Словник доби. Рай

Володимир КАРАЧЕНЦЕВ

Рай — імовірно з авестійської “ray” — “достаток, щастя”, у староіндійській “rayis” — “володіння”. У грецькій і латинській мовах — “paradisus” — з давньоіранської — “сад, огороджене місце” (звідси у більшості романо-германських мов).
В уявленнях християн — місце вічного блаженства, “яке око не бачило, і на думку людині не спало” (з послання ап. Павла (І, Кор. 2:9), уготоване душам праведників у майбутньому житті, неземному. У грецькій та інших міфологіях ішлося про поняття синонімічне раю — “золотий вік”. Живучість ідей побудови суспільства “світлого майбутнього” свідчить про існування архетипу “золотого віку”, до якого людина тяжіє. Християни ж уповають на повернення до світу світла, єднання з Творцем.
Про рай відомо зі Святого Письма. Рай як сад — Едем. Як символ щасливого життя. Данте змалював Рай у своїй “Божественній комедії”. Твір Данте є не тільки визначною пам’яткою середньовічної цивілізації. Данте — наш сучасник. Він пропагує й нині ідеали Миру, Справедливості, Любові, Свободи, Гідності, які протистоять меркантильній суті політичних влад. Джон Мілтон вже описав “Утрачений рай”.
Гріхопадіння — це свого роду ланка еволюції людини. Через переступ Божих настанов людина з ганьбою залишила комфорт райської утроби, вимушена була адаптуватися до нових умов: холод, голод, страх, відчуження. Втратила відчуття гармонії, захищеності. В результаті непослуху отримала кінечність свого буття. Безсилля проти неминучої смерті. Отримала свободу?.. Можливо, Творець мав інші задуми щодо еволюції.
Адже, зважаючи на всюдисущість Творця, не міг же Він не знати про спокусителя на своїх теренах… А ота підступна гібридна тварюка у вигляді змія таки домоглася звабити Єву. Вона не встояла. Зробила не той вибір. До слова, історія з переступом повторювалася безліч разів. І повторюється. А чи не міг бути саме такий задум?.. Власне ілюстрацією задуму є такий парадоксальний чи ж алогічний з погляду віруючого рядок у молитві “Отче наш”: “не введи нас у спокусу…” Папа Франциск навіть запропонував скориговану версію рядка: “не дай нам піддатися спокусі”.
Пізнання добра і зла — це пізнання тайни нашого буття. Поглибленню пізнання слугує вибір. Вільний і усвідомлений. Зусилля? Отже, потрібна сила. Віри і волі. Звідки вони у Єви? Питання не в тому, що вона “слабкої” статі. Першолюдина не пройшла відповідного кшталтування, втратила рай ще незрілою, сирою. А звідси і каїнове плем’я, і наше моральне байстрюцтво. І пошуки смислів і шляхів “світлого майбуття”. Місця під сонцем. Ілюзії й утопії?
Урбаністична утопія “Місто сонця” Томмазо Кампанелла. Складова частина комуністичної ідеології. І рай як місто — “Небесний Єрусалим”. “Оселя Бога з людьми”… Щось протилежне Вавилону. Втім, Вавилон торжествує. Після невдалих соціальних експериментів з глобальним комунізмом Вавилон нині являє собою глобальне секуляризоване суспільство гедонізму і консумізму.
У “Легенді про Великого Інквізитора” Ф. Достоєвський цікаво приміркував перспективу створення “спільного людського мурашника”: “Ми змусимо їх працювати, але у вільний від праці час ми влаштуємо їм життя як дитячу гру… Ми дозволимо їм гріх, вони слабкі і безсильні… Ми дамо їм тихе і сумирне щастя, щастя слабосильних істот, якими вони створені…” Пророчо.
Підсвідомі імпульси, якими керуються маси, мають найдавніше походження. Власне з часів злополучних пригод Адама і Єви в Едемських кущах. Ідеться про злоякісні імпульси, провоковані “архетипом Тіні”, за визначенням Карла Юнга. Руйнівну енергію, яку нутро людини викидає назовні у кризових ситуаціях. Більшість людей не усвідомлює мотивації вчинків. Тим більше у час тривалих соціальних і воєнних потрясінь. Тобто, слушний час для затінювання, дискредитації символів, на яких тримаються духовні каркаси психосоціальних структур. Мабуть, тому сильніше вібрує в глибині душі тема утраченого раю.
У нарисі про Леніна Максим Горький описав враження від “результатів” з’їзду селянської бідноти у Петрограді 19-го року: …“усі ванни Зимнього палацу Романових, усі севрські, саксонські й східні порцелянові вази були наповнені нечистотами…” “сотні раз я спостерігав цю темну мстиву пристрасть … осквернити красу”. Суспільну деградацію яскраво змалював і Михайло Булгаков у “Собачому серці”. Три крапки?
P.S. Досить заупокійно вийшло… Сподіваюсь, молоде диджитальне покоління спроможеться на нову соціальну парадигму, більш синонімічну символічному радісному поняттю “рай”… І не всі подадуться в ирій (той же рай). А віднайдуть його тут. Позаяк у слові Україна коріневе слово — рай. Тож віриться: все буде Україна!
Шануймося!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment