Гештальти гібридної війни

Небезпечна гра «лялькових акторів»

Євгеній ХОДАКІВСЬКИЙ,
професор, заслужений діяч науки та техніки України, просвітянин.

Про зв’язок між “телевізором” і “президентом” історія ще скаже слово. Почнемо з того, що бридку, дику для цивілізованої епохи ХХІ століття так звану гібридну (між формами і видами застосувань) і її провідний різновид — інформаційну війну, агресором виграно на першому етапі (зміна влади) завдяки цілеспрямованому застосуванню наукових складових гештальтології — науки про психологічне (в першу чергу) формування намічених (сконструйованих) образів гештальтів (нім.) розвитку подій і їхньої імплементації (спрощено — застосування) в дійсності, а для досягнення кінцевої цілі — руйнування основ українства і цілісності української держави, керованого регулювання її придатності до бажаного результату авторитарній сутності агресора. До речі, у сусідній Росії НДІ гештальтології функціонують не один десяток літ і, як бачимо, їхні вчені не дарма “заробляють на хліб”.
В апараті методології гештальтпсихології НЛП (нейролінгвістичне програмування) першою стадією гіпнотизування є релаксація, розслаблення, тимчасові відключення свідомості на основі формування образів-гештальтів привабливого та покращеного майбутнього. Серед знарядь стратегічної гештальтної зброї безумовно пріоритети належать ЗМІ і, особливо, ефективним екстерналіям (зовнішньому ефекту) телебачення. Показовим зразком успішного застосування гештальтпсихології на рівні всієї країни (а не окремого індивідуума чи групи) є діяльність каналу “1+1” зрощеного з “кварталом”. Коло телеглядачів та територіальних ареалів розповсюдження (прийняття) інформації — найширше. В телесеансах каналу застосовується демонстрація найкращого, найпривабливішого — пісні: конкурсні випробування на “Кращий голос України”, де арбітрами і водночас тренерами виступають широкознанні і популярні співаки-особистості. Люди масово прилипають до телеекранів. Душа українства від культури, добра і краси відчиняється навстіж. А у відчинену душу дуже легко потрапляють отрута, сміття і бруд, яку “голосно регочучи” постачає “квартал”. Різкому, принизливому сарказму піддавались керівні особи держави та члени їхніх сімей, процедура утвердження основ української гуманістичної релігії, висміювались демократичні прагнення держави. І тут спрацював найкращий гештальт (навіювання на образ) першої ганебної війни Росії проти України під навіюванням найбільш авторитетного в колах автократів лідера “руського міра”: “обирати президентом України будь-кого, окрім чинного”. Образ “будь-кого” заздалегідь сформований. Залишилося лише помічену особу опустити в підготовлений футляр.
Телеспектаклі, телегра майбутнього президента в гештальтній (створення привабливого образу) формі завершили справу переважною більшістю голосів на виборах. За Шекспіром: всі люди — актори. Але не всі засітковані тонкою павутиною лялькових театрів, де кожен театральний персонаж, підвішений на невидимій нитці ляльковода, діє за його командами. Нині гібридна війна триває, посилюючи стратегічні наміри “руського міра” руйнування України, прийоми хаосу, навішування своєї мантії автократизму під гаслом “єдіного народа”, засудженням демократичних здобутків Революції гідності, реставруючи прихильників президента-втікача, створюючи умови судової розправи над майданівцями, заміною прокурорів “свого” на “свою”, примітивами вишукування справ проти 5-го президента і українського лідера ЄС, наміром “прилаштувати” до складу уряду екс-президента Грузії зі шлейфом незнятої засудженості, з неуспішним екс-губернаторством Одещини, ризикуючи послабленням зв’язків з дружньою до нас країною, а також посиленням свого іміджу за рахунок брудного PR, поширенням під час активної фази пандемії поверхових рекомендацій на паперовому носії в кожну квартиру (6 квітня) під аншлагом “слуги” (начебто МОЗу зовсім не існує). Тим самим грубо порушуючи світову домовленість про припинення політичних війн, виявивши при цьому примітивну політичну неохайність. Або ж здичавілим зломом музеюй живопису, або ж дуже дошкульним наміром залізти в душу українства ревізією (переглядом) діючого законодавства “про мову” і намаганням крутнути колесо історії України назад, аж до ганебних часів Малоросії, між іншим до цього закликають фантастичні сценарії “лялькових театралів”.
Але найбільш вразливим на фронтах гібридної війни є розбіжність (і дай Бог, щоб не досягла розміру прірви) між гештальт-сформованим образом першої керівної особи держави, яка найкраще володіє розмовним жанром і результатами діяльності, ще до офіційного визнання світом вірусної пандемії, між темпами руху національного доходу (краще достатку), що значно впали — від позитивного до від’ємного рівня. Особливо небезпечне різке падіння критеріального показника життєвого рівня, зайнятості і захисту населення, розвитку науки, освіти, культури. А це все є життя країни, життя людини, можливості відтворення сім’ї. Дотепний жарт “36,6”, сказаний зі смішком, мало сприятиме покращенню ситуації. Ослаблений невдачами імунітет депресійної і зголоднілої людини в можливій перспективі не може успішно протистояти пандемії небезпечному вірусу. Незайнятість, бездіяльність — найбільше знижують імунітет. Призупинення малого бізнесу, навіть короткотермінове, повинно компенсуватись державою застосуванням захисних заходів щодо безробіття та пандемії на місцевому, локальному рівнях, суворим дотриманням встановлених законодавством правил антивірусної гігієни, як обов’язкових атрибутів побутової культури, а працівникам медслужби слід оплачувати роботу щотижнево, щоденно в обіцяному розмірі. Цей складний час вимагає серйозних дій і в сільському господарюванні, в діяльності фермерства, домашніх господарств, зі зверненням до них найбільш відповідальних осіб держави про своєчасне проведення с/г робіт, мотивуючи тим, що у розумної нації запаси їжі не повинні скудіти.
Турбота про людину, як найвище творіння природи в Божім спорідненні з нею (професор, Святий Кароль Войтила, сторіччя якого нині відзначаємо) — основна ознака демократичності, яку найбільш сповідує гуманістичне українство. І хоч в будь-якому суспільстві є вроджені авторитарні типи особистостей (до 20% Х-типу за
Д. Мак-Грегором, що полюбляють начальство і схильні до керованості), переважна кількість українців за генетичною природою демократична. Хвороба капітуляції “какаяразніца” лікуванню піддається монолітом демократичної патріотичності українства. І це не сліпий фанатизм, а вроджений гуманістичністю і волелюбством національний феномен. Автор робить спробу показати це у віршованій формі:
“… Не можем буть іначі!”
В добу нестерпної задухи
Ми оговтані не будем,
Бо ми ніяк не впали духом,
Не йдемо за староблудом.
І не давали ми руки
За зверхню хитрість “брату”
Та й ми не лізли на задки
Перед облудним катом
Бо “джін” Свободи завжди з нами,
І повний “Кошик” в нас добра,
І ми йдемо за козаками,
Бо нам давним-давно — пора.
Сказать собі — які ми є,
Що наша хата нам “не зкраю”
І вірим в те, що Бог дає,
І наша Віра не згасає,
Що Наша Правда не вмирає,
І непокірні душі наші,
Бо ми давно вже добре знаєм,
Що ми не можем буть іначі.
Основи демократичності українства яскраво виражено в академічному мисленні українського пророка Т. Г. Шевченка. Святими категоріями Віри, Правди, Волі, Боротьби виражено Боже Провидіння, що висвітлює незаперечну перспективу демократичної цивілізації. Земну вісь в цей складний відповідальний час крутять країни-гіганти, і її вектор повинен співпадати з законами Природи, Божими законами, Всесвітнім Розумом, повернутим до демократії, надаючи перевагу Людині, найкращому Божому створінню, а не силі “владування”, особистому лідерству — і тоді це велике лихо, що стурбувало весь світ, було б локалізовано на місці, не допускаючи зараження Всесвіту.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment