«О, поведи ж нас, лицарський духу!»

Олена ЛОГІНОВА,
м. Чернівці

У Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка на вечорі-елегії “У ритмі серця пульсує Майдан” у День Соборності та Свободи України вшановували Героїв Майдану, Небесної сотні, усіх, хто загинув під час АТО/ООС.
Відбулася зворушлива зустріч зі старшим капеланом Чернівецької області, протоієреєм УПЦ Юрієм Кав’юком, земляком Михайла та Володимира Івасюків. Відрадно, що свого часу отець Юрій закінчив Кіцманську музичну школу імені Володимира Івасюка по класу фортепіано. Учні 11 класу ЗОШ № 4 із вчителем історії А. І. Лисенко, кандидат філологічних наук, автор-виконавець Лариса Бережан, шанувальники творчості композитора були надзвичайно зворушені спогадами гостя.
Справді, у нашу свідомість з 2013-го увірвалося поняття “капелан”. У період Запорізької Січі козаків у бій супроводжував священник, який молився за них, благословляв на похід та відспівував загиблих. Термін капелан став загальновідомим у наш час, коли почалася війна на сході України.
Щирі, правдиві та емоційні спогади отця Юрія викликали сльози і зворушили всіх:
— Моє служіння на війні почалося з початку травня. Ми їхали до нашого батальйону, до 80-ї бригади, за Старобільськ, вони в Орехово були. Ми якраз тоді приїхали, коли загинуло дев’ять наших хлопців. Спочатку приїхали як волонтери. Навантажили “буса” нашого церковного, усе, що можна, сіли і поїхали. Куди їдемо, нічого не знаємо, просто розуміємо, що ми там потрібні, і потрібно те, що веземо. Уже під’їжджаючи до місця розташування, бачимо, що продають полуницю обабіч доріг. А в нас, на Буковині, тоді ще не було полуниці. Ми зупиняємося, купую два відра полуниці. Приїхали ми на місце, хлопці розвантажують буса, а я виніс полуницю і кажу: беріть, поділитесь. Вони поставили стілець, і всі, хто там був, брали по одній-дві. Такі речі досить вразливі…
…Ти розумів, що потрібен їм. І потрібен не як людина, яка щось привезла. А як той, хто може надихнути, кому можна довіритися у своїх розмовах, у свої розчаруваннях, коли тобі болить, коли немає більше з ким поговорити. Капеланське служіння інколи сприймають як місію людини, яка має тільки службу служити, причащати, сповідати, — це одна з функцій. Головне — бути присутнім там. Моя офіційна ротація була у п’ятнадцятому році, до того часу ми працювали з 28-ю Одеською бригадою, Правий сектор. Ми перебували там, куди ніхто не хотів заїжджати. І виникають думки, що цілий місяць до тебе ніхто не підходить, ти нікому не потрібен, кожен займається роботою, до якої покликаний. Але одна розмова з боку військових може змінити все у твоєму перебуванні. І ти розумієш, що заради цієї розмови потрібно було оцей місяць там бути.
Культурно-мистецький проєкт “Військово-польовий АРТ” налічує понад 300 арт-об’єктів, які створювали 150 майстрів зі всієї України. Ідея проєкту в тому, щоб показати, як талановиті митці за допомогою різних технік можуть перетворити атрибути війни на витвори мистецтва. Виставка “Військово-польовий АРТ” відвідала понад тридцять міст України.
У складі проєкту демонструється робота талановитої художниці з Буковини Оксани Петращук-Гинги — панно “Зірвала квіт проклятая біда” (2017 рік), яке створено за мотивами пісні Володимира Івасюка “Балада про мальви” (1975 рік). Пісня написана у співавторстві з Богданом Гурою і нині є актуальною та трагічною, коли згадуємо героїв, які полягли в цій сучасній війні. Оригінальна копія панно була презентована під час вечора-елегії. Панно створено на ящику від боєприпасів.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment