Обереги Володимира Гарбуза

Андрій БУДКЕВИЧ,
історик мистецтва
Володимир Гарбуз належить до нечисленної когорти митців глибинно національного мислення. Українці — то раса, не тільки на думку мислителя Ю. Липи, який наголошував, що розуміння слова раса не пов’язане з вимірюванням черепів. Раса — то етнопсихологія, дух, генетика. Раса — це думання, психологія.

“Лежать ще під руїнами й курганами, золотом горять у надії бути знайденими, сліди тисячолітньої Слави України. А що під болотами угро-фінськими і оксько-волзькими, рязано-суздальськими? Золотої Орди спадщина, Золотої Орди…” — так правдиво писав В’ячеслав Кулаков, науковець-географ.
Як віднайти образ, близький за духом тій землі, на якій живеш? Кожен має своє бачення реалій, різні люди — різне й бачення… Образ місцевості має бути зрозумілий, радше відчутний, свій для своїх, не для чужинців, бо у них своє бачення — теж національне. Адже Україна — вкраяна частина планети Земля для нас, українців.
Наш народ має витончений морально-естетичний спадок тисячоліть. Тому є надія, що саме з наших земель піде у світ Новий високий етичний імператив. Доктор психології О. Губко доводив: “Утім, він йшов і йде безперервно, ще з Трипільських часів, у всі краї планети, куди тільки не заносить наших пращурів їхня могутня енергія. Рід людський був би значно гірший, якби не це месіанське, моральне, духовне наснажування людства українською душею…” А що роблять історики, письменники, люди гуманітарного простору? Замість того, щоб віднаходити, возвеличувати, розвивати своє, продовжують користуватися наліпками, створеними чужинцями. Тому і не маємо долі, тому і блудимо в потемках, шукаючи своєї, української ідеї…
Ще раз почуймо голос науковця О. Губка: “Земні й космічні пульсації (сонячні й місячні цикли хоча б) найістотнішим чином впливають на психіку людей і тварин, на психічні й інші захворювання, на різні соціальні катаклізми (революції, війни, тощо), на з’яву епохальних ідей, теорій, відкриттів, винаходів, видатних зразків художньої творчості…” В 1970 році вчений-самоук з Миколаєва В. Кучинський доводив, що існує зв’язок творчості Тараса Шевченка з сонячними циклами.
Тому й маємо сподівання на Новий потужний творчий спалах пасіонарних представників українства. Поодинокі спалахи чи то правдивого українського слова, чи твору живопису з’являлися і в добу нестерпної задухи… До плеяди тих творчих осіб, які не втомлюються запалювати свічку, належить В. Гарбуз.
Уродженець села Карапиші Миронівського району, що неподалік од Канева, Трипільська територія, — так її окреслив художник. Дитинство значилося бабусиними казками, а це усна народна творчість, пов’язана з прадавниною. Коли був підлітком, батько Володимира пояснював йому сенс історії для українців. Митець розповідає: “Радянська освітня система вбивала в учнів цікавість до пізнання. Я це не сприймав, тому прогулював шкільні заняття, йшов у ліс, гуляв там… Малюванням запалився десь з семи років, 8 класів закінчив з трійками чи не з усіх предметів. Та була одна вчителька, вона казала: “Він буде або письменником, або художником…”
Після 8-го класу пішов на курси трактористів, був випадок, — задрімав від перевтоми і за­їхав трактором у ставок… Майбутній художник сприйняв це як знак… Згодом навчався у Києві в ремісничому професійно-технічному училищі, відтак у вечірній школі, отримав атестат без жодної трійки. Потрапив у коло шістдесятників. Вступив до Київського відділення Львівського поліграфічного інституту ім. І. Федорова. Цьому стовідсотково українському митцеві ніколи нічого легко не давалося. Коли був абітурієнтом, то професори казали: “Ви не туди прийшли, маєте неабиякий хист. Хист малювати. За природою Ви кольорист. І з Вас ніколи не буде ілюстратора…”. Та вже на другому курсі його графічні роботи представляли на республіканському конкурсі, брали також і на Всесоюзний рівень виставок. Сильну підтримку надавав Георгій Якутович, а завше сам собі прокладав шлях. З плином років ілюстрував “Кобзар” Т. Шевченка — у цього митця є власне, неповторне сприйняття Шевченкового Слова. Він порушив традиції поверхового ілюстрування. Почуймо художника: “Мені відкрилася інша сторона образного, символічного мислення. Вже під небесним “всевидящим” оком створив цілий цикл давньоукраїнських, космогонічних символів — їхню семантику, направду, і сам до решти не візьму: прийшло і все!!! Певно, ще не приспів час, бо я був лишень виконавцем…”
Космогонічні ілюстрації художника подибаєш і в книжці Г. Булашева “Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях”. (в-во “Довіра”, 1991 р.).
Володимир Гарбуз — Шевченківська людина, тому й ілюстрації поезій Пророка є могутнім проявом урочистої і трагічної краси, як сплеск енергій, закладений в українську Природу, у відвазі лицарів… Тарас Шевченко ствердив і оформив сакральний вимір українського світу. Влучно підмічено В. Кирунчиком: “Це дійство “не земного” програмного рівня”.
Посеред розмаїтих тем у творчості митця, звичайно присутні образи її величності Жінки… Володимир — один із небагатьох, хто прокладає стежини до Нових взірців української культури, в літературі також. Прочитав новелу його авторства “Яблука із саду юності”, вдруге прочитав… Текст просякнутий щемним, тонким психологізмом, подібне віднайдеш хіба що у Григора Тютюнника. Ось невеличкий уривок: “Усі його жінки-музи пахли яблуками… Справжній божественний сад”.
Творчість художника, літератора, а віднещодавна і творця кіно (перша картина “Сонце над Борисфеном”, артгаусний фільм) побудовано на знаках і символах, на баченні себе в просторі і часі, підтверджує вкотре — у сфері духу немає нічийної території. Усе, що створено, — створено на націо­нальному ґрунті…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment