Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка
Місією “Просвіти”, яка ось уже 151 рік служить вірою і правдою своєму Народу, і надалі залишатиметься виховання духовної сили української Нації, спроможної захистити власну свободу й суверенітет України, творити цінності національної культури, обстоювати людську, національну і державну Гідність, утверджуючи для цього в усіх сферах життя національну ідею як основу поступу Української держави.
Головні завдання на наступний 2020 рік зумовлені викликами і загрозами, які постали перед Україною: військова агресія Росії, активізація внутрішніх антинаціональних сил, складна соціальноекономічна і демографічна ситуація, негативний вплив в усіх сферах життєдіяльності суспільства фінансовополітичного олігархату, необхідність консолідації всіх національнопатріотичних сил в інтересах Українського народу, задля збереження і зміцнення найвищої цінності — Української Державності.
В умовах сьогодення визначальним принципом просвітницької діяльності є україноцентризм, вибудований на основі цінностей Свободи, Суверенності, Соборності, Справедливості і Гідності Української Нації.
“Просвіта” наголошує, що заради перемоги, поступу і сталого розвитку Української держави, найпосутнішими обов’язками влади і суспільства, сім’ї і церкви, волонтерських, громадських і політичних організацій, представників усіх етносів і народностей, для яких Україна стала Батьківщиною, мають бути: повага до України і гордість за Україну; захист і розвиток її національної культури, української мови, єдиної української Церкви; обстоювання власної історичної пам’яті, національних святинь, народних традицій; дотримання Конституції України; одержима праця і боротьба з ворогами за українську Державність як визначальну духовну, ідейну, політичну цінність.
Понад півторасторічний досвід звитяжної праці “Просвіти” для України, за національну культуру, українську мову, рідномовну школу, церкву, ідентичність засвідчує, що рідне Слово завжди було головним елементом національної свідомості, власного самовизначення та головним багатством національної культури, базовим складником української державності, основою безпеки і життєдіяльності Українського народу,
Тому Головна Рада “Просвіти” звертається до державних, самоврядних, публічних органів та громадських і політичних інституцій, працівників науки, освіти, культури, засобів інформації, а також до просвітницьких організацій, щоби згідно зі своїми громадянськими обов’язками і службовими повноваженнями докладати максимум зусиль для успішного вирішення низки суспільно значущих питань, а саме:
— забезпечити на всій території України безумовне виконання норм Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року щодо захисту, всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території країни. Настійливо впроваджувати в життя Закон України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”;
— правоохоронним органам, органам влади, службовим особам, які несуть пряму відповідальність за виконання громадянами і публічними інститутами конституційних норм щодо захисту української мови, не допускати найменших проявів приниження, зневажання, нехтування, а то і дискримінації, навмисного спотворення української мови в офіційних документах, текстах, публічних виступах, створення перешкод і обмежень у користуванні нею. Особливу тривогу останнім часом викликають рецидиви лінгвоцидних явищ, нападів і вбивств громадських діячів, які обстоюють законні права українців на свою рідну і державну мову;
— прийняти на найвищому політичному рівні Державну комплексну програму захисту, популяризації і розвитку української мови на період 2020—2030 роки;
— з метою недопущення в подальшому порушень Конституції України Головна Рада ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка вкотре наголошує, що неодмінною умовою набуття громадянства України має стати володіння державною мовою, її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Знання і використання державної української мови як мови свого громадянства є обов’язком усіх громадян України, незалежно від етнічного походження і соціального статусу;
— публічно осуджувати та вимагати звільнення із займаних посад службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, а також керівників установ, закладів і організацій, які ігнорують виконання нині діючого Закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Нехтування нормами Закону державними службовцями, викладачами вишів, педагогами, працівниками культурних та інформаційних установ набрало масового характеру і є небезпечним процесом, особливо в період російської агресії проти України. Ситуацію погіршують власники і редактори телеканалів і FMрадіостанцій, друкованих засобів, які переповнюють російськомовним контентом теле та радіоефіри, культурноосвітню сферу, свідомо нав’язуючи російську мову, перенасичуючи інформаційний простір російськомовною продукцією, фільмами, серіалами, низькопробними телешоу з ворожої нам країни;
— просвітянам України необхідно активно реагувати, впливаючи на суспільну думку щодо постійних загроз, які містяться в спробах недругів України посилити русифікаційні процеси у важливих сферах життєдіяльності, коли російська мова перетворилася (вічно такою була!) в знаряддя експансії, а також московська церква, чисельна внутрішня п’ятиколонна агентура Кремля, які є інструментами агресії “русского міра” в Україні та деструктивним баластом імперського впливу РФ;
— у ці тривожні для України часи важливо спільними зусиллями всіх державницьких патріотичних сил слід домогтися, щоби українська мова, яка є найбільшим національним скарбом і надбанням Нації, стала стратегічним пріоритетом державної політики і національної безпеки, визначальним чинником і головною ознакою ідентичності Української Нації, що історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення, дала офіційну назву державі;
— необхідно створити, зокрема і для захисту та розвитку української мови, координаційну Раду з гуманітарної політики при Президентові України, зокрема ввівши до її складу представників таких громадських організацій: ВУТ “Просвіта” імені Т. Шевченка, Конгрес української інтелігенції, Товариство “УкраїнаСвіт”, Українська Всесвітня Координаційна Рада, Координаційна рада Національних спілок України, Національна спілка письменників України, Всеукраїнський форум “Українська альтернатива”;
— варто визнати наявність негативної тенденції погіршення знань учнів з української мови та літератури. У 2019 р. 53,981(16%) абітурієнтів з 339,753 не склали іспит ЗНО з цієї важливої націєтворчої дисципліни. Вимагати від МОН України вжити заходів щодо подолання цієї вкрай тривожної ситуації, яка склалася в опануванні учнями та студентами таких важливих націєтворчих чинників як українська мова та література;
— у зв’язку з різким загостренням міждержавних відносин України з окремими членами ЄС та НАТО з питань мовної політики, звертаємося до відповідних органів центральної української влади з пропозицією нагальної необхідності розробки програми удосконалення вивчення державної української мови, а також історії України в школах, навчальних закладах, де навчаються діти національних меншин, які за результатами ЗНО (2019) виявили повну відсутність знань із зазначених предметів;
— Головна Рада заявляє про хибну в Україні політику і практику законодавчої і виконавчої влади, спрямованих на звуження українського мовнокультурного простору в системі вищої школи. Достатньо помітними є намагання консервації русифікаційних навчальних процесів навіть у тих університетах, які наділені статусом “Національний”, особливо приватних ВНЗ. Вважаємо необґрунтованим і шкідливим для національної справи нормативне узаконення у вишах навчання іноземних студентів російською мовою за умов, коли лише кожен шостий отримує освіту викладовою українською мовою;
— МОНу України необхідно якісно удосконалити (відповідно до національних інтересів, світового та європейського досвіду) концепції і зміст мовної, історичної, літературної та мистецької освіти, реалізовуючи їхній значний націодержавотворчий і людиноцентричний потенціал. Національна культура і мистецтво мають стати методологією освіти. Не допустити мінімізації на всіх її рівнях гуманітарної складової, коли зменшується кількість годин на вивчення української мови та літератури, національної культури, історії України, філософії, психології, педагогіки, вилучаючи, починаючи з початкової школи, музику й образотворче мистецтво як обов’язкові предмети, збіднюючи зміст художньої освіти передусім у педагогічних вишах;
— міністерствам культури, освіти і науки виробити ефективний план дій щодо нарощування можливостей і впливу державної програми “Українська книга” в контексті національнопатріотичного і громадянського виховання, інтелектуального розвитку суспільства (в Україні на одну людину видруковується лише 0,5 книги);
— нагадуємо представникам усіх гілок влади, що удосконалення гуманітарної політики держави у сферах науки, культури, освіти, інформації, системі національного виховання, формуючи громадянина і патріота, інтелектуальну і духовну особистість, можливе тільки завдяки ефективній протидії згубній зовнішній, а також свідомій внутрішній гуманітарній, ідеологічній, інформаційній інтервенції, впливу чужих нашому народу “цінностей”, які часто безперешкодно впроваджуються через ЗМІ, книгу, церкву, історію, культурну сферу, а також діяльність антиукраїнських організацій і політиків;
— в умовах агресії Росії державі і громадянському суспільству слід домогтися забезпечення суверенітету України над національним інформаційним простором, зокрема через заборону поширення в Україні медіапродукції, що пропагує великодержавний шовінізм, спотворює українську історію, культивує зневагу й ненависть до українців та всього українського, насаджує капітулянтські й колабораціоністські ідеї;
— створити розгалужену мережу сучасних бібліотек з інформаційним доступом до вітчизняних і світових джерел наукової та культурної спадщини. В умовах децентралізації, надання більшої самостійності місцевим громадам важливо не допустити масового закриття (“оптимізації”) шкіл, бібліотек, позашкільних закладів, музеїв, ліквідації творчих колективів;
— завдання організацій “Просвіти” — всіляко сприяти створенню на місцях такого соціокультурного середовища, яке б уможливлювало здійснення громадянського виховання, опираючись на історичну пам’ять українського народу, національну ідею, державну, національну, особисту гідність, впроваджуючи українознавчі цінності відповідно до духовного, культурного, господарського, інтелектуального, природного потенціалу і стратегічної перспективи українства;
— “Просвіта” мусить бути пильною в обстоюванні національних інтересів, зважаючи на те, що впродовж тривалого часу відбувається науковотехнічна і гуманітарна контрреволюція, наступ можновладців та політичного олігархату проти науки, культури. Слід виходити з того, що наука потрібна передусім народу, без якої держава стає напівколоніальною. Витіснення науки із державних пріоритетів, падіння її престижу як привабливого виду життєдіяльності, особливо для талановитої молоді, стало причиною економічних і соціальних негараздів, розвалу наукових шкіл, унеможливило оновлення наукового персоналу;
— важливе завдання просвітян — формувати громадську думку з метою забезпечення виконання Закону “Про наукову і науковотехнічну діяльність” передусім у частині фінансування науки відповідно до статті 34. Закон (1991 р.) на рівні цього показника (1,7% від ВВП) ніколи реально не виконувався. В останні роки він не перевищував 0,16—0,2% (середньоєвропейський показник — 3%, в Ізраїлі, Швеції — 4%, США — 4,5%, Японії — 7%). Тому державі необхідно збільшити фінансування науки, оптимізувати використання коштів, розвивати університетську науку, захистити інтелектуальну власність, стимулювати інноваційну діяльність, підвищити престиж і соціальний статус ученого, зупинити в катастрофічних масштабах міграцію інтелектуального потенціалу нації;
— згубною для національної безпеки України є тенденція на зменшення держзамовлення у ВНЗ, ігноруючи в цьому досвід кращих освітніх систем і практик. Головне завдання — не допустити безповоротної втрати людського капіталу. Вважати глибоко помилковою нещодавно зроблену заяву міністра МОН України з приводу припинення державного фінансування для 70% університетських навчальних закладів, тим самим створюючи “сприятливі” умови для масової міграції молоді в інші країни, часто втрачаючи шанси на повернення;
— сконцентрувати діяльність просвітян України на питанні формування політики національної пам’яті з використанням не лише трагічних, а й героїчних подій української історії. Вимагати від державного Українського інституту (при МЗС) розробити програму (погоджену з українською громадськістю) популяризації України у світі, важливим складником якої є створення мережі культурних центрів у пріоритетних столицях світу, знайомлячи іноземних громадян та закордонних співвітчизників з Україною, залучаючи їх до ознайомлення з української культурою, мистецтвом, наукою, історією, реалізуючи традиційну для світу політику “м’якої сили”.
Головна Рада звертається до державних інститутів з пропозиціями:
а) необхідно здійснювати заходи відповідно до положень Конституції України із задоволення мовнокультурних потреб українців, які проживають за межами України. Прийняти ефективну державну програму дій щодо закордонного українства. Відкрити (поновити!) діяльність консульств у країнах масового проживання українців;
б) забезпечити просування української мови у світовому мовноінформаційному просторі (Інтернет, Вікіпедія, Українські зарубіжні інститути тощо), а також розвиток українського сегмента Інтернету та комп’ютерного забезпечення українською мовою. Стимулювати розвиток національної словникової бази та забезпечити вільний доступ до неї;
в) активізувати наукові дослідження і популяризацію давніх писемних історичних пам’яток; оберігати і повноцінно розвивати державну українську мову, кіно, українську книгу, театр, образотворче та народне мистецтво, музику, пісню, національнокультурні індустрії; забезпечити доступ людини до культурних надбань, не перетворюючи в загальнонаціональний комерційний проєкт і ринкову стихію процес виховання української нації;
г) розробити загальнонаціональну вебсторінку, яка ефективно допомогала б функціонуванню українських громад, діяльності освітніх закладів, глобально об’єднуючи українців в єдину етнічну групу, створюючи так звану українську етномережу, маючи спільну Батьківщину, яка для кожного її члена є джерелом УКРАЇНСЬКОЇ культури, мови, історії, традицій, національної ідентичності;
д) Головна Рада, вітаючи стратегічне конституційне рішення Верховної Ради України щодо затвердження мети набуття Україною членства в НАТО, яке відповідає настроям українського народу щодо гарантування національної безпеки і суверенітету, звертається до членів “Просвіти” з проханням активізувати просвітницьку громадську діяльність, направлену на інформування населення про важливість євроатлантичного співробітництва України з НАТО у політичній, правовій, соціальній, економічній, безпековій, гуманітарній сферах життєдіяльності.
