Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ,
голова Полтавського ОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка
На запрошення Полтавської “Просвіти” вшанувати день народження Пророка відгукнулися крім членів та прихильників “Просвіти”, просто громадян, ще й парафіяни Свято-Покровської Церкви на чолі з панотцем Миколою, який завжди був активним членом клубу “Рідне слово”, заснованого мною 1987 року. А коли прийшов час, то взяв на себе нелегку ношу створення з членів клубу першої громади Української автокефальної православної церкви та будівництва і полтавської єпархії, і полтавських храмів УАПЦ, згодом УПЦ КП, а нині ПЦУ. Тож почали ми з короткої літії по Кобзареві, потім я виступив зі вступним словом. Говорив про Скрижалі пророчого Шевченкового Духу, на яких він записав нам на віки, якими маємо бути, щоб не судилося “в сусідів бути гноєм, тяглом у поїздах їх бистроїзних” (“Мойсей”. Іван Франко). І перша його заповідь — “Свою Україну любіть”, любіть Бога і ближнього свого, отже, “Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю”, а вже з любові прийде розуміння, що “Нема на світі України, Немає другого Дніпра”. Розкриються очі й на нашого лютого і підступного ворога — Російську імперію з її вічним прагненням поневолювати й загарбувати. Геніальне Шевченкове “Нам тілько сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, не нами дана,” дочиста здирає з Росії всю її облудну позолоту визволителів, просвітителів, цивілізаторів і являє світові, виводить на день Божий огидну диявольську потвору насильника, злодія, брехуна, убивцю й ката. Заповідає нам Пророк: “Розкуйтеся, Братайтеся” і як велику винагороду за праведність і любов “Добре жить тому, чия душа і дума, Добро навчилася любить”. Учасники вшанування прийняли звернення до президента України, воно відкрите для підписів усіх, хто з ним згоден.
Звернення
учасників зібрання на вшанування дня народження Тараса Шевченка до президента України
Пророк України — Тарас Шевченко, як ніхто інший розкрив справжню диявольську суть Російської імперії — загарбувати й поневолювати:
“Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас, не нами дана”.
Скрізь і всюди має бути Росія, у сучасній інтерпретації — “русскій мір”. З часів Тараса Шевченка і до сьогодні оця загарбницька суть Росії стала ще жорстокішою і підлішою, особливо у ставленні до українців і їхнього права бути окремим народом зі своєю державою, своєю мовою і культурою, з правами і свободами вільних громадян без побєдобєсій, без переслідувань за інакше мовлене слово, без смертей нашої молоді на загарбницьких війнах імперії, без гидотного і брутального лихослів’я, без принижень національної і соціальної гідності людей.
Ми закликаємо Вас, пане президенте, прочитати всього Тараса Шевченка, від титли до титли, не пропустити жодної коми, і ми надіємось, Шевченкове гасло “Борітеся — поборете, Вам Бог помагає”, стане Вашим “Вірую”, стане плоттю і кров’ю Вашого єства і Вам відкриється шлях українців до перемоги над лютим і підлим ворогом. Виховані Тарасом Шевченком, ми цей шлях бачимо: духовна єдність українців у захисті своєї держави, своєї мови і культури, щоб не було серед нас “землячків з циновими ґудзиками”, готових повзати на колінах перед катами. Це нам, а не їм Пророк подає приклад, як з ними поводитися у словах, повних погорди до зрадників, які об’їлися московської блекоти і відцуралися рідної мови — “Вмію, та не хочу”.
Це зміцнення української держави в усіх її аспектах — соціальних, гуманітарних, військових. Олігархи, що обплутали Україну павутинням визиску та відвертих пограбувань українців, мають покинути нашу державу або працювати на її процвітання та зміцнення. Це сильна армія, огорнута любов’ю і пошаною українців та постійним піклуванням про неї української держави. Це послідовна дипломатія, спрямована на формування антиросійського блоку держав.
Виходячи зі сказаного, ми надіємось, що Ви, пане президенте, припините будь-яке розведення військ, що на практиці означає втрату наших земель, политих кров’ю наших героїв. Припините будь-які розмови про вибори на окупованій території, бо це значить, що Ви хочете приєднати Україну до ОРДЛО з усіма наслідками, які з цього витікають, а саме терор проти українських патріотів, поступова ліквідація української державності. Ба більше: населення сходу і півдня України в результаті бездіяльності української держави протягом десятиліть заражене вірусом російського расизму до українців, які не зрадили ні свого українського імені, ні своєї мови. На окупованих же територіях ця злоба і ненависть до всього українського ще більша, ніж на контрольованих. За шість років окупації душі й розум наших громадян остаточно поневолено російським расизмом, махровим українофобством. Про які вибори може йти мова? Хіба що через 20 років після звільнення нашої землі.
І третє. Вимагаємо, пане президенте: не чіпайте закон про державний статус української мови. Половину нашої нації російські комуністичні загарбники знищили, щоб убити нашу мову. Сотні й десятки тисяч наших мучеників помирали за неї, але не каялися і не зраджували її по російських катівнях і концтаборах. Хай відсохне у того рука, хто посміє підняти її на вистражданий Закон про державний статус української мови.
І зважайте, пане президенте: джерелом влади є народ. Коли його зраджують, він не тільки має право, а й зобов’язаний повстати і покарати зрадників.
