Світлий образ майстра слова

Ділюся з громадськістю сумною звісткою — відійшов у засвіти Іван Чернецький, відомий поет, публіцист, просвітянин, колишній голова Товариства книголюбів Волинської області, активний учасник багатьох мистецьких заходів.
Народився Іван Іванович Чернецький 23 грудня 1935 року в селі Злоєць на Холмщині. Ще у дитинстві зазнав багатьох поневірянь і митарств, польські шовіністи убили його батька, а наприкінці 1944 року разом із родичами і тисячами українців був примусово виселений із милої Холмщини. Згодом Волинь стала для нього рідним краєм, тут навчався у школі, у педагогічному інституті імені Лесі Українки, тут написав свої перші твори, видав поетичні збірки.
Нещодавно ми розмовляли по телефону, ділилися враженнями від останніх подій, він розповідав мені про відзначення 80річчя Луцької чоловічої середньої школи №1, де ми разом навчалися у десятому класі, я дякував йому за рідкісне фото нашого випуску 1954 року, жартували, думали про майбутні зустрічі…
Упродовж багатьох років ми дружили, підтримували один одного, я радів його успіхам у літературі й громадській діяльності. У його творчому набутку збірки поезій “Заручини”, “Двоколос”, “Зірниці”, “Переклик”, “Сльоза”, “Літа”, “Вечірні розмови з Сірком”, “Подорожник”, збірки оповідань і новел “Допишу завтра”, “Сліди на снігу”, збірки творів для дітей “Зелені хатинки”, “Читаночки”, “Що повіз автомобіль”, “Незрозумілий цей Ілько”, “Подарунок для Іванки”, “Такої мами нема ні в кого”, “Якого кольору вітер”.
Іван Чернецький був активним і в громадській діяльності, брав участь у відродженні товариства “Просвіта”, у заснуванні РУХу, товариства “Холмщина”, товариства репресованих та інших демократичних організацій на Волині, 1989 року був головою ініціативної групи культурних діячів за спорудження пам’ятника Тарасу Шевченку в Луцьку, який нині прикрашає місто. Його було нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, удостоєно літературномистецької премії імені Агатангела Кримського.
Іван Чернецький був чуйним і уважним у ставленні до молодих літераторів, допомагав у їхньому творчому зростанні, мав багато друзів, шанувальників його таланту, особливо серед студентів та учнів, перед якими часто виступав. Його любили за щирість і відвертість, за гумор і простоту у спілкуванні.
Висловлюю глибоке співчуття дружині Марії Антонівні, дітям та внукам у їхньому горі. Велика подяка нашому другові й побратимові Іванові Чернецькому за все добре, що він зробив для України, рідної культури і літератури, для родини і багатьох людей. Світлий образ митця і друга назавжди залишиться в наших серцях. Земля йому пухом і царство небесне!

Олесь ЛУПІЙ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment