Земельний закон Леонтовича

Олена ЛЕОНТОВИЧ,
член НСПУ, м. Київ

У зв’язку з дивним, щоб не сказати різкіше, проєктом закону про землю, який ухвалюватиметься не в інтересах і не на користь України та її народу, всупереч здоровому глузду, який Земонобільшість попри все прагне ухвалити в “турборежимі”, пригадався інший Земельний закон, розроблений 101 рік тому. В листопаді 1918 року його підготував Володимир Леонтович, міністр Земельних справ Української держави. Тоді ж його затвердив гетьман Павло Скоропадський, і він мав бути проведений у життя Радою міністрів.
З чого виходив той Закон? Передусім з того, що Українська Гетьманська держава мала на меті провести широку земельну реформу, створити економічно міцний клас українських малих і середніх селянгосподарів, щоб він став твердою опорою успішного розвитку сільського господарства. Для цього мав бути створений Державний банк землі на основі примусового викупу землі, що була у великих землевласників понад встановлену Законом норму в 200 десятин, з подальшою її парцеляцією (поділ землі на дрібні ділянки). Селяни могли купити за допомогою держави не більше 25 десятин землі в одні руки через Державний Земельний банк. В основу Закону було покладено визнання приватної власності.
До 200 дес. надавалося за Законом великим господарствам тільки з високою агрокультурою ведення землеробства. Більше ж норми могли мати лише ті господарі, які “обслуговували сахароварні, вигодовували культурну худобу (на плем’я) або плекали культурне насіння”, але, знову ж таки, з певними обмеженнями.
У розробці проєкту цього Закону брала участь комісія (до 25 осіб), в яку входили і відомі вчені, і успішні господарники: В. М. Л еонтович, проф. К. Т. Воблий, проф. В. А. Косинський, Є. Х. Чикаленко, І. Г. Чарниш, проф. С. А. Франкфурт та ін.
Цей Земельний закон вважався одним із найдемократичніших серед усіх подібних у цілому світі і рівним лише до земельного законодавства в Новій Зеландії, яке випередило інші країни і “еволюційним шляхом вирішило земельне питання на велику користь працюючого люду”.
А тепер, після всіх страждань ХХ століття і досягнення Незалежності, молоді політики під диктовку світової плутократії разом з доморощеними ненажерливими олігархами продавлюють через Верховну Раду закон, наслідками якого може бути цілком реальна втрата державності та суверенітету, втрата найбільшого багатства українського народу — найродючішої у світі землі і повного занепаду України як держави!
Недарма історичні ремінісценції явилися у вирішальний час…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment