Терпсіхора у Львівській політехніці

До 40-річного ювілею Народного чоловічого хору “Орфей” Національного університету “Львівська політехніка”

Христина БУРШТИНСЬКА,
голова товариства “Просвіта” Львівської політехніки, професор
…Зала вщерть заповнена поціновувачами цього знаного колективу: найбільше політехніків, але є й артисти з інших хорів, друзі, родичі. Очікують ректора Юрія Бобала. Політехніки знають, що на вартісні мистецькі заходи він завжди приходить, часто з дружиною. Це не просто відвідини мистецьких виступів, а органічне розуміння впливу культури на формування особистості. Із вітального слова ректора Ю. Бобала до 35ліття хору “Орфей”: “Національний університет “Львівська політехніка” є унікальним середовищем, яке не лише навчає, а й виховує. Глибокі знання та культура — культура поведінки, моральність і духовність — можуть довершити формування характеру гармонійно розвиненої особистості”.

В Україні співали з правіку, бо інакше як можна пояснити світову статистику, подану в наш час: в ЮНЕСКО зібрано фонотеку народних пісень країн усього світу, фонд України налічує 15,5 тисяч пісень — жодна нація не має такої кількості.
Співом українців, їхнім фольклором захоплювалися чужинці, які відвідували Україну в різні часи. Маємо свідчення Павла Алепського (сина Антіохійського патріарха), який був в Україні в 1654, 1656 роках. У книзі “Україна — земля козацька” (1654 р.) він пише: “… спів козаків утішає душу й відганяє журбу, бо він приємний, іде від усього серця й неначе з єдиних вуст. Вони дуже люблять співати за нотами ніжні й солодкі мелодії”.
…Коли П. Алепський писав свій захоплений відгук про Україну, в Росії для запису духовних співів використовували так зване “крюковое письмо”, церковні співи були одноголосними. Нотна грамота і хорове багатоголосся прийшли в Московію з Києва, найперше з музичної школи, яка діяла при КиєвоМогилянській Академії.
Саме українці принесли в Московщину свою високу культуру. Ось як про це пише міністр освіти УНР, історик, письменник Іван Огієнко: “Її (культури — Х. Б.) вплив відбився в Москві на всьому житті: будівлях, малюванні, одязі, співах, музиці, звичаях, на праві, літературі і навіть на самій московській мові. Все життя складалося тоді так, що ставало неможливим прожити без українця. Усіляких ремісників діставали з України”. І, може, найперше це стосувалося музичної культури.
У 1730 році створено Глухівську співочу школу, де навчали хоровому співу, гри на скрипці, бандурі та лірі. Щорічно її закінчували 20 музикантів. З них 10 найкращих випускників забирали до Росії. Їх буквально розхапували імператорські хори, ТроїцеСергієва лавра, ОлександроНевська лавра, великі храми та монастирі, багато співаків працювало у хорах російських вельмож. “Визичали” наших співаків і польські магнати. Вихованцями Глухівської школи стали М. Березовський, Д. Бортнянський і А. Ведель.
Наш народний чоловічий хор, названий іменем легендарного давньогрецького музики Орфея, засновано 40 літ тому у 1979 році. Його вельми широкий репертуар прикрашають твори цих названих великих українських композиторів епохи бароко.
У “Просвіті” Політехніки на різного типу заходах ми неодноразово говорили про значення української культури для самоідентифікації народу, для його самобутнього духовного розвитку. Власне українська культура стала для хористів національною політикою, бо наші хористи не тільки тенори, баритони, баси, всі вони — співочі патріоти.
Хочу наголосити, що практично від часу заснування Товариства української мови імені Т. Шевченка (згодом “Просвіта”) всі співаки Народного чоловічого хору “Орфей” стали членами Товариства. Окрім того, що всі хористи брали участь у просвітянськокультурних заходах, у політичних акціях, дехто очолює комітети університетського Товариства “Просвіти”, чимало є і тих, хто працює й нині в інститутських осередках.
Виборювати право жити з гімном незалежної України, свободою культури і духовними надбаннями народу хор розпочав ще до проголошення незалежності України.
У 1987 р., коли вже засвітало на Україну, хор брав участь у концерті до 110ї річниці від дня народження Миколи Леонтовича, а у 1988 р. співав у доброчинному концерті для Фонду встановлення пам’ятника Т. Шевченку у м. Львові. З цього часу почалася нова ера в діяльності Народного чоловічого хору “Орфей” Львівської політехніки, коли хористи, за висловом диригента Володимира Гнідя, почали співати “голосом і серцем”.
Органічно увійшли в репертуар хору духовні твори нашої культури. Гармонійно з проникненням у тексти і музику виконує хор духовні твори А. Веделя, А. Гнатишина, Л. Лисенка та знані шедеври духовного плану інших авторів.
За свою 40річну діяльність сотні разів хор виконував Божественну літургію у церквах ІваноФранківщини, Тернопільщини, Закарпаття, співав у храмах УПЦ Київського патріархату в Одесі, Миколаєві, та найчастіше слухали літургійний спів з молитвами до Бога вірні Львівщини.
А ще участь у “Великій Коляді”, яку щороку проводять у храмі Святої Євхаристії, і яка збирає тисячі шанувальників предковічної і магічної високої культури Різдвяного дійства: коляд, щедрівок, віншувань, тропарів, кантів.
А пам’ять повертає у часи, коли студентство виборювало незалежність Держави у Революції на граніті. Просвітяни Політехніки підтримали своїх вихованців голодуванням біля Оперного театру. Цікаві на цю нетривіальну подію збирались навколо нас мешканці міста і поодинокі заїжджі гості. День був теплий, пройшов у розмовах, роздумах про долю України. Аж ось чималою ватагою підійшов “Орфей”. І почалося: “А ми тую червону калину підіймемо…”, а далі низка стрілецьких “Їхав козак на війноньку”, “Як з Бережан до кадри”. Все було піднесено, оптимістично.
“Наші хлопці”, як ми їх називаємо, дуже легкі на підйом: скільки веселого, ліричного вони переспівали! Всього й не перелічити… То в неділю співають у селі Старий Угринів в музеї Степана Бандери, то знову виступи на честь відомих у світі вчених, кожен з яких отримував у Політехніці найвище почесне звання “Doctor Honoris causa”.
Хор став лауреатом Міжнародного фестивалю хорової музики у Львові (1998), Духовної музики (Польща, 2000), фестивалів: “Хор у русі” (Нідерланди, 2001), у Монтре (Швейцарія, 2002), на острові Джерсі (Великобританія, 2002), Хорового фестивалю у Греції (2002), “Від Різдва до Різдва” (Дніпропетровськ, 2002), Церковної музики (Польща, 2005), Православної музики (Болгарія, 2014) та багатьох інших.
Уже проминуло декілька місяців від ювілейного концерту, який відбувся у грудні минулого року і залишив непроминальне враження. Хор співав в уже облюбованій Органній залі (костел Марії Магдалени), яка має справді чудову акустику.
Першим диригентом хору, як зазначено в історії, був відомий музикант Петро Гудзь. Згодом хор очолив заслужений артист України Олексій Волинець, знаний у Галичині організатор хорового співу, автор багатьох обробок народних пісень, аранжувань хорових творів, духовних піснеспівів. Він очолював хор з 1982 до 1999 років. Власне О. Волинець запровадив заняття вокалом і сольфеджіо, що згодом сприяло професійній майстерності і розширило можливості виконувати складні акапельні твори, зокрема й духовні. З 1999 р. хор очолив заслужений працівник культури України, знаний організатор і маестро хорового співу Володимир Гнідь. Останні десять років хор працює під орудою Володимира Вівчарика, лауреата IVго Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів ім. М. Леонтовича, за фахом — оперносимфонічного диригента.
Щороку у святі для кожного українця Шевченківські дні Політехніка очікує зустрічі із віщим словом поета на Шевченківських вечорах, які вже, мабуть, літ з 10 стали загальноміськими. Серед виступів таких різних і цікавих молодіжних ансамблів відрізняються читання творів великого мислителя і пророка, які доносять до слухачів переможці Конкурсу на краще читання творів Т. Шевченка. Цей конкурс проводиться з ініціативи “Просвіти” у Політехніці з 1988 р., завершальний виступ завжди за “Орфеєм”.
Ось і цьогорічна програма Шевченківського вечора завершилася виступом двох хорів — студентської капели “Гаудеамус” та Народного чоловічого хору “Орфей”, які виступали разом із самодіяльним Симфонічним оркестром Політехніки та народними артистками України сестрами Тельнюк. Прозвучали три пісні на слова Тараса Шевченка.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment