«Іншого шляху у нас просто немає»

З виступів на сесії Головної Ради Товариства «Просвіта» 10 грудня 2019 р.

Георгій ФІЛІПЧУК, перший заступник голови Товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, академік НАПНУ:
— Перед нами, просвітянами, як і перед громадянським суспільством загалом стоїть одне питання: яка наша перспектива і що нам треба робити? Ми, просвітяни, вважаємо, що іншого шляху для його вирішення, окрім об’єднання всіх державницьких, національнопатріотичних і націоналістичних сил у нас просто немає.
Для підтвердження своєї тези Георгій Георгійович поділився результатами своєї недавньої поїздки в Маріуполь. На Донбасі він разом з директором Інституту літератури НАН України Миколою Жулинським мали змогу зустрічатися, за його словами, “з кращою частиною нашого суспільства — військовими, зокрема з полку “Азов”. Тож таку точку зору щодо об’єднання, виходячи з підсумків численних зустрічей і дискусій, поділяють усі патріотичні сили України і військова еліта в тому числі. “Просвіта” як одна з найавторитетніших громадських організацій ці консолідуючі вектори безумовно підтримує.
— Всюди є обнадійливі настрої, обнадійливі реальні чинники, — продовжував він. — Є відчуття того, що рано чи пізно перемога буде за нами. Без перебільшення хочу сказати: я усвідомлював те, що сьогодні відбувається на Донбасі, у військових частинах. Але був дуже подивований і приємно вражений тим, яка серед військових панує висока вмотивованість, тому все побачене і почуте обнадіює.
Для прикладу навів історію одного із десятків тисяч таких, які свідомо пішли захищати Україну від російського агресора. Це киянин з позивним Міллер. Хлопцю ще далеко до тридцяти. Він закінчив Національний університет ім. Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. Також здобув освіту в Національному економічному університеті ім. Гетьмана, а ще в Українській дипломатичній академії. Маючи блискучу освіту, самовіддано працював на державу. І він, людина свідома, вмотивована, вихована, нині перебуває там, на передовій. І таких там є сотні, тисячі. Це високий показник, індикатор того, що ми справді маємо обнадійливий чинник опертя в особі нашої молоді, наших військових, які нині захищають Україну.
Вселяють оптимізм і численні зустрічі зі співробітниками багатьох місцевих установ і організацій, починаючи від технічного державного університету і до зібрання маріупольської української інтелігенції.
Відбулася зустріч нашої делегації з творчою інтелігенцією і в Донецькому музичнодраматичному театрі, де донеччани показали унікальну виставу — діалог Сосюри і Василя Стуса. Глядачі — переповнена зала з гвардійців, військових, студентів, викладачів. Три дні організатори заходів тримати Маріуполь у такому високому патріотичному піднесенні, бо приурочені вони були до роковин трагічної смерті Алли Горської. Висновок, який зробили для себе кияни: донеччани спраглі українського культурномистецького життя. Це добра ознака того, що туди, на Донбас, Луганщину треба їхати діячам культури і мистецтва, нашим просвітянам — і спілкуватися.
Ще один висновок нашої делегації, — цілком зрозумілий для тих, хто там часто буває, — страшенний інформаційний голод. Інформаційний голод на діалог з людьми, з нашими нечисленними там просвітянами, інтелігенцією, насамперед вчителями. А ще більший голод на Донбасі на сучасну історичну літературу, белетристику. Військові її потребують не меншою мірою, бо їм, як відомо, забороняється на передовій користуватися гаджетами. Тож книжечкиметелики, які ми видаємо в “Просвіті”, книжечки з серії “Бібліотека українського воїна”, яку зробила “Просвіта”, серія фільмів “Від Святослава до Небесної сотні” на Донбасі особливо високо цінують. Бо навіть у військових частинах тієї інформації, того національнопатріотичного заряду, які закладені в просвітянській продукції, немає.
— Товариству “Просвіта” треба підтримувати найактивніший діалог, — підсумував Георгій Філіпчук свій виступ, — співпрацювати з нашою військовою аристократією, з нашими захисниками. Не лише вирішення проблеми зброї, а й насамперед проблеми духу визначають силу, міць і нашу перспективу.
Бо те вбивство Мірошниченка лише за його українську мову, яке нещодавно сталося в Бахмуті, той цинізм, те варварство і середньовічна дикість щодо всього українського — мови, культури, історії — це не випадковість, це закономірна логіка того, що відбувається в країні. Всякий раз, коли ми 22 травня виходимо вшановувати Тараса Шевченка, тут, у центрі Києва, з університету імені Тараса Шевченка на заходи не виходить жоден студент, викладач! Якщо ми і надалі культивуватимемо таке ставлення до національних цінностей, будемо так ставитися до виховання національної гідності, то сьогодні, як і надалі, ми не вбережемо себе від майбутніх війн і нових людських трагедій.
Остап САВЧУК, голова Чернівецького обласного об’єднання Товариства “Просвіта”, на прикладі відзначення 150ліття Буковинської “Просвіти” показав ефективність плідної співпраці з депутатським корпусом Чернівецької облради, місцевою владою:
— Просвітян Буковини, — сказав він, — підтримує обласна держадміністрація, облрада і міська рада. На прапорі нашого міста написано: “Спільними зусиллями”. Так написали наші попередники. І ми спільними зусиллями працюємо над втіленням у життя культурномистецьких проєктів, які сприяють збереженню і подальшому розвитку національної культури, українського духу.
Це засвідчує не лише велика видавнича діяльність Чернівецької “Просвіти”, а й численні фестивалі, які проводять просвітяни у співпраці з владою в різних районах Буковини.
На завершення Остап Савчук зачитав Звернення до президента України з приводу надання “Просвіті” національного статусу, яке нещодавно було надруковане у тижневику “Слово Просвіти”.
Член Головної Ради, доктор філологічних наук Микола ТИМОШИК зупинився на неефективності роботи “Просвіти” на селі. Він є автором ґрунтовної і високо оціненої фахівцями двотомної роботи з історії кількох сіл своєї малої батьківщини. Вивчаючи минуле, не зміг оминути стороною тих руйнівних соціальнополітичних і культурних процесів, які відбуваються на селі. Сьогодні “Просвіта” мало приділяє уваги цим проблемам, якщо не сказати гірше.
— Нам треба братися за діло, — сказав він. — У нашій роботі дуже мало конкретики… І якщо ми з “Просвітою” не звернемо на це увагу, то втратимо джерело, яке впродовж віків, попри шалений тиск антиукраїнських чинників, а нині — глобалізаційних процесів, щосили оберігало і підживлювало українську мову, національну культуру, наші традиції.
Володимир СЕМИСТЯГА, голова Луганського обласного об’єднання Товариства “Просвіта”, зупинився на аналізі нинішньої політичної ситуації і невирішених питаннях внутрішньоорганізаційного життя:
— Вчора Зеленський програв ще в одному питанні, — сказав він, — мовному. Коли Путін заявив, що 30 відсотків населення розмовляє російською мовою (Філіпчук поправив, що 38. — Авт.), той не пояснив, що в нас немає російської національної меншини і бути не може. І ті пропозиції, які висунув Путін, потрібно негайно відкинути, а нам треба звернутися до Зеленського й пояснити, що є що.
Також хочу звернути увагу на те, що на найближчому засіданні правління треба заслухати нашу статутну комісію. Річ у тім, що сьогодні неможливо зареєструвати або перереєструвати ні районної, ні міської, ні окружної, ні обласної організацій “Просвіти”. Наприклад, досі Київська і Луганська обласні організації не можуть перереєструватися. Треба скликати статутну комісію і узгодити те, що ми маємо згідно з чинним законодавством.
На Луганщині ми пішли шляхом організаційного зміцнення міських, районних організацій. До сильнішої структури приєднали по двітри міські чи районні організації і таким чином просвітяни запрацювали більш потужно.
Ми говоримо про війну, і як “Просвіта” впливає на процеси, які відбуваються на сході з травня 2014го. Луганське обласне об’єднання ухвалило рішення протистояти ворогу всіма силами. До цього рішення чомусь не дослухалося правління. Сьогодні Луганське обласне об’єднання активно співпрацює з Міністерством оборони, спецслужбами України, допомагає здобувати цінну інформацію на окупованій території. “Просвіта” мусить створювати мобільні інформаційні групи. Про це просять у Сіверськодонецьку і просвітяни, і вчителі, і навіть обласна адміністрація. Спільно треба виступати перед освітянами, які не мають певної підтримки і інформаційної бази. Розповідати правду про те, що робиться у нас. Усі мусять знати, що ми робимо, як плануємо жити далі тощо. Бо в тих умовах вакууму, в яких вони живуть і працюють, це дуже важливо.
Член Головної ради Іван ЗАЄЦЬ зупинився на найдражливішому нині питанні для всіх українців — земельному:
— Я думаю, що буде великою помилкою, якщо “Просвіта” замикатиметься тільки на мовній проблемі, ігноруватиме війну, земельне питання. Ми, “Просвіта”, організація, яка знизу формує свідомість українського громадянина. Тому я думаю, що саме оці три напрями треба визначити як пріоритетні: війна, українська мова і земля.
Кілька слів про те, що відбулося у Парижі. Як бачите, всі покинули майдани, всі покинули площі, всі задовольнилися тим, що є. Як я оцінюю результати паризьких перемовин? Трагедії не відбулося. Але Зеленський не тільки не відступив від цієї трагедії, а зробив кілька кроків до неї. Це легко проілюструвати самим меморандумом, який було ухвалено, і дуже легко проілюструвати тим, що говорилося на пресконференції.
Поперше, він погодився врештірешт на реанімацію Мінських домовленостей. І в тому найгіршому варіанті, до якого змушувала Україну Росія. Тобто, через ті два пункти Мінських домовленостей про вибори і особливий статус. Це не просто спадкоємність того, що було у Мінську, а поглиблення в гірший бік.
Подруге, він фактично зайняв таку позицію — розмивати образ ворога. Ми не побачили ворога. Це також великий негатив, про який маємо сьогодні говорити.
Не можна заспокоюватися. Тому що нас підвісили і через чотири місяці нам викручуватимуть руки вже з приводу того меморандуму, який вони ухвалили. У тому меморандумі немає безпекової частини. Вона звелася до того, що ми знову відведемо війська, відкриємо пункти, розміновуватимемо і робитимемо більшу кількість переходів. Переходів для чого? Щоб та сторона приходила до нас і казала: давай пенсії і т. ін.
Треба відверто говорити про те, що ми заплатили дорогу ціну за навчання Зеленського. Зеленський побачив, як тяжко говорити з Росією, але яку ціну ми заплатили? Думаю, що для нас залишається воєнна тема пріоритетом. І нас чекають дуже тяжкі часи.
Другим напрямом я бачу проблему власності на українську землю. Земельна реформа поЗеленському — це форсування процесів деукраїнізації, подальше збідніння наших громадян і, врешті, поразка у війні з Росією. Я глибоко переконаний, що тільки приватна власність може гарантувати землю в руках українців. Це включає в себе і ринок землі. Але яка модель цього ринку землі, коли його можна вводити, чи чому немає до цього прозорої підготовчої роботи, українці досі так і не почули.
Я вважаю, що Головна Рада Товариства “Просвіта” мусить відгукнутися на цю проблему. Ми повинні вимагати зняття з розгляду Верховною Радою цих законопроєктів як шкідливих, небезпечних для української держави. Друга наша вимога полягає в тому, що не може бути введений ринок землі, коли триває війна. Ми закликаємо Зеленського, Уряд, Верховну Раду: до закінчення війни ніякого ринку землі у нас не може бути.
В обговоренні інших питань також узяли участь члени Головної Ради Ярослав Пітко, Олександр Пономарів, Іван Ющук, Євген Букет, Микола Шкурко і Юрій Давиденко з Ніжинського міського об’єднання ВУТ “Просвіта”, представники Тернопільського і Вінницького обласних об’єднань Товариства та ін.
За результатами виступів і дискусії сесія Головної Ради ухвалила низку документів (див. стор. 3—4).
Вл. інф.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment