Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ
У нашому розрідженому інтелектуальному просторі, в контексті тотальної розсвареності національнопатріотичних сил, посеред кипіння плазми зла, котра нищить моральну природу суспільства, аніде не чуто запитань чи ідей, якою ж буде Україна — і чи вона буде? — через двадцять, сорок років? Ми втікаємо від цих питань, як собака від мух. А нині натхненно все робиться для того, щоб її знищити. Ми впевнено виходимо на суїцидальну пряму. Зізнаймося в цьому.
Якщо в світі маємо небувалий вибух прогностичної, футурологічної, політологічної, геостратегічної літератури, то наші доморощені політологи (так здебільшого себе називають політтехнологи, що працюють іміджмейкерами партій і партійок) в основному змагаються між собою в тому, хто більше навергає компліментів тій чи тій кліці, гордо пойменованій партією.
Мене давно цікавлять психологія влади, її технології в зомбуванні мас, тривожить наше завтра і позавтра. Я читаю “Володаря” Маккіавеллі й “Владу” Рассела, “Метаморфози влади” Тоффлера, “Світовий порядок” Кіссінджера, “Велику шахівницю” Бжезінського, “Кінець історії” Фукуями. І я маю можливість зіставляти рівень інтелектуальної напруги та осяяння й пророцтва цих бестселерів із книжкою Юрія Щербака “Україна в епоху війномиру”. Це книжка з тієї ж “високої полиці”. І це справді єдина книжка такого роду, котра з’явилася в Україні за всі роки Незалежності. Ясна річ, вона — не для всіх. Важко уявити, щоб якісь богдани, брагари, богуцькі (продовжуй, читачу, цей перелік…) розгорнули її. А якби й розгорнули, то хоч би щось із неї зрозуміли. Для того, щоб ця лектура була доступна індивідові, він повинен мати хоч трохи інтелекту й знання реальних світових проблем. І щоб у нього був справді український погляд на світ.
Щербак самодин пише такі книжки. Ось цей ряд: “Україна: виклик і вибір”, “Україна в зоні турбулентності”, “Україна в епіцентрі світового шторму”. І ось — підсумок. Саме ця книжка. В ній, як зрозумів читач, не тільки про війномир.
Ця книжка — подія нашого дня. Засторога для безголових оптимістів. Категоричний імператив для тих, хто ще не втратив здатність думати.
