Погляд у часі

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
Музей сучасного мистецтва України продовжує свій багаторічний проєкт “Сімейні цінності — родинні зв’язки”. Новим етапом проєкту стала виставка “Погляд у часі”.

Як невпинний час змінює світ, на виставці можна побачити очима творчих особистостей різних поколінь, які пов’язані міцними творчими узами. В експозиції представлено більше 100 робіт відомих українських митців — Сергія Єржиковського, Ніни Котек, Олега Єржиковського (батько, мати, син), Бориса Приймака (тестя О. Єржиковського), Ігоря Чамати (двоюрідного брата О. Єржиковського) та В’ячеслава Снісаренка (зятя О. Єржиковського).
Сергій Миколайович Єржиковський (1895—1989) походив із родини православного священника. Народився під Вільно (Вільнюсом), там же навчався спочатку в церковно-приходській школі, потім у класах художника Івана Рибакова, який викладав малюнок та історію мистецтва у чоловічих класах Вільнюської художньої школи. Під час Першої світової війни за старшим братом пішов добровольцем на фронт. Після війни переїхав до Києва. Тут закінчив художній інститут. Згодом викладав у Київській художньо-індустріальній школі, Харківських поліграфічному та художньому інститутах, Київському художньому інституті. Дивом уник розстрілу як колишній офіцер царської армії. Пройшов Другу світову війну. З 1947 року — професор та заслужений художник України. Мав державні нагороди. Впродовж життя створив багато портретів.
Ніна В’ячеславівна Котек (1901—1984) теж народилася у Вільно, в родині чеських дворян, які емігрували з Чехії. Ще до революції родина переїхала до Житомира, а під час наступу Червоної армії не встигла залишити місто. Життя було дуже скрутним, і щоб заробити копійчину, Ніна стала замальовувати цікаві картинки. Після смерті батька 1925 року переїхала з подругою до Києва, де вступила на факультет живопису Київського художнього інституту. Тут дівчина познайомилася з Сергієм Єржиковським. Знайомство визначило її подальше життя — заміжжя, народження сина, жахливі часи окупації… Вона писала надзвичайні натюрморти, в неї був бездоганний смак і неймовірне відчуття кольору. Ніна В’ячеславівна любила життя в усіх його проявах. Живопис був головним у житті після любові до чоловіка і сина.
Олег Сергійович Єржиковський народився 1939 року в Києві. Шлях сина визначили батьки. Після вечірньої школи, де навчався малювати, доля привела до художньої школи. Тут були прекрасні вчителі — Петро Жарков і Валентин Смирнов. Шість років навчання у цій школі сформували нове коло спілкування і подарувало нових друзів. Потім було навчання в Київському художньому інституті. Працюючи у Київському науково-дослідному інституті експериментального проєктування, познайомився з архітектором Мариною, своєю майбутньою дружиною. Марина була донькою головного архітектора Києва Бориса Приймака. Олег працював у монументальному та станковому живопису, весь час шукав свій шлях у творчості. “Живопис — це моя закоханість, яка, мабуть, у моїх генах. Якщо ти вже почав малювати, то зупинитися неможливо”, — зізнається художник.
Борис Іванович Приймак (1909—1996) народився в містечку Новочеркаську в родині донських козаків. Український архітектор, педагог, професор, заслужений будівельник, народний архітектор, з 1955 до 1973 року — головний архітектор Києва. Був людиною творчою, неймовірно талановитою. Дуже любив писати, робив замальовки будь-де — на нарадах, у відрядженнях, на відпочинку. Акварелі писав швидко і майстерно. Він встигав працювати, викладати, малювати і займатися простими життєвими справами. Ця людина ремонтувала взуття своїх рідних, а також праски і телевізори, завжди намагався робити приємні речі для людей, які були поруч. Мріяв, аби весь правий берег Києва був у зелених пагорбах, а краєвиди нагадували місто давніх часів. На жаль, такі ж прекрасні задуми не приходили в голови архітекторам, які працювали після нього…
Ігор Павлович Чамата народився 1946 року в Києві. Рід художника бере початок із родини чеських дворян Котеків. Його мати Анна і Ніна Котек — рідні сестри. Творчий шлях Ігоря допомогли обрати батьки Олега Єржиковського, які брали хлопчика з собою влітку в село. Саме там разом з Сергієм Миколайовичем, Ніною В’ячеславівною та Олегом він захопився справою свого життя — живописом. Потім було навчання у Республіканській художній школі ім. Тараса Шевченка, Київському державному художньому інституті, творчих майстернях під керівництвом Сергія Григор’єва. Ігор Чамата вміє бачити у звичайних речах надзвичайну зворушливість. Роботи майстра привабливі, хвилюючі й прекрасні. “Ігор Чамата щаслива людина, бо він любить те, що малює, і малює те, що любить”, — писав мистецтвознавець В. Зінов’єв.
В’ячеслав Михайлович Снісаренко (1964) родом із Запоріжжя. Мати розгледіла у хлопцеві потяг до малювання і віддала до дитячої художньої школи. До омріяного Київського художнього інституту вдалося вступити лише з четвертого разу. Весь час батьки його морально підтримували і він, попри перепони, йшов до омріяної мети. В’ячеслав став чудовим художником і прекрасним педагогом, а торік у грудні отримав звання заслуженого художника України. Майстер працює в техніці офорту. Його твори складні й глибокі. А натхнення приходить від дружини — Анастасії Снісаренко-Єржиковської, творчих робіт дочки Поліни, буденних речей, що оточують… Далі з’являється ідея.
Художні твори майстрів перебувають у приватних колекціях та музеях всього світу. Кожен митець — окрема творча історія, у кожного тільки йому притаманний погляд на світ. Відчути цей погляд, настрої та емоції художників можна, переглянувши їхні роботи.
— Починаємо виставковий сезон 2020 року нашим улюбленим проєктом “Сімейні цінності — родинні зв’язки”. Він існує вже багато років, ми завжди звертаємо особливу увагу на творчі родини, — наголосила мистецтвознавець Ірина Алексєєва. — Ті, хто часто відвідує наш музей, добре пам’ятають виставку “Покоління”, на якій ми познайомили з творчістю чудових художників-ровесників. Саме тоді виникла ідея представити сім’ю Олега Єржиковського. Це дуже цікаво, адже батьки художника — відомі митці Сергій Єржиковський і Ніна Котек. І цей родинний ланцюг подовжується.
Коли дивишся на роботи Сергія Єржиковсього та Ніни Котек, то заглиблюєшся в атмосферу того часу, коли вони творили. Цікаво знайомитися з біографіями цих людей. Як вони зустрілися, створили сім’ю, як дух свободи творчості проник у кожного з них. Звичайно, вони не могли не передати цю жагу творчості, вибір життєвого шляху сину Олегу та племіннику Ігорю. Батьки і вся творча атмосфера вплинули на вибір хлопців, які стали знаними художниками.
Твори Бориса Приймака, що представлені в одному з залів нашого музею, дозволяють глядачам здійснити подорож багатьма країнами світу. Щиро вітаємо ще одного представника цієї родини В’ячеслава Снісаренка з присудженням йому звання заслуженого художника України.
Сподіваємося, що у перспективі зможемо розширити виставкові зали нашого музею і тоді об’ємніше представлятимемо творчість мистецьких родин.
Олег Єржиковський у виступі зазначив: нова виставка це і вшанування старшого покоління, і можливість представити роботи молодших митців. Ігор Чамата згадав, якими неймовірними людьми були його дядько Сергій Єржиковський та тітка Ніна Котек, яке величезне значення на його формування як митця мали творчі поїздки в село разом зі своїми близькими родичами, де він опановував ази малювання. В’ячеслав Снісаренко зізнався, що щасливий належати до такої родини, день відкриття виставки “Погляд у часі” назвав одним із найщасливіших у своєму житті. А художник і педагог Едуард Ме­жул нагадав, що багато років тому його дід — відомий художник Ілля Штільман, товаришував з Сергієм Єржиковським, і ця творча дружба триває вже кілька поколінь.
Уже традиційно на завершення відбувся концерт талановитих виконавців під керівництвом Павла Колпакова, а всі, хто не зміг побувати на відкритті виставки, матимуть змогу відвідати її до кінця березня.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment