Світ живого відкрився школярам

Максим РИЛЬСЬКИЙ,
заслужений журналіст України
Три дні відкритих дверей, які докорінно змінили ставлення до біодовкілля та професії аграрія у підлітків з батьківщини Максима Рильського.

Цього навчального року школа імені Максима Рильського в його рідному селі Романівка Попільнянського р-ну на Житомирщині стала учасником програми соціальних інвестицій “Україна — житниця майбутнього” від міжнародної компанії “Байєр”.
Почалося все з відкриття спеціалізованого класу з біології та природознавства. Школа отримала сучасні мікроскопи, комп’ютерну техніку, інтерактивну дошку, інше обладнання. В окулярах мікроскопів перед школярами відкрився дивовижний біосвіт живих організмів, клітин, бактерій.
А потім почалося не менш цікаве — виїзні навчальні уроки в профільних вишах країни.
Учні 7—11 класів, як справжні студенти, слухали лекції на кафедрах, брали участь у лабораторних дослідженнях, відвідували музеї.
— Ми ставили за мету допомогти школярам віднайти своє місце в житті, свідомо вибрати майбутню професію, прищепити почуття любові до рідної землі, до природи, — говорить координатор соціальних програм від “Байєр” Наталія Цуман. — А також відкрити перед молоддю цікавий світ науки.
Романівка — хліборобський і напрочуд мальовничий край: хвилясті безкраї поля в оточенні зелених гаїв; стрімка річечка Унава, вихопившись з-під лісу, ніби розчиняється в очеретному ставі. Все життя Максим Рильський оспівував красу рідної землі, працю хлібороба:
Яке це славне слово — хлібороб,
…До слів найкращих я вписав його б,
До тих, які ми серцем розумієм!
Мабуть, ці почуття у ньому виховав ще батько Тадей, який майже 40 років господарював у Романівці, й зусиллями якого село перетворилося на процвітаюче на всю губернію містечко.
…Перший урок відбувся в Білоцерківському національному аграрному університеті. Тут вирішили відразу вразити школярів, почавши день відкритих дверей з анатомічного музею. Професор, завідувач кафедри ветеринарної медицини Микола Ільницький терпляче демонстрував експонати — опудала, макети, скелети птахів і тварин, втлумачуючи ази науки про будову організму. А хіба могла залишити байдужими дітей, які виросли серед природи, розповідь викладача кафедри іхтіології та зоології Олега Михайльського про невблаганне скорочення біоресурсів? Список червонокнижних видів, зокрема риби, стрімко зростає.
На кафедрі харчових біотехнологій студенти університету напередодні пекли хліб, а романівським школярам запропонували виготовити піцу. Самі місили дріжджове тісто, добирали інгредієнти, запікали в печах, смакували.
Більше години тримав аудиторію у напрузі декан агробіотехнологічного факультету Валерій Хахула. Мабуть, про чашку петрі та метод in vitro (у пробірці) діти чули на уроках біології раніше. А от побувати в сучасній біолабораторії вдалося вперше. Побачили, як вирощують, лікують, живлять рослини, які не розмножуються насінням, перед висадкою в ґрунт. Переконалися, що можна отримати ягоди ожини вагою до 15 грам, а черешні — до 12-ти.
А коли Ольга Олійник, завідувачка лабораторії біотехнологій та клітинної інженерії запевняє, що банани, вирощені нею в гелі, згодом ростимуть в українських садах, хочеться в це вірити.
Зустріч з генетиками відбулася в інший день відкритих дверей — уже в Києві, в Національному університеті біоресурсів та природокористування (НУБІП), корпуси якого потопають в зелені Голосіївського лісопарку. Того самого, на узліссі якого облаштував свою садибу ще на початку 50-х
Максим Рильський (зараз тут музей його імені).
Не шукайте випадковості, що колишня сільськогосподарська академія й будинок поета, закоханого в красу природи й працю хлібороба, поруч.
“…Любімо, шануймо, бережімо природу… Вона нам сто крат більше віддасть, ніж ми можемо їй дати”, — стверджував Рильський.
До цього ж закликав учнів на кафедрі ентомології викладач Микола Мороз. З більш ніж мільйона визначених комах тільки шість тисяч можна назвати шкідливими. Й то відносно. А скільки користі приносять вони людству! Можливо, в майбутньому вони врятують людину від голоду, розмірковував ентомолог.
Кожна нова кафедра чи лабораторія відчиняли перед школярами вікно у світ знань. 5—7 тисяч років потрібно для формування ґрунту, повідомляють на кафедрі ґрунтознавства та охорони ґрунтів. На п’ять років забудьте про хімічні добрива, якщо вирішили зайнятися органічним землеробством, — пропонують на кафедрі рослинництва.
Відкриття завершилися в останній день під час відвідання насіннєвого заводу “Байєр” у сусідньому селі Почуйки.
— Та це ж Європа! — вигукнув вражений побаченим один зі старшокласників.
Приємно були здивовані й керівники підприємства француз Ремі Дей-Тос та українець Володимир Оніщенко цілком “дорослими” запитаннями дітей під час слайдової презентації заводу.
— Чи реально Україні стати житницею в майбутньому?
— Ми до цього йдемо. Наші насіннєві технології навіть перевищують західні. Але в США збирають по 10 тонн кукурудзи з гектара, а в Україні поки шість. Є до чого прагнути.
Вражаюча панорама індустріального пейзажу серед безкраїх полів на околиці села — це і є одне з найбільших у Європі підприємств такого профілю. Майже 5 років будівництва (завершилося торік), 200 мільйонів доларів інвестицій.
Школярі одягають каски, окуляри, помаранчеві жилети й виходять на екскурсію простежити цикл доробки насіння кукурудзи — сушіння, обмолот, калібрування, протруювання, пакування. Робітників майже не видно — сезон закінчився. Але справа не тільки в цьому: все автоматизовано.
Три дні відкритих дверей швидко промайнули. Нащадки Тадея і Максима Рильських повернулися до класних уроків.
— Сільські діти надзвичайно щирі й допитливі. Вони миттєво всотують у себе все нове й невідоме, — ніби резюмує Тетяна Володарська, директорка школи й учителька біології в одній особі. — Вже на перших уроках ми відчули наслідки програми: справжня навала запитань й зацікавлень. Ледве встигаєш відповідати й коментувати. Справді, інвестиція в майбутнє від “Байєр” лягла на вдячний ґрунт.
…Щоранку 124 учні романівської школи з кількох навколишніх сіл, 56 дівчаток та 68 хлопчиків, ідуть на уроки повз зелений пагорб, на якому височить білостінна видовжена будівля музею родини Рильських. До 1982 року, коли з’явилася нова сучасна споруда, тут була романівська школа. В ній на початку 20-х років минулого століття викладав українську мову та літературу Максим Рильський. А ще раніше, в другій половині ХIХ століття, тут учителював його батько Тадей, який заснував і утримував школу. Вдень вчив дітей, а вечорами — їхніх батьків, селян.
З вірою звертався до нащадків, романівських дітей, Максим Рильський в одному з віршів:
…Перед тобою світ —
великий том розкритий,
І перші букви в нім тобі лише дались…
Що ж! Ті, що я не знав, спізнаєш ти колись!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment