Вірний син смаглявої Таврії

Братан Микола Іванович (01.01.1935 – 13.03.2010)

Олег ОЛЕКСЮК,
заслужений працівник культури України

Мені приємно згадувати Миколу Братана, як людину глибоко національного переконання. Своїм повсякденним життям він доводив, що найважливіше для людини залишатися людяним, доброзичливим трударем і водночас непримиренним борцем за утвердження української мови на теренах багатостраждального краю степовиків. Приємно згадувати про майстра красного письменства, який славився на Херсонщині енциклопедичними знаннями в галузі літератури, до останнього свого подиху вивчав і власними авторськими неологізмами збагачував українську літературну мову; приємно згадувати про драматурга і завзятого театрала, про справжнього вчителя творчої молоді Таврії, заслуженого діяча мистецтв України, співзасновника відродженої обласної організації Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, поетапісняра Миколу Івановича Братана. На Херсонщині це ім’я знане і шановане. У селі Семенівка Каховського району Херсонської області за ініціативи родини Миколи Івановича та педагогічного колективу Семенівська загальноосвітня школа з 2011 року носить ім’я свого випускника Миколи Братана. Каховська районна об’єднана бібліотека з 2012 року вирізняється поміж інших районних книгозбірень почесним ім’ям Миколи Івановича Братана. Меморіальні дошки, присвячені пам’яті визначного просвітянина і самобутнього поета, встановлено на будівлях Каховської районної об’єднаної бібліотеки у місті Каховка та управління культури Херсонської обласної державної адміністрації у місті Херсон. З 2014 року за ініціативи сина Миколи Івановича, поета Віктора Братана та Херсонської міської центральної бібліотеки імені Лесі Українки творча юнь міста Херсона може проявити себе на щорічному міському конкурсі молодих літераторів імені Миколи Братана. Також за ініціативи сина Віктора та дружини Раїси в обласній науковій універсальній бібліотеці імені Олеся Гончара кожного року в грудні та березні відбуваються вечори пам’яті відомого громадського та політичного діяча, автора понад сотні поетичних видань та понад двадцяти драматичних поем, автора сотень українських пісень, п’яти романів та десятків літературознавчих нарисів, почесного голови Херсонського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, лауреата державної літературної премії імені Андрія Малишка, вірного сина смаглявої Таврії, письменника і мислителя Миколи Івановича Братана. Йому присвячені літературознавчі дослідження Олега Олексюка, Таїсії Щерби, Івана Немченка та інших. За ініціативи Херсонської обласної організації Національної Спілки письменників України у 2010 році п’ятим томом з серії видань “Літературні скарби Херсонщини” вийшла посмертна збірка вибраних поетичних творів Миколи Братана під загальною назвою “У дорозі до нас”. Микола Іванович був неперевершеним автором експромтів, тому вдячні письменники зібрали в одну збірку його віршовані автографи на книгах, подарованих майстром красного письменства, та видали у 2012 році окремим виданням під загальною назвою “Авторгаф”.
Микола Іванович Братан народився 1 січня 1935 року у селі Семенівка Каховського району на Херсонщині в родині хліборобів.
По закінченню Семенівської семирічної школи здобував освіту педагога молодших класів в Бериславському педагогічному училищі (19511954 роки) та українського філолога в Одеському державному університеті імені І. Мечникова (19591964 рр).
Працював у районних газетах, на обласному телебаченні. Як письменник дебютував 1961 року збіркою віршів “Смаглява Таврія”.
У прозі Микола Братан подарував літературному світові повість “Діждались весілля” (1976 р.) та романи: “Бережина” (1981 р.), “Перепелина ніч” (1988 р.), “Танго над лиманом” (2002 р.), “Далі буде” (2006 р.) та “Голодна кров” (2008 р.).
Письменник Михайло Шевченко стверджував: “Талант і великий письменницький доробок, синівська любов, глибока освіченість, знання історії, культури свого краю, а ще постійна чесність у відстоюванні народних ідеалів — завдяки цьому він став певним символом свого краю. Отак скажімо, Полтавщина — це Володимир Малик, Чернігівщина — Станіслав Реп’ях, Закарпаття — Іван Чендей і Петро Скунць, Запоріжжя — Петро Ребро, а Херсон — звичайно ж, Микола Братан”. Лауреат державної літературної премії імені Андрія Малишка М.І. Братан, за словами колеги по письменницькому цеху Леоніда Куліша, “вперто, твердо і надійно увійшов в українську літературу. Перші віршовані твори засвідчували, що їх автор неординарний, непересічний поет, щиро закоханий в навколишнє життя з його радощами і прикрощами, болями й надіями… І в кожному творі гранично окреслювалась неперебутня любов до степових людей, серед яких народився й виріс, творчо змужнів письменник.”
Микола Братан — автор близько сотні поетичних збірок, серед яких “Смаглява Таврія” (1961), “Луни” (1964), “Веселку — людям” (1966), “Поступ” (1968), “Свято на Перекопі” (1970), “Правда хліба” (1973), “У дорозі до Вас” (1974), “Від першої особи” (1977), “Я – Сиваш” (1978), “Степові люди” (1979), “Озерниця” (1982), “Добрина” та “Портрет з дороги” (1984), “Небо над долиной” (1985), “Поезії” (1986), “П’ята група крові” (1990), “Дожинок” (2005), “Семенівське шосе” (2007) та “Від сонця до сонця” (2010). Микола Іванович Братан — автор кількох тисяч експромтів, третина з яких увійшли до збірок “Експромти”, “Знову експромти” (2002), “Гіркі експромти” (2007) та “Експромти з посмішкою” (2009).
Його твори потребують глибокого дослідження, адже в них можна знайти не лише внесок в художньообразну систему української літератури, а і знахідки у формі твору. Неймовірно влучні і філологічно грамотні авторські неологізми є особистим внеском до рідної української мови, яка увійшла у життя поета Миколи Братана з молоком матері і знаходила прихисток у його творах повсякчас. Він і в роки комуністичного тоталітаризму, а чи чиновницького невігластва в роки незалежності України сміливо стверджував:
“Не лише для тих, хто пише,
Вона дана, як благодать.
Але й чиновник найтупіший
Родинну мову має знать”
Микола Іванович Братан завжди уособлював Таврію для письменників України, Білорусі, Росії, Дагестану, Узбекистану. Він переклав українською мовою антології поезій карачаєвочеркеських, чеченських та інгуських авторів, вірші з російської та білоруської мов, збірки єврейських, болгарських та угорських поетів. Видав книгу поетичних перекладів “Гостина” (Херсон: Просвіта, 2003 р.)
Його прагнення співпраці з театрами України подарувало літературному світові кілька десятків драматичних поем, серед яких окремою групою вирізняються присвячені життю і творчості Великого Кобзаря це “Сердитий Бог”, “Лукавий сон”, “Колюча нива” та “Побите серце”. Також незашмуляними і лексично насиченими є історичні драматичні поеми “Туга” (1995), “Ковила тече за обрій” (1998), “Їде батько Махно” (2000), “Махно в Парижі” (2005), “Берег Маклая” (2009), “Сузір’я плеяд” (2000) та “Шоста заповідь” (2002). Микола Іванович Братан завжди у своїх творах наголошував на небезпеці потаканню проявам російського шовінізму, на загрозі українству і всьому цивілізованому світові від так званого “Русского мира”, прикладом цього є не лише поетичні твори, а і драматичні поеми “Кавказ підо мною”, “Сліпий дощ” та “Діалектика природи, або ж Дисидент із КДБ”.
До речі саме через гумор та критику у драматичних творах Микола Братан боровся з негативними проявами суспільства “Ляп на першій полосі” (1996), “Зорі падають в моря”, “Раді познайомитись”, “Титан” (2007) та інші.
У 1992 році завдяки копіткій організаційній роботі та незаперечному авторитетові Миколи Братана та його побратима по перу Володимира Пузиренка на Херсонщині активно створюються районні та міські організації Товариства “Просвіта”. Обрані делегати від міських та районних організацій товариства “Просвіта” на установчих зборах створюють обласну організацію Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка і обирають головою правління зазначеної організації українського поета Миколу Братана. Саме Микола Братан став об’єднуючою фігурою серед письменників, науковців та вчителів Херсонщини. Його численні виступи серед хліборобів у трудових колективах Голопристанського, Олешківського, Білозерського, Скадовського, Каланчацького та Чаплинського районів, чи серед студентів та викладачів вищих навчальних закладів Херсонщини, його неабиякі організаційні здібності сприяли розширенню числа прихильників просвітянського руху та вступу цілої плеяди молодих літераторів та науковців до лав обласної організації Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Чимало нині маститих письменників України можуть стверджувати, що саме Микола Іванович Братан є їхнім вчителем та наставником на шляху до великої української літератури. Саме Микола Братан організовував та проводив зустрічі педагогів, студентської та учнівської молоді з відомими українськими поетами Дмитром Павличком, Іваном Драчем, Миколою Сомом, Володимиром Забаштанським, Дмитром Білоусом, з відомими українськими письменниками Олесем Гончаром, Костянтином Кудієвським, Євгеном Дударем, Володимиром Яворівським та ін.
Чимало відомих на теренах Південної України пісень вийшли з під пера майстра слова Миколи Братана у співпраці з композиторами Валерієм Другальовим, Олександром Злотником, Анатолієм Шейченко, Валентином Плаксєєвим, Євгеном Сівцовим, Анатолієм Скуратівським, Володимиром Телюком, Ігорем Полевіковим, Оленою Поляк та ін. З 1971 року по 2006 рік Микола Іванович Братан обіймав посаду голови Херсонської обласної організації Національної Спілки письменників України, а з 1992 року по 2000 рік очолював правління Херсонської обласної організації Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка. У 2000 р. Миколу Івановича було обрано почесним головою Херсонського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка.
До останнього свого подиху Микола Братан залишався на передовій у боротьбі за утвердження рідної родинної мови на етнічно українських землях славної Таврії. Ще 11 березня 2010 року ми разом з ним виступали перед студентами Херсонського державного університету з презентацією ювілейної збірки Миколи Братана “Від сонця до сонця”, а 13 березня 2010 року на 76 році життя серце полум’яного просвітянина перестало битися…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment