До редакції “СП” звернулися члени Миколаївського міського осередку ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Леонід Ігнатенко та Олександр Малицький. На думку просвітян, незрозумілий сенс слів “російський” і “український” у назвах театрів їхнього рідного міста. Те, що вони називаються “миколаївськими”, зрозуміло з кількох причин — обидва працюють у Миколаєві й фінансуються за рахунок міського бюджету. А наявність у назві Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру слова “російський” викликає питання. Чим пояснити таку назву? Чи може, РФ фінансує цей колектив, чи лише російською мовою ставлять спектаклі?! Ні те, ні інше! Інша річ — репертуар цього театру. На їхню думку, його можна було б ретельніше добирати, але ж розмова про інше.
Ось уже майже 30 років український народ бореться за самостійний шлях свого розвитку. І у цій боротьбі на заваді передусім стоїть Росія. У 2014 році ця “дружня” країна почала воєнну агресію проти України — нахабно захопила Крим, віроломно увірвалася на Донбас. На окупованих територіях загарбники утискують місцеве українське населення й корінний народ Криму — кримських татар, убивають мирних людей, які виявляють спротив агресору. Щодня на цій війні гинуть, отримують каліцтва наші воїнизахисники й мирне населення. Число жертв уже перевищує кількість загиблих радянських солдат в афганській війні. Тому слово “російський” у назві театру, на їхню думку, кидає мешканцям Миколаївщини виклик.
А неодноразові звернення до начальника управління культури, національностей та релігії Миколаївської облдержадміністрації Михайла Димитрова результатів не дали — він посилається на те, що це колектив театру має вийти з такою ініціативою. Тому просять артистів і працівники театру самим запропонувати зміни до назви театру, прибравши з неї слово “російський”.
Щодо назви Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії, то тут теж не надто зрозуміла доречність слова “український”. Якщо б він був на території іншої держави або ж, не дай Боже, в Малоросії або в Російській імперії, тоді ця назва була б виправданою. А так… Уже минули ті лихі часи, коли на нашій українській землі гегемоном була радянська влада й російська мова. І тому зараз залишати у назві театру це слово недоречно. Бо це натяк нібито на те, що сам колектив театру себе обмежує у своїх шанувальниках і в його репертуарі — лише п’єси українських письменниківдраматургів. Але ж це не так! Саме з таких міркувань недоцільним, на їхнє переконання, залишати у назві Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії слово “український”. Та й світова практика показує, що в інших країнах ніхто так свої театри не називає, тобто, в назвах театрів Франції нема слів “французький”, Іспанії — “іспанський”, Німеччини — “німецький” тощо.
У Миколаєві народився й жив видатний діяч української культури Микола Миколайович Аркас, який ще у ХІХ столітті написав “Історію УкраїниРуси” й славнозвісну оперу “Катерина” за однойменною поемою Тараса Шевченка. Ні царська Росія, ні радянська влада не цінували й не вшановували гідно вагомий внесок М. Аркаса в національну культуру українського народу. Тому було б доречно, якби артисти й працівники цього театру запропонували зміни до назви, прибравши слово “український” та узяли б до назви театру славетне ім’я Миколи Аркаса. Це додало б честі колективу театру й підняло імідж Миколаєва як міста, в якому жив і творив талановитий краянинпатріот, який так багато зробив не лише для південного краю, а й для всієї України.
