Прагнення свободи

Олесь ЛУПІЙ

На запитання кореспондента однієї з газет “Що я з цікавістю прочитав останнім часом?” я відповів: “Роман Миколи Жулинського “Акордеон” (ЛА “Піраміда”, 2020) прочитав із зацікавленням від першої до останньої сторінки. Автор — відомий критик і літературознавець, визначив жанр свого твору: “Майже роман”. Таке визначення може сприйматися як набір своєрідних заготовок для більшого твору, але насправді це цілісний твір із глибоко продуманою композицією, тонко і влучно виписаними образами. “Акордеон” — це розповідь про батька і разом з тим своєрідна епічна повість про загублений талант. Молодий селянин Григорій Воляник, маючи гарний голос і талант складати мелодії, часто відривається від дому, ходить з віруючими, співає псалми. Побачивши в Луцькому магазині акордеон і почувши, як можна на ньому грати, він мріє придбати цей унікальний інструмент і не розлучається з цією мрією усе життя від юності до глибокої старості. Ніхто у дитинстві не підтримав його, не допоміг, не навчив. Уявімо, як склалося б його життя, якби він мав змогу вчитися в музичному училищі, в консерваторії, але про таке годі було й думати під час польської окупації на Волині. І все-таки, не маючи можливості реалізувати свій талант, Григорій жив тією музикою, складав свої пісні й ходив до людей, щоб спілкуватися з ними. Автор правдиво і переконливо відтворив життя героя у різних системах окупаційних влад в Україні у минулому столітті. Це, мабуть, другий після повісті Михайла Слабошпицького “Українець, який відмовився бути бідним” у нашій літературі так яскраво виписаний образ українця, який, врятувавшись від німецького і більшовицького рабства, намагався вижити у вільному світі Америки. Саме з таких численних історій і складається життя нашого великого народу.
Твір Миколи Жулинського багато в чому унікальний, вирізняється своєрідним стилем, композицією, багатством мови, використанням діалектизмів. Образ головного героя, можна сказати, виписаний любовно. Успіхові письменника сприяло і те, що цей образ виписано з рідного батька, але усе це треба було самому пережити, переболіти, вистраждати. Цікаво використано монологи батька про життя на Волині під час різних окупацій, а згодом в Америці. До речі, про свої патріотичні почуття Григорій не говорить, він не бере участі в протестних заходах, але завжди і скрізь поводитися з гідністю і гордістю, що він українець: “Ти он бачиш на стіні вишитий “Заповіт”? І ще в мене, бач, над телевізором, Шевченко напечатаний. Дніпро який, місяць з-за хмари вигляда, верби… “Реве та стогне Дніпр широкий”…
Треба сказати і про те, що й сам акордеон є одним із героїв твору, досить влучно виписаний у деталях: “Довго батько стояв і дивився на інструмент. Потім підійшов, нахилився і обома долонями почав його гладити. Обмацував, наче сліпий, який хоче пучками пальців вияснити, що за предмет перед ним. Пробіг пальцями, на диво швидко, клавішами і басами, п’ятірнею провів по міхах, роздивлявся, зазирав то з одного боку, то з іншого. Здавалося, не знав, як до акордеона підступити. Нарешті взяв його обома руками, підняв, повернувся до мене, обережно присів на диван і поклав акордеон на коліна”. Така увага до акордеона (і винесення в заголовок) не проста. Тут акордеон є символом прагнення до довершеності, а цей інструмент і є справді довершеним мистецьким витвором.
Якщо виникає бажання вдруге або втретє перечитати у творі окремі епізоди, то такий твір заслуговує на особливу увагу читачів, а таких епізодів тут немало (розмова з дружиною про майбутнє дітей, втеча з німецького концтабору, переліт до Америки, остання ніч з акордеоном). Благородною ідеєю твору є прищепити людям кращі риси, допомагати один одному вижити в цьому нелегкому світі, підтримувати і, звичайно, радіти, якщо хтось досягає успіху. Так має бути в нормальному суспільстві.
Ось як можна зрозуміти і підтекст “Акордеона” Миколи Жулинського. Це не гола публіцистика, якої в нашій літературі достатньо, це психологічно наповнений віртуальний світ минулого життя нашого народу. І саме такий твір варто перевидавати більшими накладами і розповсюджувати у всіх куточках України, перекласти хоча б кількома європейськими мовами.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment