Надія КИР’ЯН
Цього року відзначаємо 90ліття від дня народження Алли Горської, видатної української художниці (працювала в галузі монументалістики, мозаїки, графіки, живопису), відомої правозахисницішістдесятниці, обставини вбивства якої досі оповито таємницею. З цієї нагоди завідувач Музею шістдесятників Олена Лодзинська упорядкувала та видала книжку “Спалах перед світанком” (видавництво “Кліо”, 2019). 23 листопада у цьому музеї відбувся захід, присвячений непересічній події. Учасники вечора оглянули виставку творів Алли Горської та її чоловіка Віктора Зарецького з фондової колекції Музею шістдесятництва та архіву онуки художниці Олени Зарецької, а також світлини з родинного альбому Зарецьких. До цієї події також вийшла марка: портрет Світличного роботи Алли Горської.
Зала музею була переповнена: зібралися відомі учасники дисидентського руху 60х років, художники, музиканти, громадські діячі, активна проукраїнська молодь.
Василь Перевальський, академік НАМУ, народний художник України, поділився спогадами про епоху шістдесятників. Розповів про численні зустрічі у майстернях художників, зокрема у Алли Олександрівни. Для цих років характерний підйом українського мистецтва, заснованого на народній творчості. З ініціативи Максима Рильського тоді видано численні збірники народних пісень тощо. Василь Перевальський розповів, що Горська як українська дисидентка зростала на його очах. Вона від народження була лідером. Проте її родина переїхала до Києва з Ленінграда, де Аллин батько був директором ленінградської кіностудії. Алла тільки в Києві вивчила українську мову і стала душею українського дисидентського руху. Студіювала українських поетів, товаришувала з Василем Стусом, шанувала Миколу Холодного, який, попри різні життєві колізії, був надзвичайно талановитим поетом. “Він нас зробив іншими”, — вважає Василь Перевальський, який на прохання Горської малював портрет Миколи.
На похоронах Алли Олександрівни друзі були з гілками калини, а Василь Стус тоді написав відомий вірш “Пам’яті А. Горської”:
Ярій, душе, ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України,
А ти шукай — червону тінь калини
на чорних водах тінь її шукай,
де жменька нас…
Саме з читання цього вірша розпочала виступ народна артистка України Раїса Недашківська. “Ми жили в епоху з дивовижними, надзвичайними людьми”, — сказала Раїса Степанівна. Вона розповіла про творчу працю батька Алли Горської, який був директором численних кінофільмів.
Згадала зворушливі моменти, як у своїй майстерні Алла сідала за парту і вчила українську мову, вдосконалювала знання.
Після трагічної смерті дружини Віктор Зарецький не випускав пензля з рук, малював портрети жінок, з найпростішої робітниці творив королеву. Цим рятував свою душу.
Художник Володимир Прядка, учень Алли Горської, повідав, що вона викладала в нього в Республіканській художній школі імені Тараса Шевченка. На його думку, з невеликого кола людей, які навчалися в Горської, виникла її окрема мистецька школа. Також згадав про цікаві вечори в Клубі творчої молоді, що його очолював Лесь Танюк, присвячені творчості Миколи Куліша, Леся Курбаса та інших видатних українських діячів, навіть імена яких тоді в офіційних колах замовчували…
Богдан Нагайло, британськоукраїнський політичний аналітик та журналіст, дипломат, ексдиректор Української служби радіо “Свобода”, розповів, що за кордоном цікавилися українськими шістдесятниками, про яких їм розповідала Надія Світлична, прагнули допомогти цим світлим особистостям.
Музиканти прикрасили вечір виконанням чудових творів.
