Провокація чи короткозорість?

Михайло ЧОРНОПИСКИЙ,
доцент, ЛНУ ім. І. Франка, голова фольклористичної Комісії НТШ

А таки провокація! Тривала, затяжна, підступна, розрахована на зомбування, просто кажучи, на одурманення, українського простолюду. Цю провокацію у часи горезвісного Януковича артикулював у своїх публічних виступах його “диригент” у Верховній Раді Чечетов, доктор, професор, завідувач кафедри якихось там наук, як він себе рекламував. Захлинаючись від ненависті до України, він горлопанив: “Что ето за тітульная нація украінци? Какая может бить тітульная нація! Нєт такой!”
Але і до сьогодні, о диво, українська суспільність десь перед шостою годиною вранці на першому каналі українського радіо ще недавно від істоти уже жіночої статі чула повторюваний ролик: “Український уряд має суворо карати тих, хто називає українців титульною нацією!” Мовляв, в Україні живуть росіяни, поляки, євреї і инші, мовляв, з такою назвою Україна ніколи не буде єдиною країною. Як чули, тепер та істота вимагає за те вживання терміна “українці титульна нація” в Україні “суворо карати”…
Зміст цієї підступної провокації мислячій людині зрозумілий, а для неосвіченої, як кажуть, звернемося до “букваря”:
“Титульний етнос — народ (в етнічному розумінні), що дав найменування певному національнодержавному утворенню (українці — Україні, болгари — Болгарії, поляки — Польщі)”.
Це стаття з довідника “Малий етнополітологічний словник”, рекомендований Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (К.: МАУП, 2005. — с. 248). Її автор — доктор політичних наук, професор Олександр Васильович Антонюк.
Але провокаториукраїножери знають свій “буквар”: усіма способами втовкмачувати громадянам України, кажучи Шевченковими словами, московську блекоту. Вони знають, що українофоби з “п’ятої колони” до того наукового визначення “українці — титульна нація” підтасують для несвідомих людей свою наліпку “буржуазні націоналісти, бандерівці” та инші такого одурмаючого змісту ярлики “ворогів народу”. У такий же спосіб вони маніпулюють означенням “Україна поліетнічна”, підмінюючи поняття “національні меншини”, які, звісно, є у кожній країні, поняттям “окремий етнос”, а на такій підміні понять маніпулятори представляють Україну несвідомим людям “поліетнічною”. Таку підміну понять русифікатори роблять як підставу дати російській нацменшині в Україні “второй государствєнний язик”… Мало цього, означення “російська нацменшина” вимагає замінити на “російська спільнота”, бо, мовляв, нас багато — і тут теж не без наміру на дальші маніпуляції. Отож доводиться нагадувати, що нацменшина — це не частина етносу за межами своє історичної батьківщини, це лише меншина громадян Української Держави, що визнає своє инше, неукраїнське, національне походження чи належність.
Що ж, недругів України з їхніми провокативними “штучками” можна зрозуміти, але як розуміти недалекоглядних працівників українських ЗМІ, що піддаються на такі “наживки”?..

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment