Нові театральні оберти «Колеса»

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото Олександра БЄЛЄНЬКОГО
У Київському академічному театрі “Колесо” майже водночас відбулося дві події, знакові не лише для театру, а й усього театрального життя столиці. Прем’єра вистави “Grillenparz та Хор цвіркунів” і показ спектаклю “Останній герой суїциду” за п’єсою Неди Нежданої “Самогубство самоти” Луганського обласного академічного українського музичнодраматичного театру (м. Сіверськодонецьк).

Прем’єра вистави “Grillenparz та Хор цвіркунів” відбулася у рамках проведення Двостороннього року культури між Україною та Австрією. П’єсу написав сучасний австрійський драматург Томас Арцт. Твір незвичний, дуже сучасний. Нестандартний жанр вистави, запропонований режисером Іриною Кліщевською, — трагікомічний фастнахтшпіль, умовно кажучи, німецький фарс. У п’єсі існує мікс містикодетективної історії, де розгадка, звісно, в кінці. Все починається з корпоративу австрійської компанії, який щороку відбувається на природі, де звичні правила і норми, на жаль, припиняють свою дію…
Родзинкою прем’єрних показів вистави стало те, що на них завітав Томас Арцт.
— Цю п’єсу написав 2011 року, прем’єра відбулася у Відні. З того часу створив 15 п’єс, — розповів драматург. — Завжди хвилюєшся, коли є можливість ще раз подивитися на свій твір на відстані. Вдячний за спогади, які у мене викликала київська постановка.
Театр “Колесо” давно цікавиться творчістю австрійських авторів. Уже кілька їхніх п’єс поставили тут. Цього разу обрали мене. Завершується українськоавстрійський рік культури. Було дуже багато заходів і з австрійського боку в Україні, і з українського в Австрії. В Україні заходи підтримував Австрійський культурний форум.
Я вперше приїхав до вашої держави. На Заході досі упереджене ставлення до східних країн. Хотів побачити, як тут насправді. Дуже сподобався Київ. Це молоде, відрите місто, в якому відчувається вітер змін. Був на екскурсії, маю багато нових цікавих знайомств.
П’єса “Grillenparz та Хор цвіркунів” — це історія про спогади, які ми намагаємося забути. Показано невелику фірму, працівники якої рік тому вчинили злочин. Вони приїжджають на те саме місце, аби знову святкувати корпоратив. І тут виринають спогади. Всі працівники фірми знову переживають ті самі почуття, що й рік тому. Ми бачимо певну спіраль насилля. А єгер, чи мисливець, є символом цих спогадів.
Київська постановка здалася мені дуже насиченою й інтенсивною. Під час вистави ти постійно перебуваєш у напрузі й відчуваєш, що зараз має відбутися щось дуже важливе. Актори серйозно і щиро підійшли до своїх ролей і характерів. Думаю, публіка поставила собі питання: хто така людина, що в нас залишилося від природи і коли настане той момент, коли в людині пробуджується звір. Ця п’єса дає великий простір для асоціацій. Дуже шкодую, що не знаю української мови і не міг повноцінно слідкувати за розвитком подій.
Тема Батьківщини і рідного краю наскрізна для моєї творчості. Намагаюся показати її з різних боків. Останнім часом мої п’єси набувають політичного спрямування. Мистецтво має брати на себе відповідальність, показувати певні явища, розповідати про них. Інколи проводити роз’яснювальну роботу. Зокрема мене цікавить, як людина реагує на такі поняття, як страх, тероризм і міграція.
Сподіваюсь на продовження співпраці з українськими театрами. Дедалі більше з’являється тем, які єднають Україну з західним світом. І це потрібно активно використовувати…
А директорхудожній керівник Київського академічного театру “Колесо”, народна артистка України Ірина Кліщевська розповіла про плідну співпрацю театру з Австрійським культурним форумом, що триває вже протягом десяти років. Заслуговує на повагу, як Австрія піклується про свою культуру і про те, аби про неї більше знали у світі. Завдяки такій співпраці для українського глядача відкривається багато невідомих раніше імен.
Один з них — видатний режисер, актор, драматург ХІХ століття Йоганн Нестрой, творча спадщина якого складає шість томів драматургії. В Україні про нього практично не знали, поки в театрі “Колесо” не поставили одну з останніх його п’єс — водевіль “Колишні справи, або Любовна плутанина”. Потім були постановки п’єс Петера Хандке “Каспар” та “Скандал з публікою” (до речі, нещодавно цей автор став лауреатом Нобелівської премії), Фелікса Міттерера “Жінки Моцарта”, Францобеля “Приборкання норовливої” (вільне трактування всесвітньо відомої комедії Шекспіра) та інші. Все це унікальні п’єси, оскільки вистави за ними більше ніде не йдуть в Україні.
Виникла ідея нового спільного проєкту театру “Колесо” та Австрійського культурного форуму. Текст до постановки допоміг обрати відомий український перекладач Іван Мегела. П’єса “Grillenparz та Хор цвіркунів” зацікавила Ірину Кліщевську, оскільки порушені в ній теми дуже актуальні і, напевне, такими ще залишаться надовго.
Ритм вистави дуже активний. Перед заслуженими артистами України Наталією НадірадзеВронською та Сергієм Ладєсовим, провідними акторами Марією Грунічевою, Аліною Проценко, Денисом Драчевським, Олександром Соловонюком стояло непросте завдання. Адже їм потрібно було не лише створювати певні образи, а й блискавично переходити в іншу іпостась — ставати цвіркунами. Як засвідчили перші покази, їм це дуже добре вдається. Краще зрозуміти героїв допомагають їхні рухи (пластика і танці Анни Лисенко). Також персонажі виконують пісні, музику до яких написав Володимир Дадикін, а тексти — Аркадій Гарцман. Велику роботу в підготовці вокальних номерів провела Марина Грачова. Запам’ятовується і сценографічне рішення. Воно складається з чотирьох елементів — ліс, гора, луг і струмок. У виставі всі ці елементи вдало поєднано в єдиний простір.
До кінця сезону в театрі обіцяють ще одну прем’єру (що це буде за постановка, допоки тримають у секреті). Активно працюватиме нова, четверта сцена “Колеса”, де відбуватимуться музичні та поетичні вечори. Задіють тут і простір театрального дворика.


Показ вистави “Останній герой суїциду” відбувся в рамках Українського формату Міжнародного театрального фестивалю камерних вистав AndriyivskyFest.
У рамках цього формату свої вистави щомісяця представляють професійні театри з різних регіонів України. Столичний глядач уже мав змогу побачити роботи театрів з Кропивницького та Львова. А кращу камерну виставу запросять до участі в міжнародній програмі фестивалю в червні 2020 року.
— Дуже приємно, що ми товаришуємо з цим театром, дякую гостям з Луганщини за підтримку українського формату, — наголосила президент фестивалю Ірина Кліщевська. — Цей формат цікавий не тільки тим, хто приїздить на наш фестиваль, а й тим, хто дивиться ці вистави, цікавиться, що діється в інших містах України. Особливо приємно, що на показ вистави завітала авторка п’єси Неда Неждана…
Дія вистави відбувається на даху висотного будинку — містичному місці, де приймають доленосні рішення, а ще це звичайний прихисток для котячих побачень. Зраджена жінка збирається вчинити самогубство. На перешкоді раптово стає незнайомець. Безрадісна атмосфера самотності карколомно перетворюється на детектив, фарс, фантастику, мелодраму…
Як зізналася Неда Неждана, п’єсу вона написала 15 років тому. Це був період, коли авторка активно писала на замовлення театрів і більшість її творів відразу потрапляли на сцену. Але цю п’єсу вирішила створити для себе, а не для конкретного театру. Це камерний, інтимний твір, хоч тут і немає ніяких паралелей з життям пані Неди. Це твір про самотніх людей і водночас — про їхню творчу і сімейну реалізацію.
Драматург намагалася показати різницю поглядів чоловіка і жінки. Якщо для жінки головне — відвертість, то для чоловіка — довіра. Це як дві планети. А єднання двох статей — це завжди складний процес, немов стрибок у прірву, під час якого можна злетіти або розбитися.
Спочатку в п’єсі було лише два персонажі — чоловік і жінка на даху. Вона намагається стрибнути, він — її зупинити. З цього зав’язується інтрига. Але потім з’явилися пара котів зі своїм іронічним стороннім поглядом на людей, яка доповнює і ускладнює ситуацію стосунків “чоловікжінка”.
Коли Неда Неждана готувала до друку свою першу книжку, то побачила, що всі інші п’єси вже поставлені, а ця ні. Зрозуміла, що раз написала її сама для себе, то сама має і поставити. Прем’єра відбулася на сцені Київського театру “Міст”. Після цього твором зацікавилися й інші театри. П’єсу поставили у Київському муніципальному театрі ляльок, театрах Македонії, Австралії, Вірменії.
Вже після написання твору авторка прочитала статистику, що в Україні найбільше самогубств — це стрибки з висоти, а основна причина — нерозділене кохання. Як бачимо, в основу твору покладено велику соціальну проблему самотності і непотрібності людей.
Співпраця Неди Нежданої з Луганським муздрамтеатром розпочалася давно. Завліт цього театру побачила в антології “У чеканні театру” одну з перших п’єс драматурга “І всетаки я тебе зраджу”, присвячену Лесі Українці, і запропонувала поставити. Прем’єри за цим твором відбулися в Луганську і Сіверськодонецьку. Наразі маємо третє сценічне прочитання її твору в цьому театрі. У виставі задіяні актори Володимир Благий, Наталія Карчкова, Юлія Сидорченко, Олександр Лютой та Ксенія Отроверха.
Розповідає режисерпостановник, головний режисер театру Володимир Московченко:
— На цьому фестивалі вже вдруге. Торік представляли виставу “Станція” за п’єсою Олександра Вітра. А нині постановка вже за п’єсою його дружини Неди Нежданої. Прем’єра відбулася лише за тиждень до показу в театрі “Колесо” на великій сцені нашого театру.
Одне з наших головних завдань — щоб на сцені з’являлася сучасна драматургія, сучасна за часом написання, думками і настроєм. Звичайно, не забуваємо і про класику. Третій наш напрям — світова драматургія. Хочемо на цьому поєднанні збудити східноукраїнського глядача і самим як театру зростати.
Жителі міста й області продовжують відкривати для себе наш театр. Хоча вже маємо свого глядача, який ходить на одну й ту саму виставу по кілька разів. Намагаємося відірвати людей від усього сірого, що є в їхньому житті. А відчуття того, що перебуваєш біля лінії фронту, додає особливої наснаги і внутрішньої сили акторам і всім працівникам театру…
Триває Український формат фестивалю. Вже 23 січня до Києва завітає Вінницький театр імені Миколи Садовського, а в наступні місяці тут чекають театральні колективи з Чернігова і Херсона.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment