Євген БУКЕТ
Під час презентації нового бачення роботи Українського інституту національної пам’яті на засіданні комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України його нещодавно обраний керівник Антон Дробович наголосив на тому, що очолена ним установа повинна більше займатися тими історичними персонами, які не чварять українців. Як приклад навів Петра Болбочана, Казимира Малевича і Валерія Лобановського. Ця концепція дещо відмінна від тієї, яку використовував попередній керівник УІНП. Володимир В’ятрович намагався акцентувати увагу інституту на розвінчанні пропагандистських міфів минулих часів, на неоднозначних постатях, які викликають дискусію в суспільстві і потребують нового неупередженого погляду.
Опісля презентації в одному з коментарів Дробович зазначив, що “ревізії” підлягають зокрема окремі діячі національного спротиву часів Другої світової війни, акцентувавши при цьому на постаті провідника ОУН Андрія Мельника.
За дивним збігом обставин у переддень презентації Дробовича до Верховної Ради України було подано Проєкт Постанови про внесення змін до Додатку до Постанови Верховної Ради України “Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році”. Внесли його депутати з фракції “Слуга народу” Євгеній Шевченко і Максим Бужанський. У пояснювальній записці депутати пропонують виключити з уже затвердженого переліку ювілеї керівника Коліївщини Максима Залізняка, полковника Армії УНР Івана ПолтавцяОстряниці, полковника УПА Василя Левковича, письменника Уласа Самчука, полковника УПА Василя Сидора, члена Української Центральної Ради Кирила Осьмака, полковника Армії УНР Олександра Вишнівського, організатора та головного редактора “Енциклопедії українознавства” Володимира Кубійовича, полковника УПА Василя Галаси, публіциста Ярослава Старуха та голови проводу ОУН Андрія Мельника. Щоправда, в проєкті самої постанови Уласа Самчука, Кирила Осьмака, Олександра Вишнівського, Ярослава Старуха та Андрія Мельника вже немає. Можливо, через несподіваний резонанс після останнього коментаря нового очільника УІНП?
Хоч би як там було, вищеназвані депутати наразі пропонують не відзначати в 2020 році такі ювілеї (цитуємо з пояснювальної записки, разом з обґрунтуванням):
“280 років від дня народження Максима Залізняка — керівника Коліївщини, організатора єврейських погромів і масових вбивств євреїв у м. Умань.
130 років від дня народження Івана ПолтавцяОстряниці — нацистського колаборанта, керівника УНАКОР — організації українських козаківнацистів. У складі УНАКОР діяли батальйони української допоміжної поліції, які брали участь у масових вбивствах тисячі євреїв на Волині, в Житомирі, Білій Церкві, Вінниці.
6 лютого — 100 років від дня народження Василя Левковича — нацистського колаборанта, військового злочинця з української допоміжної поліції м. Дубно, організатора та учасника масового вбивства 5 тисяч євреїв у м. Дубно і багатьох тисяч євреїв у м. Рівне.
24 лютого — 110 років від дня народження Василя Сидора — нацистського колаборанта і військового злочинця, службовця батальйону “Нахтігаль” і 201го батальйону допоміжної поліції. Брав участь у масових вбивствах євреїв, поляків і каральних операціях проти партизан і мирного населення в Білорусі.
23 вересня — 120 років від дня народження Володимира Кубійовича — нацистського колаборанта, організатора дивізії СС “Галичина”.
12 листопада — 100 років від дня народження Василя Галаси — активіста ОУН, одного з організаторів та учасників єврейських погромів в Тернопільській області, організатора і учасника масових вбивств поляків”.
Аргументація зрозуміла. Володимир Кубійович уже не видатний український ученийенциклопедист, а нацистський колаборант. Інші не борці за українську державність, що діяли відповідно до реалій того часу, а учасники “масових убивств”…
Особливо дивує наявність у цьому переліку оспіваного Тарасом Шевченком Максима Залізняка (хоча після виключення його “Гайдамаків” із програми ЗНО на 2020 рік годі дивуватися). “Організатор єврейських погромів”. Із таким формулюванням можна сміливо виключати з календаря пам’ятних дат Богдана Хмельницького та й усі події, пов’язані з Військом Запорозьким — українською козацькою державою. Адже навіть у його першій у світі Конституції 1710 року записано, що “іншовірцям співжиття на Україні, а найбільше лиховірності жидівській, не давати дозволу”. Кричущий антисемітизм!
Але є одне але. До Великої французької революції світ жив за зовсім іншими поняттями. Не було в сучасному розумінні громадян, націй, держав. Навіть термінологія була іншою. Так, термін “антисемітизм” уперше було вжито 1879 року в Німеччині, а термін “єврейські погроми” увійшов у вжиток лише в другій половині 1880х, після сумновідомих подій у Російській імперії.
Депутати найбільшої фракції українського парламенту можуть досягти значних “успіхів” у законотворчості, якщо намагатимуться переписати українську історію, спираючись на історичні концепції окремих національних меншин. Точніше держав, де ці меншини є титульною нацією.
Підсумовуючи, наведу ще одну цитату з пояснювальної записки депутатів Шевченка й Бужанського, яка чи не найкраще характеризує їхнє бажання ввести цензуру української національної пам’яті: “Вищевказане рішення ще більше поглиблює розкол у громадянському суспільстві та може призвести до негативних наслідків, адже не була врахована думка більшості громадян України стосовно визначення найважливіших подій в суспільнополітичному житті України та ювілеїв видатних осіб”. Що не день, то мем…
