Навіщо ти живеш?

Едуард ОВЧАРЕНКО
Репертуар Артцентру імені Івана Козловського Національного академічного театру оперети нещодавно поповнила вистава “Ліквідація” за п’єсою Віктора Шендеровича “Два янголи, чотири людини”. Поставив виставу керівник артцентру, заслужений артист України Володимир Голосняк у співавторстві з Олегом Шушпанніковим, а її жанр визначили так: “Не просто комедія”.

Раніше в артцентрі йшли переважно концерти, а відтоді, як його очолив пан Володимир, почали розвивати як мультикультурний і мультижанровий центр. Додалися вистави. І не лише драматичні, а й музичні. Одна з них — “Калас”. А verbatim вистава “#додому” режисерки Олени Щурської є зразком документального театру, який набуває дедалі більшого поширення в Європі.
Додалися концерти інструментальної музики. Зі сцени можна почути багато сучасної бандури. Це Роман Гриньків, Ярослав Джусь, Георгій Матвіїв. Чудові скрипкові концерти Богдани Півненко і Мирослави Которович. Партнер артцентру — кіноклуб BLOW UP. Тож щонеділі о 13 годині тут можна подивитися якісне артхаузне кіно з обов’язковим обговоренням після перегляду.
— Твір Віктора Шендеровича зацікавив мене в першу чергу тим, що там є дуже хороша межа між смішним і чимось дуже важливим для кожної людини — пошуком відповіді на питання “для чого ти живеш”, — розповідає Володимир Голосняк. — Метушня, в якій ми постійно перебуваємо, робота, клопоти нас затягують. І раптом одного дня, як герой вистави Тарасенко Тарас Тарасович, починаємо розуміти, що все, заради чого метушилися і докладали так багато зусиль, не зробило нас щасливими. Тобто, ми були щасливими, але зовсім в інші моменти життя.
Мені здалося, що це дуже актуальна для нас тема.
Від оригінальної п’єси Шендеровича мало що залишилося. Ми взяли в автора дозвіл не лише на переклад, а й на адаптацію. Змінено не лише імена, а й біографії героїв, не лише місце дії, а й смислові акценти. Змінили багато важливих речей.
Наприклад, головний герой у нас — колишній депутат місцевого рівня. У цьому образі зібрано найгостріші хвороби нашого суспільства.
Я не схильний ділити суспільство на “вони” і “ми”. Кажуть, що погані депутати, погані керівники, а народ хороший. Але я вважаю, що диму без вогню не буває. І ми заслуговуємо на те, що маємо. Адже народні обранці не з Венери прийшли.
Репетирувати було непросто, тому що два актори, які виконують головні ролі, — я і Олег Шушпанніков, — виступають у цій виставі й режисерами. Це було трохи ризиковано. В деякі моменти здавалося, що все пропало і нічого не вийде. Але реакція глядачів свідчить про те, що ризик виправдався, що нам вдалося зачепити почуття людей, натиснути на якісь болючі точки, при тому залишаючись в жанрі сатиричної комедії.
Ми доволі цікаво, як мені здається, обіграли локацію, де відбувається дія — “прихватизований” культурний центр. Це теж дуже впізнавано, тому що у нас, на жаль, така доля вже спіткала багато соціальних і культурних закладів. Тож ми намагалися зачепити і цю проблему.
Актор театру і кіно Олег Шушпанніков грає Тарасенка Тараса Тарасовича. Також він виконує одну з головних ролей у виставі “Дикого театру” — “Гейпарад”, яка має великий успіх. Саме Олег прийшов до мене з ідеєю поставити п’єсу Шендеровича. У мене були застереження. Проте ми разом шукали рішення.
Актор Київського національного академічного театру оперети Ігор Матейко грає відразу дві ролі — Лікаря і Нотаріуса. Оскільки наша сцена мала, ми намагалися задіяти якомога меншу кількість артистів. Ігор зміг зробити ці обидва образи так, що люди, які його особисто не знають — не впізнають, що це один і той самий актор створив два різних образи.
А роль Янголаліквідатора грає актор і режисер Михайло Воробйов.
Мого персонажа ми нарекли Темний. Це особа з загостреним почуттям справедливості, такий собі дисидент на небі. Йому здається, що Господня воля спотворена небесними канцеляристами і клерками. Він намагався щось змінити, налагодити первозданну гармонію і через це постраждав. Відправлений у заслання на землю. Це його розплата.
Але він не такий простий персонаж. Його може схарактеризувати фраза: “Диявол починається з піни на губах у янгола, який бореться за справедливість”. Звідси його жорсткі й жорстокі дії, за допомогою яких він хоче виправити ситуацію. Ми вже зіграли сім вистав, але я ще продовжую внутрішньо працювати над персонажем. Продовжую розставляти акценти, шукати відповіді на запитання стосовного мотивації його поведінки.
Дуже щасливий, що маю можливість працювати з художницею Іриною Давиденко. На сцені Національного академічного театру оперети вона була сценографом багатьох вистав. Я вже працював з нею разом над виставою “Калас”.
Мені здається, що так само вдало знайшли з пані Іриною сценографічне рішення і у виставі “Ліквідація”. Це вхідні двері, що є лаконічним символом входу і виходу з цього світу. Пані Ірина також — художник по костюмах, це її рішення для мого персонажа, який весь у чорному. Так само вдало підкреслено стиль “пшонкастайл” за допомогою халата, який носить Тарасенко Тарас Тарасович.
Я врештірешт знайшов матеріал для своєї нової моновистави. Це буде п’єса “Спостерігач” канадського драматурга українського походження Моріса Панича. П’єса написана для двох виконавців. Але я бачу, як з неї можна зробити моновиставу.
На наш артцентр незабаром чекає досить серйозна реконструкція, яка почнемо в травні і триватиме пів року. Ми відкриємося зміненими, оновленими, значно зручнішими для глядачів. З’явиться ще одна сцена. А одну з нових музичних вистав присвятимо Івану Семеновичу Козловському, ім’я якого ми носимо.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment