Соло на коні

Едуард ОВЧАРЕНКО
Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса та театр “Solo” представили моновиставу “Різдвяний сон кобили вороної” за творами Остапа Вишні та Пантелеймона Куліша. Режисер-постановник — заслужена артистка України Людмила Колосович.

Глядач мав нагоду подивитися виставу про долю України. Авторів цих літературних творів вже давно немає серед нас, але слово, написане ними, актуальне і тепер.
— Вже протягом шести років я не прив’язуюсь надовго до жодного конкретного державного театру, бо люблю працювати самостійно, — розповідає Людмила Колосович. — Вирішила створити свій театр і назвати його “Solo”. Адже соло — це не лише віртуозний виступ одного співака чи інструменталіста. В спорті, скажімо, це той факт, коли людина сама йде в гору. Тобто до своєї мети. Мені ця ідея сподобалася. До речі, саме так називається один з європейських театральних фестивалів.
Для здійснення своїх проєктів обрала Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса. Працюючи над створенням вистав, почуваюся комфортно, маю повну свободу. Адже не люблю, коли мене стримують у моїх творчих фантазіях. Центр Курбаса — це театральний майданчик в самому серці столиці, це чудове місце для різноманітних театральних експериментів.
У моновиставі використала твори Остапа Вишні “Різдвяний сон кобили вороної” та “Ярмарок”. Коли українці згадують про цього письменника, то на обличчі відразу з’являється усмішка. Але насправді він писав і про дуже сумні речі. Остап Вишня — найтрагічніший комік України, який свого часу постраждав через свій гумор, через те, що критикував у своїх творах тогочасну владу.
Я поставила виставу про Україну. Остап Вишня написав алегоричне оповідання про стару конячку, яка згадує ті часи, коли була молодою. Колись у неї було щасливе сите життя — перше кохання, перше материнство кобиляче, перший добрий господар. А потім на ярмарку її продали… А потім били, знущалися… І в холодному хліву голодна засмучена конячка доживає свій вік. І немає жодних перспектив на майбутнє…
Ще у середині ХІХ сторіччя Пантелеймон Куліш написав свій “Вертеп”. І оскільки у нашій виставі йдеться про Різдво, я вирішила, що буде доцільно зіграти частину цього твору. “Вертеп” Пантелеймона Куліша і сьогодні дуже актуальний. Зокрема йде мова про 14 тисяч погублених Іродом дітей. Відразу згадуються 14 тисяч українських воїнів, які загинули, боронячи нашу незалежність на сході країни.
До свого проєкту запросила акторку з Дніпра Тетяну Тушич. Свого часу в цьому місті я поставила шість вистав. У чотирьох з них грала Тетяна. Вона працює у Дніпровському Молодіжному театрі і викладає в Дніпропетровському театрально-художньому коледжі. Це дуже глибока драматична артистка.
Як відомо, Остап Вишня багато років працював у газеті. Він щодня мусив писати хоча б маленький фейлетон, аби прогодувати свою сім’ю. Тому наша героїня вперше з’являється на сцені з купи газет. В Україні шостий рік йде війна. Звичайно, могла б одягнути героїню у військовий стрій, але це було б дуже просто. А я хочу, щоб у кожного глядача виникали свої асоціації. Тому в сценічному костюмі героїні є лише натяки на події останніх років. Ми знайшли довге чорне пальто, схоже на шинель. На нашій героїні благенька українська сорочка, якій вже понад 50 років. У ній вперше виходили на сцену студенти Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Вона створює певну атмосферу, бо просякнута потом молодих студентів, які в ній грали свої перші ролі. Берці для вистави подарували військові з Дніпра. Кожна річ на сцені щось означає. Приміром, вінок, який зробили зі справжніх квітів та трави, є символом молодості. На екрані бачимо зимовий пейзаж — та раптом на ньому зацвітають вишні. У цей час ми говоримо про молодість, а молодість — це весна життя.
Також на екрані можна побачити героїв вертепу. Ці персонажі у кожного викличуть свої асоціації, але Ірод, напевне, багато кому нагадає президента нашої північної сусідки. До речі, у “Вертепі” Пантелеймона Куліша також йдеться про Московію. А один з персонажів нашого “Вертепу” — Козак — оперний співак, Герой України Василь Сліпак.
Вистава пройшла вже чотири рази. І щоразу вона творчо зростає. Щораз додаємо щось нове. Можливо, змінимо відеоряд. Хочемо представити нашу нову роботу на театральних фестивалях.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment