Єднаючись біля Учителя

Раїна ШУТЬКО
У Харківській “Просвіті” діє спеціальний “Осередок імені Великого Учителя Григорія Сковороди” під керівництвом філософа Ігоря Алексєєва.

3 грудня Сковороді виповнилося 297 років. “Хто ми? Звідки? Куди йдемо?” Над цими питаннями замислювався син Сави (Вар—Сава, як любив називати себе Сковорода). Такі питання хвилюють і сучасних громадян, особливо в умовах збереження власної держави.
У цей зимовий день харківські просвітяни зібралися спочатку біля пам’ятника Г. С. Сковороді — саме тут бував філософ, бо викладав у Харківському колегіумі, де навчав юнацтво Слободянщини поетики та синтаксису. Люди стали колом біля постаті Сковороди і згадали, яким чином філософ увійшов у їхнє життя: пані Оксана дізналася про нього ще в дитинстві від батька, пан Олександр — у юності від мудрого викладача вишу, а пані Наталя — у зрілому віці, коли тікала з рідного Луганська від російської агресії. Різними стежками йдуть люди до “старчика Гриші”, і кожен у його спадщині віднаходить те, що торкається власного серця, власної долі…
Далі просвітяни та свідомі громадяни попрямували до книгарні “Є”, де продовжили розмову на тему “Сковорода у моєму житті”. Було близько тридцяти людей, більшість нових, багато молодих. Були й російськомовні, що хочуть перейти на українську. Модераторка Вікторія Склярова створила атмосферу довірливого товариського спілкування (двох годин виявилося замало!). Микола Мох — знаний актор, волонтер — читав байки, гість зі Львова, філософ Роман Кісь нагадував про глибинні філософські витоки вчення Сковороди, професор пан Анатолій Щербань ділився практичним досвідом, як долучати молодь до бажання знати і вивчати своє, рідне. Членкиня Ради ХОО ВУТ “Просвіта” Вікторія Склярова зацікавила всіх проєктом “Стежками Сковороди”. Це цілеспрямовані пізнавальні експедиції з вивчення місць, де жив і перебував мандрівний філософ. На Слобожанщині Г. Сковорода провів 35 років свого життя. Харків—Валки—Великий Бурлук—Гусинка—Ізюм—Моначинівка—Куп’янськ—Липці… Від слободи до слободи, від хутора до хутора, від села до села мандрував Сковорода, і скрізь його зустрічали і проводжали з любов’ю, для всіх він був свій. Так писав про це професор Леонід Ушкалов, подібну мету ставить перед собою “мандрівна рада” сковородинського осередку Харкова. Варто побувати в усіх тих місцях, де залишив свій слід філософ, відновити пам’ять про великого мандрівника, бо подекуди її зовсім втрачено. Дещо вже вдалося зробити. Завдяки таким нашим “польовим експедиціям” здружилися між собою жителі двох сіл — Гусинки і НовоМиколаївки. Люди вже побували в гостях одні в одних, разом виступали на сцені з піснями й будували плани подальшої співпраці.
Ось так “стежки Сковороди” відновлюють пам’ять, зближують різних людей.
Сковорода був людиною неформальних поглядів. Може, саме тому неформально і підійшли до завершення сковородинського дня у Харкові — пані Раїна запропонувала вікторину за цитатами філософа, пані Лідія пригощала мандриками та калитою. Пан Ігор нагадав, що попереду новорічні свята і запропонував флешмоб для тих, хто встановлює ялинку вдома. Ідея не нова, але потребує поширення і втілення: купувати ялинку тільки укорінену, у вазоні, щоб згодом висадити її у ґрунт. Адже Сковорода вчив, що святість життя — тільки у справах. У розквіті життя він зрікся світу заради того, щоб займатися Сродним Ділом, пізнавати себе і, зрештою, залишив слід у віках.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment