рівні світових) намітив сповнене оптимізму Провидіння Добра, Розуму і Волі: “Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая”! У Провидінні Т. Шевченко повідомляв про високу гуманістичність українців, що відображена силою Добра. В листі до Миколи Гоголя (грудень 1844 р.) він зазначив, що “українці своїх дітей не вбивають”, що “ти, друже, над українцями смієшся, а я плачу”. Генію академіка Т. Шевченка належить світове відкриття під відомою нині в релігії і науці формулою “Реалізуй себе”, або переходу духов­ної енергії в фізичну і навпаки, формування на цій основі концепту “Божого Провидіння”, єдності Віри, Волі, Добра і Розуму, якою нині користується фізіократи і теософи світу.
Через сто років наш генетичний земляк Кароль Войтила (мати Емілія Кочуровська (1984—1929), уроджена м. Кременець), відомий у світі як Папа Римський Іоан Павло ІІ, найвидатніший учений-працезнавець, доктор наук, професор і Святий. 1991 року видав концепцію (Енцикліку-звернення до народу) під назвою діючої особистості (“Сіяння правди”).
Первинні джерела ноосферного мислення Кароля Войтили витікають з цамрини (джерела) його наукової, релігійної, публіцистичної, громадської діяльності. Розроблені ним концепції Діючої особистості, цінності людської праці ґрунтуються на істині про людину як про образ Бога і як про щось більше, ніж просто частину природи чи анонімний елемент людського суспільства. У світлі цієї істини людина не залежить від будь-яких економічних чи політичних процесів. Навпаки, вони підпорядковані їй. Це яскраво характеризує демократичний світ України, що здобувається звитяжною боротьбою з автократією, прибираючи важке каміння на шляху до майбутнього світу, земної цивілізації.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment