Залізнична історія

Микола РУБАН,
член Луганського ОО “Просвіта”
У наш час розвиток туризму із залученням об’єктів історичного рухомого складу, архітектури та інфраструктури залізниць належить до пріоритетних напрямів діяльності світових транспортних і туристичних компаній. По всьому світу історична залізнична спадщина є об’єктом зацікавлення мільйонів туристів, що є причиною створення численних музеїв, виставок та паровозних фестивалів, на яких представлено і зразки діючих історичних локомотивів і вагонів, і дрібні експонати, покликані належно висвітлити діяльність та побут багатьох поколінь працівників залізничної галузі різних епох. Технічна спадщина України не є винятком у цій загальносвітовій тенденції, оскільки понад півторастолітня історія вітчизняних сталевих магістралей безумовно має великий потенціал.

Протягом тривалого часу заходи щодо збереження історичної залізничної техніки в Україні не мали системного характеру, внаслідок чого було втрачено низку унікальних серій різних локомотивів та вагонів, окремі ж зразки лишились в одиничній кількості. Нині в Україні встановлено наявність 99 паровозів широкої колії та 12 вузької (ширина колії 750 мм, тоді як ширина звичайної колії 1520 мм). Серед паровозів широкої колії встановлено наявність 17 серій.
У травні 2016 року в структурі Акціонерного Товариства “Українська залізниця” було створено сектор з питань збереження рідкісної залізничної техніки, а за рік він був розширений до відділу історичної спадщини залізниць України у складі Департаменту корпоративної соціальної відповідальності АТ “Укрзалізниця”. Історична спадщина — це дуже широкий термін, що охоплює безліч об’єктів, серед яких ділянки колій, будівлі вокзалів та історичний рухомий склад. Діяльність відділу історичної спадщини зосереджено навколо таких напрямів: збереження та відновлення історичного рухомого складу (паровози, пасажирські та вантажні ретро-вагони, інша техніка) для використання у всіх напрямах — туристичні поїзди по широкій та вузькій коліях, кінозйомки, музеї, розвиток музейного напряму та здійснення науково-дослідної діяльності у цій галузі.
Окремим напрямом діяльності відділу історичної спадщини є розробка правової та методико-теоретичної бази для створення музейно-виробничих підрозділів на базі старовинних паровозних депо.
З огляду на технічне, кадрове забезпечення та історико-культурну цінність архітектурних об’єктів перспективними осередками створення музейно-виробничих комплексів з ремонту та експлуатації історичного рухомого складу є локомотивне депо Сновськ Чернігівської області регіональної філії “Південно-Західна залізниця” (засноване 1873 року), оборотне депо Цвіткове Черкаської області регіональної філії “Одеська залізниця” (засноване 1876 року) та вузькоколійне депо Гайворон Кіровоградської області регіональної філія “Одеська залізниця” (засноване 1897 року).
Архітектурний комплекс депо Сновськ зберіг старовинний адміністративний будинок, а також два історичні цехи віялового типу промивочного та підйомного ремонту. На цей час база запасу локомотивного депо Сновськ охоплює найбільш поширені серії паровозів на теренах України, а саме — Л та Эр. Саме паровози приписки депо Сновськ, зокрема Эр 787-46, Л-3055 та Л-4600, водять святкові ретро-поїзди у Києві.
Архітектура депо Цвіткове поєднує в собі різнобічні промислові стилі і періоду індустріалізації СРСР, і міжвоєнної Німеччини. Неподалік станції збереглась оригінальна будівля старовинного паровозного депо побудови другої половини ХІХ століття, в якій розташоване поштове відділення. Нині на території депо Цвіткове перебуває на зберіганні діючий історичний тяговий рухомий склад власності членів громадської організації “Асоціація збереження історії залізниць України”, серед якого унікальний паровоз, переданий до СРСР у рамках “Ленд-лізу” серії Еа-2026 (випуск заводу AmericanLocomotiveCompany 1944 року) та відносно рідкісні для залізниць України пасажирський паровоз Су 251-86 (1949 року випуску) та вантажний — Эм 735-72 (1935 року випуску).
Вузькоколійний рухомий склад становить окремий унікальний пласт вітчизняної транспортної спадщини. На балансі АТ “Укрзалізниця” перебуває вузькоколійний пасажирський вагон 1898 року випуску та чимало інших об’єктів вузькоколійного рухомого складу, задіяного в процесі навчання на дитячих залізницях та приміських перевезень на вузькоколійних лініях. Чимало історичної техніки на балансі приватних структур та органів місцевого самоврядування, що суттєво ускладнює процес координації її збереження та перспектив відновлення. Перед будівлею колишніх головних залізничних майстерень (нині — “Гайворонський тепловозоремонтний завод”) встановлено на постаменті найдавніший локомотив на території України — вузькоколійний паровоз Мт-202 (1895 року випуску), а на території Дніпровського трубного заводу зберігається унікальний австрійський вузькоколійний паровоз 100.13 випуску віденського заводу WLF 1912 року.
Окрім заходів щодо пошуку, систематизації та реставрації об’єктів історичного рухомого складу й устаткування розробка проєктів перспективних музейно-виробничих комплексів на базі старовинних депо та виставок історичного рухомого складу потребує реалізації численних науково-дослідницьких заходів щодо пошуку ґрунтовного фактологічного матеріалу. Науково-дослідницький напрям має суттєве значення в організації роботи відділу, оскільки дозволяє не тільки створити належну джерельну базу для формування виставок та музейних експозицій, а й зберегти для майбутніх поколінь детальний опис втрачених об’єктів історичного рухомого складу, архітектури та інфраструктури залізниць України. На жаль, найбільш цінні джерела з історії розвитку акціонерних товариств приватних залізниць на території України другої половини ХІХ—початку ХХ століть (зокрема альбоми видів інфраструктури та рухомого складу) зберігаються у фондах російських архівних установ і нині є малодоступними до ознайомлення українськими істориками. Однак маємо сподівання, що з кожним роком, поступово опрацьовуючи наявні в Україні архівні фонди та вишукуючи нові можливості доступу до іноземних архівів, вітчизняним історикам поступово вдасться забезпечити поточні фактологічні потреби майбутніх залізничних музеїв. З цією метою Відділ історичної спадщини залізниць України постійно проводить регіональні науково-практичні конференції. Проведення науково-дослідницьких заходів є унікальним явищем у вітчизняній науці, оскільки досі залізнична галузева історіографія не знаходила свого практичного системного втілення в Україні. Натомість сьогодні існують умови відкритої наукової дискусії та обміну досвідом істориків транспортного профілю.
Упродовж своєї діяльності Відділ історичної спадщини залізниць України налагодив контакти та ґрунтовну співпрацю АТ “Укрзалізниця” з провідними державними архівними, музейними, культурними та освітніми установами, серед яких Інститут історії НАН України, Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, Національна спілка краєзнавців України тощо. Результатом цієї співпраці стало проведення науково-практичних конференцій по регіонах України.
Зокрема, 27 лютого—1 березня 2018 року спільно з евакуйованим Горлівським інститутом іноземних мов Донбаського державного педагогічного університету, Бахмутським краєзнавчим музеєм та Донецькою обласною організацією Національної спілки краєзнавців України було проведено ІІ Всеукраїнську науково-практичну краєзнавчу конференцію “Бахмутська старовина 2018: краєзнавчі дослідження” (м. Бахмут, Донецька обл.),у рамках якої в стінах Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури було вперше проведено засідання секції з історії залізничної спадщини краю.
24 квітня 2018 року секція з історії залізничної спадщини була організована в рамках Всеукраїнської науково-практичної краєзнавчої конференції “Луганщина — краєзнавчі розвідки” (м. Старобільськ, Луганська обл.), проведеної спільно з Луганською обласною організацією Національної спілки краєзнавців України та переміщеним Луганським національним університетом імені Тараса Шевченка.
27—28 вересня 2018 року діяльність АТ “Укрзалізниця” у галузі збереження історичної спадщини вітчизняної залізничної галузі була представлена на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні питання історії науки і техніки” (м. Київ) у рамках співпраці з Центром пам’яткознавства НАН України та Українським товариством охорони історії пам’яток та культури.
19 квітня 2019 року Відділ історичної спадщини залізниць України з Інститутом досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, Українським товариством історії науки та Центром досліджень з історії науки і техніки ім. О. П. Бородіна Державного університету інфраструктури та технологій провів ХХІV Всеукраїнську наукову конференцію молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів за темою “Наука як феномен національної культури”.
У квітні 2019 року спільно з Луганським національним університетом імені Тараса Шевченка та Луганською обласною організацією Національної спілки краєзнавців України та за активної підтримки народного депутата України В. С. Курила було проведено ІІІ Всеукраїнську науково-практичну краєзнавчу конференцію “Луганщина: краєзнавчі розвідки”, у складі якої другий рік поспіль було організоване засідання секції з історії залізничної спадщини.
Невипадково тематика низки конференцій була присвячена історії саме Донецької залізниці, позаяк об’єктам історичної спадщини легендарної магістралі Донбасу найбільше загрожує знищення в умовах бойових дій. Варто згадати хоча б Музей історії та розвитку Донецької залізниці, або ж легендарний завод “Луганськ­тепловоз”, які залишились на тимчасово окупованій території. У майбутньому працівники відділу мають намір розширити географію проведення наукових заходів по всіх регіонах України для належного вивчення та популяризації історії вітчизняної залізничної галузі. До історичних досліджень залучаються представники інженерно-технічних спеціальностей, історики, краєзнавці, студенти навчальних закладів історичного та залізничного напрямів, учнів та випускників дитячих залізниць.
Тож з упевненістю можна сказати, що сьогодні в міру можливостей АТ “Укрзалізниця” всебічно сприяє збереженню історичної технічної спадщини України свого профілю, що цілком відповідає стратегічним цілям товариства та є важливим напрямом його соціальної діяльності. Працівники відділу історичної спадщини товариства здійснюють організаційні заходи щодо розробки проєктів перспективних музейно-виробничих комплексів на базі старовинних депо. Зрештою, маємо сподівання, що вже скоро в Україні залізнична спадщина зможе стати однією з перлин туристичної галузі та відкриватиме унікальні сторінки вітчизняної транспортної історії для туристів з усіх країн світу.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment