Що приховують маски?

Едуард ОВЧАРЕНКО
Кияни та гості столиці мали унікальну нагоду побачити виставу Львівського національного академічного театру ім. Соломії Крушельницької “Правда під маскою”, до якої увійшли одноактні балети на музику Ігоря Стравінського “Пульчинелла” та “Весна священна”. Показ відбувся на сцені Національної опери України у рамках ІІ Всеукраїнського театрального фестивалюпремії ГРА.

— Уперше Ігор Стравінський на сцені Львівської національної опери, вперше поєднання двох балетів, уперше сучасна модерна хореографія у постановці італійського хореографа. Це український прорив у сучасній хореографії, — наголосив художнійкерівник театру Василь Вовкун.
— Артисти балету працюють у стилі модерн для публіки. Глядачам буде цікаво побачити ці два балети, об’єднані в одному спектаклі, — розповів балетмейстерпостановник Марчелло Алджері. — У “Пульчинеллі” йдеться про людську маску, швидше внутрішню, ніж зовнішню. Ця маска знімається у “Весні священній”, де правдива людина оспівується з її почуттями, які панують у реальному житті.
— Для мене це дуже цікава робота, — зізналася солістка балету Ярина Котис. — Ті, хто сидить у залі, зможуть перевтілюватися в кожну картину, кожну ситуацію, що відбувається на сцені. Сподіваємось, глядачам сподобається.
— Це вистава, на яку варто прийти вже з тієї причини, що кожен глядач, кожна людина тут побачить себе, — переконаний провідний соліст балету Сергій Качура.
Прем’єра “Весни священної” відбулася 29 травня 1913 року в Театрі на Єлисейських полях у Парижі. Декорації й костюми створено за ескізами знаменитого художника Миколи Реріха, хореографію здійснив видатний танцівник і хореограф Вацлав Ніжинський. Попри сузір’я знаменитостей, вистава провалилася. Передовсім через незвичну хореографію й не менш незвичну музичну мову. Проте видатний антрепренер Сергій Дягілєв, який замовляв композиторам музику для балетів так званих “Російських сезонів у Парижі” й любив усе нове, навіть ризиковане, підкреслив: “От це справжня перемога! Хай собі свистять і біснуються! Побачите наслідки”. І справді. За дуже короткий час балет І. Стравінського став одним із найпопулярніших у світі.
Між балетами “Весна священна” (1913) і “Пульчинелла” (1920) — невелика часова дистанція. Однак вони є показовими для зовсім різних етапів творчості митця. Якщо перший (ранній) пов’язується дослідниками зі зверненням до фольклорної тематики, то “Пульчинелла” — це вже перший крок І. Стравінського в напрямі неокласицизму. Композитор писав: “Пульчинелла” був моїм відкриттям минулого, моїм хрещенням, завдяки якому стали можливими всі мої наступні твори”. У цих словах автор визначає естетику нового неокласичного напряму, яка полягала у зверненні до музики та образів давніх епох (від античності до романтизму), запозичення чи відтворення в музиці ХХ століття музичних прийомів, здавалось, вже забутого минулого. Звернення до мистецтва давнини ставало для митців своєрідним пошуком духовної опори, особливо після пережитого жаху Першої світової війни. “Неокласичний період” у Стравінського протривав аж 30 років… Балет “Пульчинелла” створено Стравінським на замовлення Сергія Дягілєва, який шукав свіжого сюжету для вистави на свої балетні сезони в Парижі. В Італії він натрапив на оповідь про Пульчинеллу — персонажа традиційної італійської комедії дель арте (так звана “комедія масок”, де кожен актор виступав у масці та уособлював певний типаж). В основі сюжету — походеньки Пульчинелли, який закоханий у Памрінеллу, як його друг Флоріндо — в красуню Пруденцу та Клов’єлло — в Розетту. Молоді люди ревнують, сваряться, миряться, однак все в них завершується щасливо. Дягілєв вирішив, що цей балет мав би обов’язково йти з автентичною музикою, тобто з епохи бароко. Обрав Д. Перголезі, автора першої комічної опери “Служницяпані”, та інших композиторів тієї доби. Щоб музика звучала більш сучасно, став думати про аранжування. І в 1919 році запропонував це зробити І. Стравінському. Композитор спочатку відмовився, та згодом натхненно взявся за роботу.
Прем’єра балету відбулася 15 травня 1920 року в театрі Ґранд Опера в Парижі. Ескізи костюмів і декорацій створив Пабло Пікассо (що зумовило великий успіх балету), хореографом був Леонід Мясін, диригував Ернст Ансерме.
Вистава “Правда під маскою” стала першим модерновим балетом Львівської національної опери. У фестиваліпремії ГРА постановка змагалася у номінації “За найкращу хореографічну, балетну, пластичну виставу” і виборола перемогу.

Фото з сайта театру

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment