Найкраща книжка про Івана Франка

Дмитро ПАВЛИЧКО

Якби мене спитали, хто й коли написав найкраще дослідження творчості Івана Франка, я відповів би одразу — це том, в якому зібрані й надруковані уривки з творів Івана Франка, що їх видала редакційна колегія під керівництвом М. Г. Жулинського та Є. К. Нахліка, за участю видатних франкознавців. З почуттям вдячності до них належить назвати їх. Це М. З. Легкий (відповідальний секретар) та Л. П. Бондар, М. П. Бондар, О. Б. Луцишин, О. В. Мишанич, М. О. Мороз, Р. П. Радишевський, А. Д. Франко, Б. З. Якимович. Окремо належить назвати авторів упорядкування та коментарів М. З. Легкого, О. Б. Луцишина, Є. К. Нахліка, Б.  С. Тихолоза, Н. Є. Тодчук, А. Д. Франка, А. І. Швець.
А книжка ця називається “Купюри”, тобто тексти Івана Франка, що їх викреслено радянською цензурою з творів Каменяра.
Наведемо їх декілька, а допитливому читачеві порадимо прочитати в цьому золотому томі все, адже тут проявилася ненависть до національного духу творчості найвидатнішого нашого письменника, філософа, історика, великого громадянина Європи, будівничого української держави Івана Франка.
У передмові читаємо: “Скорочення стосуються насамперед проскрибованих на той час імен — І. Мазепи, С. Єфремова, М. Грушевського, В. Винниченка, С. Петлюри та ін.
Немало Франкового тексту викинуто про І. Мазепу. Подаємо, мабуть, найголовніший.
“Хто знає, чи не була б нині Україна освіченою, самостійною країною, коли б при помочі Мазепи удалось було шведам побити під Полтавою Петра І” і “Замість одного вікна, котре-ді Петро прорубав в Європу, він позатикав ті вікна в Європу, котрі перед тим були в нас на Вкраїні”.
Читаємо викинутий Франків текст про Пантелеймона Куліша: “Добродій Куліш твердить, що без Петра ми були б пропали, що наш час “убезпечений ним”. Гарно убезпечений, так, що й рушитися не може! А забуває д. Куліш, що деспотизм Николи (мова йде про царя) був прямою консеквенцією деспотизму Петрового, що замість одного вікна, котре-ді Петро прорубав у Європу, він позатикав ті вікна в Європу, котрі перед ним були в нас на Вкраїні. І коли через те у нас на Вкраїні стало глухо і темно, всі найліпші наші сили ішли в Центральне вікно і душилися, і ниділи в нім, повертаючи свою працю на службу не своєму, а чужому народові”.
Читаємо Франків текст у статті “Іван Вишенський, його час і письменницька діяльність”. Там таке речення про видатних письменників: “Добре роблять, що згадують і таких, що розсвічували нам нашу старовину, показували добрі і злі діла наших предків нам, потомкам, на науку, як се чинив славний Микола Костомаров, “як чинив у Києві Антонович”. Речення про Антоновича зникло. А Володимир Антонович — це людина, наукову творчість і громадську діяльність якої можна порівнювати з Франковою спадщиною в боротьбі за українську державність. Антоновича твори — це фундамент, на якому будувалася наша новітня національна ідеологія, збагачена й розвинута генієм Івана Франка.
Читаємо Франків текст, викреслений цензурою зі статті “Літературне відродження Полудневої Русі і Ян Колар”: “Хмельниччина і Виговщина, хоч проявили чималі воєнні здібності українського народу, все-таки остаточно довели до так званої Руїни — силою Андрусівського договору, заключеного 1667 р. між Польщею. Московщиною і Турцією, постановлено було, що вся Україна на правім березі Дніпра понижче Києва аж по Бог має навіки вічні стояти пустиною”.
У статті І. Франка “Козацькі часи в народній пісні, з замітками В. Будзановського” викреслено кінець речення, початок якого читаємо: “Та головна хиба збірки І. Будзиновського в доборі і укладі матеріалу. Не обговоривши докладно свого плану, І. Будзиновський, як догадуємося, зробив замість одної хронологічної схеми дві: “тобто додав окрему групу пісень про боротьбу українського народу і козацтва з турками і татарами до кінця XVII віку, а потім окремо історію боротьби з Польщею та Московщиною від половини XVII до кінця XVIIІ віку”. Боротьба українського народу проти Московщини, що про неї писав Іван Франко, в очах радянських редакторів його творчості була тяжкою ідейною помилкою.
Певна річ, я знав майже всіх наших франкознавців, що готували до видання творчість Івана Франка за радянських часів. То були працьовиті, чесні, сміливі українці, яким доводилось ризикувати, обороняючи від трохи наляканих цензорів тексти Івана Франка Тепер перед нами з’явилися викреслені тоді абзаци, речення й цілісно деякі поетичні твори письменника. Дуже добре, що вже з’явилися нові томи Франкових творів, що доповнюють радянське видання його творчості.
А нам треба наближати такий час в нашому національному розвитку, коли радянське видання творів Івана Франка буде повністю перевидане і разом з новими, тепер віднайденими його речами, становитиме справжню енциклопедичну цілісність його геніальної, важливої для всього людства творчості.

2009 р., Київ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment