Чи дочекаються справедливості ветерани боротьби за незалежність України?

До редакції “Слова Просвіти” часто звертаються ветерани Народного Руху України з проханням надати роз’яснення щодо правових гарантій, надання соціальних пільг органами місцевого самоврядування категоріям, які визнані учасниками боротьби за незалежність України у ХХ столітті.
Ми звернулися з запитаннями, які піднімають наші дописувачі, до автора наукових досліджень боротьби українського народу за незалежність України у ХХ столітті, відомого фахівця у справах ветеранів — борців за незалежність України, заслуженого юриста України, кандидата юридичних наук, доцента Ігоря Олександровича Мамонтова.

— Ігорю Олександровичу, Ви професійно займаєтесь питаннями історичної і соціально-правової справедливості щодо реалізації прав ветеранів боротьби за незалежність України. Розкажіть, будь ласка, про Ваші напрацювання у цьому напрямі.
— Ще студентом історичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна зацікавився маловідомою тоді для мене сторінкою історії України про боротьбу ОУН і УПА, і виникло бажання розібратися у конкретному питанні — чому цей рух вже у незалежній Україні (йдеться про 1990-ті роки) багато хто вважає зрадницьким, посібником нацистів, оскільки з падінням Третього Райху у 1945 році боротьба ОУН і УПА тривала ще понад десятиліття? Про яких нацистів мова, приміром у 1950-му році — періоді активної фази боротьби ОУН і УПА, коли під час штурму НКВД — КДБ загинув Головний командир УПА Р. Шухевич? Я підготував дипломну роботу на цю тему і успішно її захистив. У мене виникла ідея розібратися у цій проблемі з юридичної точки зору. Я тоді паралельно навчався також на юридичному факультеті одного з харківських ВНЗ і вирішив там захистити дипломну щодо боротьби УВО і ОУН з польським режимом крізь призму тогочасних міжнародних і національних польських законодавчих актів, що також мені успішно вдалося. У подальшому я продовжив досліджувати цю тему комплексно і захистив кандидатську дисертацію щодо правового поля боротьби ОУН і УПА. Весь цей час виношував думку про законодавче закріплення правомірності боротьби ОУН і УПА, і з 2014 року, коли до парламенту обрали Юрія Шухевича, я отримав таку можливість — докластися до розробки відповідних законодавчих актів, і завдяки Ю. Шухевичу це все стало реальністю. Ми змогли підготувати і провести у парламенті і Кабінеті Міністрів України пакет законодавчих і підзаконних актів щодо визнання і відповідного соціального забезпечення всіх без винятку борців за незалежність України у ХХ столітті, зокрема і членів Народного Руху України. Одним із головних досягнень у цій сфері вважаю підготовку відповідного закону та подальших підзаконних актів щодо присвоєння статусу учасника бойових дій борцям УВО, ОУН, УПА, що, окрім визнання, гарантує відповідні соціальні пільги і забезпечення лікування тощо.
— Яким чином можна здійснити ідентифікацію особи — борця за незалежність України у ХХ столітті, з тим, щоб органи місцевого самоврядування прийняли відповідні рішення з метою реалізації п. 2 ст. 3 Закону?
— Виконавчий комітет органу місцевого самоврядування за участю об’єднань громадян може здійснювати ідентифікацію особи — борця за незалежність України у ХХ столітті, що необхідно для реалізації правового статусу борця членами Народного Руху України — головного суб’єкта боротьби за відновлення державної незалежності України. Процедура ідентифікації особи виписана в “Методичних рекомендаціях щодо взаємодії органів місцевого самоврядування з борцями за незалежність України у ХХ столітті у складі Народного Руху України”, розроблених “Центром громадської законотворчості”. Підтверджуючі документи для здійснення ідентифікації — кримінальні справи тоталітарного СРСР проти таких борців, відповідні світлини, свідчення інших, вже встановлених борців, згадки у різноманітних публікаціях, різного роду архівних документах надають можливість довести справжню участь особи у боротьбі за незалежність України.
— Учасники боротьби за незалежність України потребують відповідного соціального захисту. Згідно з чинним законодавством, органи місцевого самоврядування мають усі можливості самостійно, у повному обсязі, без обмежень і застережень, додаткових нормативно-правових актів та директивних вказівок органів державної влади реалізувати програми соціального захисту щодо членів Народного ­Руху України. Тим часом до нас надходять тривожні повідомлення про те, що органи місцевого самоврядування за надуманими приводами зовсім не виконують п. 2 ст. 3 Закону. Прошу прокоментувати взяте з однієї відписки: “Вказана норма та інше чинне законодавство не передбачає права чи обов’язку органу місцевого самоврядування створювати комісію у справах борців за незалежність України у ХХ столітті”, “У разі прийняття центральними органами влади України законодавчих актів щодо надання статусу учасникам боротьби за незалежність України у ХХ столітті, гарантій їх соціального захисту, виконавчий комітет ради забезпечить безумовне їх виконання”. Чи можна кваліфікувати такі дії посадової особи як ігнорування факту правомірності боротьби за незалежність України у ХХ столітті, зневагу, приниження гідності, наругу над пам’яттю борців за незалежність України? Яка міра покарання правопорушнику передбачена чинним в Україні законодавством? Чи є тут судова перспектива?
— Безперечно, ми спостерігаємо певний правовий нігілізм та небажання окремих осіб надавати правомірний статус. Хочу звернути увагу на той факт, що норми п. 2 ст. 3 Закону України “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті” та ст. 34 і 64 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” є достатніми підставами для реалізації органами місцевого самоврядування програм соціального захисту щодо членів Народного Руху України. Статтею 6 Закону України “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті” передбачено настання відповідальності за перешкоджання реалізації прав борців за незалежність України у XX столітті. Тому особи, яким чиновники чи депутати неправомірно відмовляють чи заперечують правомірність їхньої боротьби, безперечно, можуть звертатися до адміністративного суду з відповідним позовом. Передбачене законом право має бути реалізоване, суди зобов’язані це забезпечити.
— Чи є позитивні приклади взаємодії органів місцевого самоврядування з борцями за незалежність України щодо впровадження п. 2 ст. 3 Закону?
— Такі приклади існують, зокрема відповідні соціальні програми затверджено деякими обласними радами: Івано-Франківською, Тернопільською, Волинською, Житомирською тощо. Приміром, у грудні 2017 року Житомирська обласна рада ухвалила “Програму соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, пенсіонерів та незахищених верств населення Житомирської області на 2018—2022 роки”. Рішенням сесії до назви програми додали категорію — “учасники визвольних змагань”, виклавши назву програми в такій редакції: “Обласна комплексна Програма соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, учасників визвольних змагань, пенсіонерів та незахищених верств населення Житомирської області на 2018—2022 роки”. Тепер цією програмою передбачено надання щомісячної грошової допомоги учасникам визвольних змагань (боротьби за незалежність України, борців за волю України, зокрема, ветеранам ОУН, УПА — у розмірі двох мінімальних зарплат).
Паралельно з систематичними доплатами обласні ради практикують прий­няття рішень щодо разової соціальної грошової допомоги до визначних дат. Наприклад, Львівська обласна рада у січні 2018 року здійснила виплати 1523 ветеранам УПА, вдовам (вдівцям) політв’язнів і вдовам (вдівцям) ветеранів УПА: органи праці та соціального захисту населення Львівської області надали одноразову допомогу до Дня Героя. Ветерани отримали допомогу до Дня Героя в розмірі 1000,0 грн на суму 1533,9 тис грн та до 75-ї річниці створення Української Повстанської Армії 1454 особам в розмірі 500,0 грн на суму 727,8 тис грн. Так само і у Волинській області: 2017 рік оголошено Роком УПА на Волині, що стало підставою для відзначення учасників ОУН і УПА відповідними доплатами — близько 209 осіб, і для збільшення суми щомісячних виплат ветеранам до грудня цього року передбачили в обласному бюджеті 260 тисяч гривень. Відповідний обсяг прав на соціальні пільги за таким алгоритмом можуть мати не тільки ветерани ОУН і УПА, а також і інші категорії, що визнані законом борцями.

Розмову вів Валерій СЕРЕДА

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment