Наталя ЗАЇКА,
старший науковий співробітник Музею українського рушника
У листопаді-грудні в Переяславі відбувся міський конкурс творчої спадщини Тараса Шевченка “Переяславська осінь Кобзаря”, приурочений до переяславського періоду у його творчості і створення тут збірки “Три літа”. Конкурс започаткували переяславські просвітяни — родина Товкайлів, Римма Іванівна та Микола Тихонович, ще п’ятнадцять років тому, маючи всебічну підтримку Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Згодом до проведення фестивалю-конкурсу долучилися Переяславська міська рада, Національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав” та небайдужі переяславці. А цьогорічний конкурс проходить уже вп’ятнадцяте і щороку за підтримки Всеукраїнської “Просвіти”.
Тарас Шевченко тричі приїздив до нашого міста. Тут він написав поеми “Наймичка”, “Кавказ”, вступ до поеми “Єретик”, поезії “Маленькій Мар’яні”, “Минають дні, минають ночі”, “І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє”, “Холодний яр”, “Три літа”, “Давидові псалми”, “Як умру, то поховайте”, які включив до збірки “Три літа”, завершену 1845 р. тут таки в Переяславі віршем “Як умру, то поховайте”. Власне, збірка “Три літа” і є заповітом Тараса Шевченка українцям, на жаль, не всіма прочитаним і усвідомленим.
Протягом конкурсних днів 104 талановиті учасники зареєструвалися у чотирьох вікових категоріях 5—7, 8—13, 13—18, 19—35 років і показували свою майстерність у кількох номінаціях. Четвертого грудня конкурс завершив роботу святковим концертом та нагородженням переможців у НЦК “Зустріч”. У концерті взяли участь переможці конкурсу. Назвемо ж їхні імена і твори, з якими вони ішли до перемоги, і дізнаймося, яким творам Т. Шевченка діти надають перевагу.
У жанрі “Художнє слово” — перша вікова категорія, перемогу здобули: Зоря Анна (“Зоре моя вечірняя”), Скорбач Іван (“Сон”), Бобітко Вікторія (“Садок вишневий коло хати”). У другій — Корнієнко Альона (рядки зі щоденника “Не для людей”), Кузьменко Денис (“Думи мої”), Михно Ярина (“Розрита могила”), Бурчик Поліна (“Перебендя”), Верезуб Аліна (“Не завидуй багатому…”), Іванюта Марія (Марія Пригара “Тарасове Слово”). У третій — Томчук Надія (“І мертвим, і живим…”), Блінський Ілля (“Іван Підкова”), Вегера Інна (“Сон”).
У жанрі “Вокал” у другій віковій категорії переміг дует Супрун Марії та Колос Вероніки, які виконали пісню “Зоре моя вечірняя”; друге і треті місця отримали Середа Дарія (“Пісня про Кобзаря”, слова і музика Наталія Май) та Шевчук Ольга (слова Т. Г. Шевченка, музика Г. Гладкого “Утоптала стежечку”). У третій віковій категорії — Якубовська Вікторія (“Ой на горі роман цвіте”) та Гайдучок Злата (слова Т. Г. Шевченка, музика Д. Бонковського “Нащо мені чорні брови”).
У жанрі “Літературно-музичні композиції” у другій віковій категорії перемогу здобула театральна студія “Рампа”, яка поставила “Тополю”.
У жанрі “Фото- і відеопрезентація” переможці — Шекмар Ярослава (відеопрезентація твору Т. Г. Шевченка “Маленькій Мар’яні”) та Іваненко Діана (фотопрезентація).
У жанрі “Живопис, графіка, декоративно-ужиткове мистецтво” у першій віковій категорії перемогли: перше місце — Величко Віка (“І досі сниться старий дід…”), друге — Василенко Ярослава. У другій віковій категорії: перші два місця Сукач Лєра (“Мальовнича Україна”, вишивка) та Москалець Іванна (“Защебетав соловейко….”, папір, гуаш); другі місця: Корнієнко Поліна (“Думи мої, думи…”, живопис, акрилі фарби), Іваненко Діана (“Наймичка”, асамбляж) та Канівець Марічка (“Україночка”). У третій віковій категорії: перше місце — Степаненко Єлизавета (“Птах”, ткацтво) та Демченко Валерія (“Село, і серце одпочине…”, картон, гуаш).
Переможці конкурсу отримали дипломи й подарунки від міської ради. Очільник переяславських просвітян Наталія Заїка привітала переможців та вручила їм дипломи і подарунки-книги від ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка.
На завершення урочистостей до зали внесли Рушник Великому Тарасу, який вишивали впродовж двох років учні професійно-технічного навчального закладу “Переяслав-Хмельницький центр професійно-технічної освіти”, мешканці та гості нашого міста. Всі, хто долучився до вишивки, залишили частиночку свого серця, любов і шану до Великого Кобзаря. Енергетично сильний Рушник об’єднав шанувальників Тарасового слова у велику українську родину.
