Працюймо! Ми ж — українці!

Богдан ЗАЛІЗНЯК,
член НСПУ і НСЖУ, м. Львів

Дедалі частіше чую, що триває деградація українського суспільства. Думаю: чи й справді? По суті, щодня заглядаю до книгарень — цікавлюся: як часто люди їх відвідують? Чи купують книжку? Точніше — скільки?
Щодня спостерігаю, що діється на телеканалах, передусім — у новинах, себто: на чому телепрацівники акцентують свою увагу?
Розпитую людей — не тільки знайомих, а й тих, кого зустрічаю в книгарнях: що купуєте? Якою бачите Україну?
Виявляється, що читають мало, не довіряють владі. І взагалі — багато хто не бачить перспективи. Роблю висновок, можливо, й зрозумілий: суспільство щиро й вагомо рухається, зокрема, тоді, коли люди дбають про читання — і своє, і своїх дітей та внуків.
Пам’ятаю, як студенти вишу, в якому мав честь працювати, “заспокоювали” мене: читати багато не обов’язково, врешті, технології та інновації зроблять своє.
Але опубліковані цифри вбивають: у світі кожного дня читають книжку 30%, в Україні — лише 11%. А 56 % опитаних не прочитали впродовж року жодної книжки українських видавництв.
Можливо, комусь видасться, що я перебільшую. Але ж є реалії. На початку 90-х років вже минулого століття Україна за загальним розвитком випереджувала наприклад Польщу в кілька разів. А що маємо нині? Але чи це бачать практично і знають керівники різних владних рівнів? Хоча, скажу чесно, багато з них бачать. Але річ у тім, що на найвищому рівні немає виробленої стратегії розвитку України, тож відповідно — і на інших рівнях немає.
А тепер про те, з чого починав. Заходжу до Галини Лаврись, директорки Львівської філії книгарні “Є”.
— Пані Галино, почнемо з кількості закупівлі книжок. Який то процес? Він зменшився чи збільшився?
— Якщо говоримо про фізичні книгарні, то — зменшився.
— Просто менше купують?
— Звичайно. Але зменшився продаж книжок, на мою думку, через розвиток інтернет-магазинів, які перетягують на себе істотний відсоток продажів книжок.
— Можете надати якісь цифри — для порівняння?
— У 2018 році продано було приблизно 400 тисяч, а вже наступного, 2019-го — приблизно 350 тисяч книжок.
— Ваше бачення виходу з ситуації, що склалася?
— Потрібно вивчити досвід європейських країн.
— І як там працюють?
— Книжка виходить в світ, продається приблизно 6 місяців за прибутковою ціною. Наступний крок: на залишки видавництва зменшують ціну і ще продають приблизно 6 місяців.
Усе залежить від популярності книжки. Тоді ще раз відбувається переоцінка, і нерозпродані наклади книжок надходять у відповідну мережу книжкових магазинів, куди передають наклади книжок за зниженими цінами. Наприклад, книжка коштувала 59 євро, то приблизно через рік її можна придбати вже за 5 євро. У такий спосіб книжки потрапляють до різних верств населення в різний термін і за різною ціною.
— І, врешті, знаходять свого покупця?
— Так. Виявляється, що на кожний етап продажу книжки є свій покупець. Видавництва друкують книжки вже з готовою роздрібною ціною, і хоч би де ви книжку купували, вона матиме однакову ціну. А вже домовленості про відсоткові знижки кожне роздрібне підприємство проводить безпосередньо з видавцем.
Можливо, читачі висловлять свою думку, прочитавши цей матеріал? Останнім часом батьки не достатньо приділяють уваги дітям. Дорослим треба самим брати книжку в руки — і сприяти читанню. Бо ж у школі це не завжди вдається вчителям — підтримувати бажання дітей читати книжки і взагалі вчитися якомога охочіше.
Працюймо! Ми ж — українці!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment