Скажіть мені: ви готові?

Відеозвернення Ярини, онуки нашого автора, відомого письменника Олега Чорногуза, з’явилося нещодавно, коли 22 січня життя її хлопця, нашого захисника Миколи Сорочука обірвала куля російського снайпера. Крик душі дівчини, як і переважної більшості українців, президент не почув і не почує. Він просто не здатен на це. Почуймо його ми, українці. І даймо відповідь насамперед самі собі: ми готові?

Мене звати Ярина Чорногуз. Або просто “Яра”. Я парамедик медичного добровольчого батальйону “Госпітальєри”. Я хочу звернутися до шостого та чинного президента України Володимира Зеленського від імені медиківдобровольців, які досі займаються порятунком життів наших бійців у війні, яку досі веде проти нас Російська Федерація. Це звернення не стосується депутата слуги народу, який тішить народ байками про комуналку та собак. Це звернення не про розпалювання будьякої ворожнечі всередині країни та маніпуляції на цій фразі. Це звернення про одну річ, яка нас усіх об’єднує. І про яку ви, пане президенте, здається, забули.
Наш ворог не всередині нашої країни. Він стоїть на наших кордонах досі й маніпулює вами, а ви це дозволяєте. Не добровольціволонтери, які разом з бійцями Збройних сил України стали живим щитом нашої держави у 2014 році, є ворогами, над якими міністр вашого уряду нині влаштовує судилище. Нашим ворогом є Росія та її очільник Володимир Путін. Це з його провини за всі роки війни наше суспільство втратило тисячі загиблих. Але замість того, щоб перекинути шахову дошку, яку поставив перед вами цей політичний терорист, ви граєтеся у його гру, а ваші фігури ходять за його планом. Він каже вам: розведення і мир, а чується: капітуляція і подальший наступ російських окупаційних військ на землі України.
Пане Володимире, я пішла на цю війну у 2019му, менше року тому. Тоді, коли всі “від неї вже стомилися”, коли всі вирішили, що вона несправжня, що вона вже закінчилася. Кілька тижнів тому там загинув хлопець, якого я любила. Його звати Микола Сорочук на псевдо Красний. Так, вам доведеться почути це ім’я. Воїн вашої армії. Один із найкращих, найвідважніших. Він не був із тих, хто сидів на дивані і думав, коли настане мир. Він хотів відвоювати нашу українську землю і, зрештою, загинув за неї. Я ніколи не забуду, чому і за що він загинув. Це куля російського снайпера вбила його. Пане Володимире, коли я уявляю, що на ті позиції, де він загинув, заходять росіяни, його вбивці, то я не хочу більше жити. Саме це станеться, якщо ви відведете війська.
Усвідомте це. Вони вже дозволяють собі заходити на позиції, з яких ми відступили, і влаштовують там диверсії. Це вже сталося. Я звертаюся до вас як людина до людини, як громадянка до президента, як воїндоброволець до головнокомандувача. Майте честь, майте гідність, зупиніть відведення наших військ з українських земель. На наших прапорах уже запорожньо для тризуба, там мають бути обличчя тих, кого ми на цій війні втратили.
Я закликаю вас дозволити Збройним силами України давати вогневу відсіч окупантам нашої землі, спорядити нашу армію достатньою кількістю боєкомплектів на цю відсіч. Командири, які ефективно знищують ворога, повинні одержувати нагороди за свою роботу, а не службові розслідування за відкритий по окупантах вогонь. Я прошу вас дати мені відповідь, чи згодні ви вчинити по совісті. Наступ Росії так чи так буде. Ця війна не почалася в 2014 році. Її ведуть проти нас більше 300 років. І вестимуть ще десятиліття.
Мій коханий, він був набагато молодшим за вас. Це він захистив вашу можливість бути президентом нашої країни. Він разом із побратимами. Чи згодні ви, пане Володимире, пане президенте, стати на захист землі, за яку він загинув? Чи готові ви діями довести, що його загибель та загибель інших полеглих бійців і бійчинь у цій війни за нашу незалежність не була даремною?
Скажіть мені: готові? Поки я чекаю, що скаже президент моєї держави, я закликаю добровольців, які розчаровані політикою, гуртуватися. Я закликаю українське суспільство шанувати вибір наших воїнів захищати нас до перемоги з поверненням українських територій, а не до капітуляції перед Росією!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment