«У мене єврейська кров. І я — президент!»

Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ

Нині Путін старається залучити Ізраїль як союзника у “священній” боротьбі з проявами українського “фашизму та антисемітизму”. Хоча перед Всесвітнім форумом пам’яті Голокосту в Єрусалимі було побоювання, що вістря путінської злості буде спрямовано проти “антисемітської Польщі”. До цього вже готувалися в канцелярії Президента Польщі. Там було створено “кризовий штаб”, який мав би оперативно реагувати на можливу брехню про Польщу, яка прозвучить з уст Путіна в Єрусалимі. До штабу увійшли історики та дипломати. Однак вони виявилися незадіяними. Відвертих випадів чи провокацій проти Польщі не було. Якщо не рахувати російської нагороди для співорганізатора повстання в концтаборі “Собібор” Леона Фельдгендлера. Тому відсутність у виступі Путіна антипольських випадів поляки вважають великим успіхом своєї дипломатії.
Головними об’єктами нападів з боку Путіна стали Україна та Литва. І це чергове свідчення провалу нинішньої дипломатичної команди України. Тим паче, що незрозумілою і дивною була відмова вже в Єрусалимі Зеленського і делегації від України від участі у заходах.
Пресслужба В. Зеленського, пояснюючи його рішення не брати участь у форумі, написала на його епредставництві: “Українська делегація, яка прибула до Єрусалима для участі у п’ятому Всесвітньому форумі пам’яті Голокосту, вирішила віддати свої запрошення людям українського походження, які пережили цю страшну трагедію”.
А кількома днями раніше Зеленський займав діаметрально протилежну позицію, яка викладена в його інтерв’ю для ізраїльської англомовної онлайнгазети “The Times of Israel”. У ньому він говорить: “Статистична інформація, яку ми маємо, показує, що кожен четвертий із євреїв, які загинули у Голокості, були українцями. Ось чому для українців дуже важливо вшановувати пам’ять жертв Голокосту. Я думаю, разом із цим, що було б справедливо, аби президент України виступив з промовою. Я знаю, що ізраїльська сторона має інший формат; нас не запрошували виступати. Але в будьякому випадку — я буду присутній на цій церемонії”.
На запитання журналістів, чи він сподівається, що йому всетаки дозволять виступити, відповів: “Ідеться не про сподівання”.
І раптом таке шокуюче для організаторів (і для росіян також!) рішення про неучасть у форумі, хоч, як твердять ізраїльські джерела, головною метою поїздки В. Зеленського 23—24 січня до Ізраїлю була участь у ньому. Однак у проросійських ЗМІ називають ще одну не дуже афішовану мету поїздки Зеленського до Ізраїлю — “гасити пожежу”, викликану українськими січневими маршами пам’яті про Степана Бандеру.
Про перейменування вулиць на честь героїв українських націоналістів Зеленський сказав: “Це стосується не лише вулиць і пам’ятників. (…) Це дуже складне та чутливе питання. Є герої, яких шанують на заході та в центрі України, є й інші українці, які мають своїх власних героїв і думають інакше. І я розумію різні почуття. І тому я кілька разів дуже чітко сказав: якщо ми маємо таку складну історію, давайте побудуємо спільну історію. Знайдемо тих людей, чиї імена не викликають суперечок у нашому сьогоденні та у нашому майбутньому. Давайте назвемо пам’ятники та вулиці на честь тих людей, імена яких не провокують конфлікт”. Себто нам пропонують вилучити політику з національного пантеону, будувати націю на базі різної масті космополітів, котрим і поняття нації чуже, і поняття національної честі дуже умовне, тісно пов’язане з товщиною гаманця.
Не тільки в Московії прагнуть, щоб українці зневажали своїх героїв. Коли на початку січня 2020 року послів Ізраїлю та Польщі викликали до МЗС України з приводу їхньої заяви з осудом маршів Бандери, у головних новинах польського телебачення з’явилися два дуже “цікаві” матеріли. Спочатку різкий репортаж про недопустимість ані Путіна, ані будького іншого вказувати полякам, якою має бути їхня історична політика. А відразу після нього — гострий матеріал про виклик посла Польщі до МЗС України. Однак був він вкрай огидним, у стилі путінських претензійповчань до поляків. Дикторка “гриміла” з екранів, що попри зміну влади в Україні надалі реалізується “націоналістична історична політика, надалі українськими національними героями вважаться вбивці поляків”… Цей момент — не лише свідчення страшної польської дволикості. Це й підстава для досліджень, чи, бува, не обіцяв історичний невіглас Зеленський у ході його першої поїздки до Польщі змінити історичну політику України. Він у пориві емоцій багато що може обіцяти… Хоча у вже згаданому інтерв’ю особливо наголошував на своїй “крові”: “І ви знаєте, що в мене єврейська кров. І я президент”.
З приводу неучасті В. Зеленського у Форумі у “Яд ваШем” заявили, що В. Зеленському пояснювали: на звільнені ним та делегацією від України місця нікого іншого вже не можна запросити. Однак це не вплинуло на рішення президента України. Тому у заяві “Яд ваШем” сказано: “Шкодуємо, що він зробив такий крок на заході під назвою “Пам’ятаємо Голокост, боремося з антисемітизмом”. Попри пафосні оцінки, він передусім себе, а потім і Україну дискредитував.
Тому не можна виключити, що він таки не збирається бути політичним гравцем на довгу дистанцію, а прийшов з місією руйнівника української політичної системи. З політикамиметеликами ніхто не хоче мати серйозної справи. Скоріш за все, не буде особливого спротиву вже заявленим “важковаговиками” Юлією Тимошенко та Віктором Медведчуком намірам усунути “метелика” Зеленського від влади. При живому Путіні це може виявитися дуже страшною для України затією. Чи вже усвідомлюють “какаяразнікі” з секти “гірше не буде”, що вони накоїли?
Логічний висновок щодо причин єрусалимського демаршу Зеленського: він якимось чином дізнався, що у виступі Путіна будуть різкі антиукраїнські акценти, і йому доведеться їх коментувати. Відмова від коментаря або коментар про ніщо — удар і по його репутації, і по рейтингах “слуг”. Осудливий коментар — загострення і без цього дедалі складніших стосунків з Путіним, а відтак нищівний удар по популістській казочці “закінчу швидко війну”. Тому 42річний президент Зеленський (він останнім часом став дуже активно про це нагадувати!) вирішив похлопчачому схитрувати. І діяти за принципом — очі не бачили, вуха не чули, то й коментувати не треба!
Перед поїздкою Володимира Зеленського до Ізраїлю у ЗМІ кружляла чутка, що там планується окрема зустріч Зеленського і Путіна. Можемо впевнено сказати, що зради не було. Бо не було ніякої зустрічі. Прессекретар Путіна єхидно наголосив, що Путін із Зеленським навіть не привіталися. І, звичайно, Пєсков звинуватив у цьому Зеленського.
Після путінських обіцянок заткнути “поганий рот” тим, хто не поділяє російського погляду на події Другої світової війни, було очікування великої сенсації на Всесвітньому форумі пам’яті Голокосту. Однак сенсації не було. Усі промовці — і президент Ізраїлю Реувен Рівлін, і віцепрезидент США Майк Пенс, і президент Німеччини ФранкВальтер Штайнмаєр називали відповідальним за Голокост гітлерівський режим у Німеччині. З матеріалів, до яких маю доступ, видно, що з огляду на присутність Путіна ніхто не піднімав питання про видачу німцям до 1941 року Сталіним євреїв з Польщі, які після її окупації шукали притулку в СРСР. Така “дипломатія” дуже нагадує “стурбованість” західних країн путінською окупацією України!
Оскільки на путінські “історичні заяви” в грудні 2019го та січні 2020 року була гостра реакція у світі, кремлівський диктатор, виступаючи в Єрусалимі, не став розкидатися конфронтаційними гаслами, які вкидав у голови своїм підданим. Усю злість зігнав на Україні й Литві. Говорив, що німецька машина смерті мала спільників у багатьох країнах Європи, які своєю жорстокістю перевершили німців. “На окупованих територіях Радянського Союзу, де діяли ці бандити, було вбито найбільшу кількість євреїв. В Україні загинуло близько 1 мільйона 400 тисяч євреїв, в Литві знищено 220 тисяч осіб”. Після тих слів він зупинився і закликав усіх, хто його чує, запам’ятати ці цифри і ці країни!
Цей момент — не лише свідчення, до якої глибини у Путіна розвинулася антиукраїнська шизофренія. Це знак, що в Росії посилюється курс (а відтак дезінформаційна робота) на дискредитацію перед світом не лише української держави, а й української нації. Цей курс прочитується й у цинічному путінському заклику до сучасного світу “не пропустити того моменту та тих місць, де нині відроджується фашизм”.
І хоч неупереджені люди бачать, де насправді відроджується фашизм, хто є головною загрозою стабільності у світі, проте в Єрусалимі оплесками зустріли віднесення Путіним себе, себто РФ, до країн, які борються за збереження земної цивілізації. Він запропонував проведення саміту постійних членів Ради безпеки ООН, на якому вони обговорили б шляхи протидії відродження фашизму в окремих країнах. Огидно, з явно холуйською залежністю вітав ці ідеї президент Франції. Чим йому Путін вгодив або чим зашантажував — поки темна загадка. Проте ясно, що дуже актуальними є слова Вінстона Черчилля, сказані далекого 1935 року: “Фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами…” І дуже страшно, що їм вірять мільйони.
Говорячи про страхіття нацистських концентраційних таборів, мало хто знає (і ніхто про це не говорив в Єрусалимі!), що вони побудовані на ленінськосталінському досвіді нищення людей.
Говорячи про спільників нацистів, ані Путін, що кидав каменюки в український город, аніхто інший навіть не натякнули на шокуючі факти. На польському сайті https://jagiellonia.org є матеріал про росіян на службі у гітлерівців. У ньому читаємо: “Громадяни Радянської Росії переважали серед колабораціоністів, які перейшли на бік Гітлера. Серед усіх країн, які воювали під час Другої світової війни, найбільший відсоток політичної та військової співпраці з нацистською Німеччиною був зафіксований серед громадян Радянської Росії. Майже 1,5 мільйона громадян сталінської імперії проходили службу в російських військах Вермахту в 1940—1945 роках. Лише в 1944 р. в нацистських дивізіях воювало близько 1 мільйона громадян Червоної Росії. 400 000 — етнічні росіяни. Вони відзначалися особливою жорстокістю. Діяння їхніх нащадків в окупованому Донбасі показують, що це ніяка не “русофобія”, як то полюбляють казати в Москві, а історичний факт!”
Поляки, оцінюючи єрусалимський форум, констатують: “Світ прийняв російську версію історії”. Газета “Rzeczpospolita” звертає увагу на названі мною путінські каменюки в український та литовський “городи”. Але головний акцент вона робить на тому, що 48 королів, президентів і прем’єрміністрів мусили чекати годину і 15 хвилин, поки кремлівський імператор “проявить милість” і порадує їх своєю присутністю. Газета звертає увагу на ще одну страшну дурнюпропаганду: за логікою Путіна, не було б ніякого Голокосту, коли б Гітлер на окупованих територіях не мав спільників. Газета підтримує версію, що весь захід робився задля того, щоб шляхом маніпуляцій міфом про “героїчне минуле” Росії домогтися її повернення до G8 і зняття з неї санкцій за окупацію України.
Поляки у своїх коментарях твердять, що Путін, домігшись самоізоляції Польщі, її більше вже не чіпав. Однак капостю полякам була вже згадана путінська нагорода для співорганізатора повстання в концтаборі “Собібор” Леона Фельдгендлера. Путін вручив російський орден Мужності родичці Леона (за польськими даними — Лейби) Фельдгендлера. І в тому не було б нічого особливого, коли не кілька деталей. Л. Фельдгендлер ніколи не мешкав в СРСР. До Собібору (селище у Польщі на кордоні Польщі, України і Білорусі) потрапив як один з керівників створеного німецькими окупантами Юденрату. Був одним із небагатьох, кому вдалося перебігти смугу від табору до лісу. Після втечі пов’язаний з польським комуністичним підпіллям. У 1945му вбитий АК, оскільки його вважали одним із агентів НКВС.
Це політичне нагородження має також і виразний антиукраїнський підтекст. У Росії вже тривалий час крутиться “російська правда”, що табір у Собіборі обслуговували та охороняли українці. Тому такою деталлю дуже легко можна в Ізраїлі розкрутити антиукраїнську істерію. Схилити його до путінської антиукраїнської коаліції. Путінському цинізму немає меж, проте є глибока віра у Божу справедливість.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment