Олеся ЛЮБАШЕНКО,
професор кафедри методики викладання української та іноземних мов і літератур ІФ КНУ ім. Тараса Шевченка
Фото Валерія ПОПОВА
Формування емоційного інтелекту (EQ) в лінгводидактиці є плідною нивою, на якій співпрацюють студенти та викладачі Інституту філології, вчителіфілологи та школярі. Це продемонстрував ІV Науковометодичний семінар “Лінгводидактика в загальноосвітній школі України: інтеграція науки і практики”, який започатковано кафедрою методики викладання української та іноземних мов і літератур і який щоосені відбувається в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Семінар став уже звичною ланкою навчального процесу студентів та магістрантів спеціальності “Середня освіта”, які готуються стати вчителями української та англійської мов.
Науковий пошук завжди починається з запитань. Освіта дає змогу відповісти на них. Але запитання і відповіді можуть бути пристрасними або байдужими, зацікавленими або нудними. Емоційний репертуар науки і освіти важливий для їхнього розвитку, адже почуття можуть і прискорити, і загальмувати або й зупинити і науковий, і освітній прогрес суспільства. Успішність суспільства акумулює успіхи його громадян, тому успішність особистості залежить від коректних запитань науки, від потужних відповідей освіти і від емоційної компетентності, яка буде формуватися протягом життя. Отже, успіх людини, її емоційний інтелект, освіта і наука — координати однієї осі. Додамо сюди ще комунікативну вправність, культуру комунікативної поведінки і мовлення — і отримаємо ідеальну стратегію розвитку української лінгводидактики.
Цього року напрямом семінару було визначено формування і розвиток емоційного інтелекту учнів у курсі української мови в середній школі. Такий вибір умотивований. Книжка Д. Гоулмана “Емоційний інтелект” в українському перекладі не втрачає популярності серед учителів, батьків та учнів. Лідери у професії, у навчанні, у міжкультурній комунікації повинні отримувати ранній досвід емоційної саморегуляції та емпатії. Тому концепція соціального й емоційного навчання (SEL) є сьогодні осердям навчальних програм в університетах Європи та США.
Але і в Україні всі, кому професійно необхідно розвивати емоційну компетентність, впроваджують цю концепцію не менш ефективно. І очевидно, що цінним досвідом упровадження SEL у школі найбільш охоче діляться шкільні та університетські викладачі української мови. Завідувач кафедри професор В’ячеслав Шовковий укотре наголошує на необхідності популяризувати ідею емоційного навчання ще на етапі університетської освіти вчителя. Тому щорічний семінар став майданчиком для поширення ідеї проведення інтегрованих уроків, заходів, навчальних технологій з української мови, метою яких є переживання, співпереживання, аналіз і виховання спектра емоцій засобами української мови.
Наукове підґрунтя семінару є інноваційним не лише в українському, а й в європейському вимірі: конструювання емоції засобами мови необхідне для життя і виживання соціуму. Куратор освітніх курсів з української мови для майбутніх учителів, професор Олеся Любашенко 2018 року ініціювала амбітне дослідження емотивного мовлення в зонах ризику: у комунікації з військовими і пораненими, у роботі переговірників із визволення заручників, у мовленні армійських капеланів. Висновками цього дослідження, репрезентованого зокрема в Мадриді та Брюсселі, стало підтвердження необхідності формувати нове покоління українців, яке контролює, розпізнає і конструює емоції для ефективної комунікації у складних і некомфортних комунікативних умовах. Така молодь гідно відповість на виклики сучасності. І функція такого виховання передусім належить до професійної компетентності вчителяфілолога. Отже, навчальні моделі та кооперація європейських учителівфілологів на основі дослідження Роджера Вайсберга, керівника Спілки академічного, соціального та емоційного навчання при Іллінойському університеті в Чикаго, є життєво важливою для української освіти. І якщо лінгвістика бере на озброєння когнітивну теорію емоцій і визначає способи вербалізації емоцій, то лінгводидактика, на думку О. Любашенко, неодмінно повинна спиратися ще й на теорію конструйованих емоцій.
Термін “emotional construction” привнесено в лінгводидактику зі психологічної конструктивістської моделі емоцій, яка пояснює механізми, за допомогою яких мовлення відіграє основну роль в емоційному житті людини згідно з теорією концептуального акту — мова є основним елементом суб’єктивних переживань емоцій і їхнього сприйняття від інших суб’єктів. Активне мовлення підтримує концептуальні знання, а ті, своєю чергою, використовуються для семантизації почуттів, відчуттів, переживань у комунікативних ситуаціях в життєвому контексті. Отже, мовець не використовує, а конструює переживання згідно зі своїм емоційним досвідом, рівнем емотивного мовлення та емоційною компетентністю. Тому, за висновком О. Любашенко, однією з важливих лінговдидактичних цілей є навчання конструювання емоції засобами мови та в процесі мовлення.
У латинській мові seminarium — це розсадник від semen — насіння. У давньогрецькій та римській школах семінари призначалися для поширення знань, обговорення проблемних питань, диспутів. Учасники семінарів дізнаються, коментують, діляться досвідом, пропонують свої винаходи. Так само і в сьогоденні низка зіркових представників філологічної спільноти — вчителі української мови, серед яких випускники Київського університету імені Тараса Шевченка та вихованці наукової школи професора Станіслава Карамана Ірина Космідайло, Оксана Ющенко, Юлія НабокБабенко, Тетяна Резнік ділилися досвідом інтегрованих форм навчання української мови та своїми ідеями щодо формування емоційного інтелекту в учнів, ставили запитання і відповідали на запитання студентів і магістрантів.
Як виховувати гордість і патріотизм, простежити славне і драматичне в інтегрованому навчанні української мови та історії й географії України? Ірина Космідайло, вчителька української мови та літератури СЗШ І—ІІІ ступенів № 258 м. Києва запропонувала авторську версію дослідження перемог та поразок Богдана Хмельницького та формування когезії і когерентності усного та писемного українського мовлення. Географічні дані про походи часів Хмельниччини, на її думку, є найкращим матеріалом для вивчення української топоніміки, тренування учнів у написанні власних та загальних назв. Педагог розповіла про переживання і почуття своїх учнів під час інтегрованого уроку української мови та надихнула студентів університету на системний розвиток емотивного мовлення своїх майбутніх учнів.
Як навчитися переживати радість і смуток, насолоду і закоханість у звуках і мелодіях, та водночас активізувати запам’ятовування навчального матеріалу і підготувати старшокласників до ЗНО в інтегрованому навчанні української мови і музики? Оксана Ющенко, вчителька української мови і літератури СЗШ №207 з поглибленим вивченням англійської мови м. Києва, підготувала методичні рекомендації до інтегрованих уроків, на яких можна послухати вірші Павла Тичини чи Василя Симоненка в інструментальнохоровому чи репстилях. Можна ще й проаналізувати, до прикладу, відмінювання частин мови у пісні Наталки із “Наталки Полтавки” Івана Котляревського і поміркувати, чи є ця п’єса за жанром соціальнопобутовою драмою, чи “малоросійською оперою”. А можна провести фонетичний диктант на матеріалі поезій Михайля Семенка. Головне, щоб учні навчилися отримувати приємні емоції в ході навчання української мови і ділитися ними із однокласниками й учителями.
Як відчути шкоду і біль, завдані ненавистю, образою, ревнощами та помстою, на інтегрованому уроці української мови й української та світової літератур? Як запобігти важким наслідкам від гніву, розпачу, зневіри? Такі питання поставила Тетяна Резнік, вчителька української мови та літератури СЗШ І—ІІІ ступенів №162 м. Києва. Аналіз мовлення Гамлета з трагедії Вільяма Шекспіра та Чіпки із соціальнопсихологічного роману Панаса Мирного, на думку педагога, дає відповіді на ці запитання. Тетяна Резнік спробувала знайти розв’язання проблеми “сумної літератури” шляхом дослідження мови героїв і їхніх емоцій і відзначила позитивні результати своїх учнів у керуванні власними емоціями.
Як отримати задоволення від роботи в команді, пережити спільний успіх та побороти індивідуалізм в інтегрованому навчанні української мови і математики? Юлія НабокБабенко, вчителька української мови та літератури НВК “Новопечерська школа”, зуміла відповісти на це питання через виховання учнялідера та розвиток його лідерських рис. Вона пропонувала студентам спеціальності “Освіта” стати архітекторами школи своєї мрії, рахувати учнів у ній та книжки до їхньої бібліотеки, відміняти українські числівники, переконувати своїх опонентів у найкращих перспективах школи своєї мрії і грамотно використовувати одиниці української мови у своїх промовах. А водночас дала змогу всім відчути цілий спектр емоцій, який можливо пережити лише спільно: гордість за вдалу відповідь члена своєї команди, радість від успіху свого колективу та визнання переваг у відповідях командсуперників.
Питання, на які корпус кафедри, учителі та студенти активно шукали відповідь протягом семінару, стимулювали розвиток власної емоційної компетентності всіх учасників, без якої неможлива педагогічна діяльність як улюблена професія. Як зазначив професор В. Шовковий, випускники спеціальності “Середня освіта”, яких спільно з колегами Інституту філології готує кафедра методики викладання української та іноземних мов і літератур, складають нове покоління освіченої України, тому що багато вміють: навчати школярів рідної та іноземних мов, викладати літератури і країнознавство; навчати іноземців української мови; провадити дослідницьку діяльність, писати наукові праці для фахових видань; після завершення курсу магістратури вступати через конкурсний відбір до аспірантури за освітньокваліфікаційним рівнем доктора філософії; готувати навчальнометодичне забезпечення процесу навчання мови й літератури; робити свій внесок у розвиток реформ МОН України та концепції Нової української школи. Та найціннішим здобутком, сформованим у стінах університету, для них, напевне, буде професійне долучення до виховання емоційно компетентних юних українців, які здатні переживати і співпереживати, віртуозно спілкуватися українською мовою у всіх емоційних тональностях.
