Інеса АТАМАНЧУК,
Запоріжжя – Київ, фото автора
Володимир Немира — художник-графік, живописець, культурний діяч, ілюстратор книжок. Член Національної спілки художників України. Навчався у Романа Сельського і Зеновія Флінти. Світогляд художника сформувався під впливом українських художників-модерністів — Нью-Йоркської групи Юрія Соловія, Михайла Дзиндри, Емми Андієвської, котрі творили в США ще у 1960—1980-х роках.
У 1975 році закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва, відділ кераміки (тепер — Львівська національна академія мистецтв)
У 1993 — виїхав до США. Проживав у Чикаго, Нью-Йорку, Клівленді. Разом з дружиною — скульпторкою Катериною Немирою, організував там мистецький центр “Світлиця”, навколо якого гуртувалася творча молодь. В Центрі проводили літературно-мистецькі вечори, виставки українських, європейських та американських художників, навчання для дітей образотворчому мистецтву. У 2008 році художник повернувся в Україну.
Численні виставки художника відбулися у США (Вашингтон, Клівленд, Детройт) та Канаді (Торонто), в Україні (Львів, Київ, Чернівці, Маріуполь, Нова Каховка, Бердянськ, Запоріжжя, Кропивницький, Луцьк тощо), Литві (Прієн), Польщі (Варшава).
У Києві, на Троєщині, у Муніципальній галереї мистецтв відбулася виставка робіт художника Володимира Немири “Семіотика барв”. У лабіринті новобудів тимчасового штибу заклад культури із лаконічною вивіскою “Галерея мистецтв” одним вікном дивиться на церкву, другим на поліцію. До галереї туляться кущі та дерева, а всередині вона має простору залу, в якій, як слушно зауважила письменниця Оксана Думанська, “стільки світла, скільки треба”, і кожній картині знайдено місце, де вона звучить яскравою нотою у спільному акорді виставки. “Семіотика барв” почала свій рух у січні зі Львова, з Виставкової зали Палацу Гната Хоткевича.
Львівський культурний десант зібрав у Києві друзів і шанувальників митця та його творчої родини. Родина Володимира та Катерини Немири — гармонійне поєднання живопису та скульптури, музики та літературної творчості. Запрошення від доньки співачки Мар’яни Садовської на Фейсбуці надало заходу відчуття її присутності: “Володимир Немира — це мій дуже особистий “дороговказ” — бо це такий художник, котрий через все своє життя, через всі радісні і не дуже моменти, через всі можливі побутові труднощі і непобутові випробування, через всі “гори і доли” йде якось так спокійно і впевненно, не гублячи свою стежку, свій стиль, не зраджуючи себе, не зупиняючись. Він просто творить. І не для когось, для успіху, “під глядача”, під замовлення, а просто так. Бо не може не малювати. Не творити”.
Музика супроводжувала відкриття виставки: грав юний скрипаль, співали дівчата з “Деревички” та у гармонійному поєднанні звучали полотна майстра. Картини можна розглядати, потім відходити і чути ритми, потім відходити далі і чути відголосок мелодії… Поглинає у свій простір “Карміна Бурана”, мчить золотий “Бог Ярило”, піднімається до неба церковка, знищена на землі, сходить сонце, як надія, над корабликами, що марять морем…
Кожен знайде тут свої сенси.
Володимир Немира у своїй творчості співзвучний Валентину Сильвестрову, який надає живої води священним, хрестоматійним поняттям. Хтось відчує тут музику Чюрльоніса. Органічно та сильно мають відголос мотиви та тексти народних пісень — дяка за настрій “Деревичці”…
Як на мене, за способом самовираження бувають люди-есеї, люди-новини, люди-повісті, можна зустріти людину-роман… Володимир Немира у своїй творчості — філософський трактат, який у щоденному бачить вічне та робить його зрозумілим і рідним.
На виставку до Києва я приїхала з Запоріжжя. Наше віртуальне знайомство з Катериною Немирою влітку 2017 року з часом перетворилось на міцний зв’язок та взаємну підтримку — художніх, літературних і просвітницьких заходів та ідей.
Робота дітей над книжковою ілюстрацією у безпосередньому спілкуванні з автором поєднує Нову Каховку та Львів… Уроки малювання, які організувала для дітей Катерина Немира у Новому Яричеві, мають відголос у запорізькому селі Гнаровське, де їх проводить Наталя Марчук. Науку творчої співпраці з дітьми, викладену у книжці “Кожна дитина — художник”, підтримують всі, хто спілкувався із Катериною Немирою, брав участь у її майстер-класах, бував на виставках родини — в Енергодарі, Запоріжжі, Бердянську, Маріуполі, Кропивницькому. Ця народна дипломатія, за висловом Оксани Думанської, поєднує Львів з центром та сходом України.
У творчій роботі родина художників неподільна. Тому, мабуть, і стала центром виставки Володимира Немири невеличка скульптура роботи Катерини, яка має відбиток і у живописному триптиху.
“Говорять, що мистецтво вище всього і має бути поза політикою. А це неправда, — вважає Катерина Немира. — Мистецтво завжди з політикою. І воно творить політику. Бо людина, яка в молодому віці бере скрипку (і пензля. — Авт.) — …завжди буде високою і сильною, і завжди буде зразком для інших,.. і у найважчі моменти буде видобувати мелодію, яка всіх зробить чистішими, сильнішими…”
Привітати художника з виставкою прийшли музикознавець Оксана Комаровська, історик та письменник Сергій Білокінь, поет та мистецтвознавець Анатолій Горовий та інші.
