Осип ЯКИМЧУК
Щойно почали загоюватися рани Другої світової війни, все голоснішим і тривожнішим ставав голос інтелектуалів. Вони били на сполох і переконували, що сотворена для духовності людина усе більше уподібнюється до хижої істоти, яка сповідує культ матеріалізму і сили. Такий шлях веде людську цивілізацію до катастрофи, а може, й до самознищення. У Церкві як самознищення, так і знищення інших вважається дуже важким гріхом. А точніше, ще недавно так вважалося. Коли на папському троні сів папа Франциск, то у трактуванні Католицькими цервами (їх чимало, а не лише латинський обряд, який зазвичай називаємо римокатолицьким) різних житейських моментів з’явлися нові тенденції. Головна їхня суть — жодна людина на землі не має права судити, хто в Господніх очах є праведником, а хто ні. А коли хтось вважає, що може (це залюбки роблять служителі Російської церкви), то богохулить, що є переступом моральних норм. Себто гріхом.
У різних пророцтвах виразно говориться про попередження, що за гріхи світу людство каратиметься морами. Раніше я над тим не дуже замислювався. Тим паче, що часто доводилося чути думки: при нинішньому рівні медицини ніяка чума вже не можлива. Однак, коли з Китаю почали надходити перші вісті про нову недугу, я поринув у доступні мені пророцтва, починаючи від Об’явлення святого Івана Богослова (у перекладі Івана Огієнка). І хоч там згадується про кару мором за відступництво у житті від Божої правди, проте воно ніяк не припасовується до нинішніх подій. Це, так би мовити, універсальна констатація, яку можна віднести до кожної епідемії. Окрім, звісно, сталінських голодоморів, бо це був сатанинський злочини, вчинений людською рукою.
Ніякого натяку на нинішню біду я не знайшов і в передбаченнях польського монаха Чеслава Клімушка (помер в серпні 1980 р.). Мене привабили його передбачення, бо він говорив про потужну Українську державу. Ці слова—візії було сказано ще тоді, коли у Польщі обиватель сприймав увесь СРСР як Росію. І ніякої прямої згадки у візіях Клімушка про коронавірус не було!
Нині дослідники феномену цієї постаті “знаходять” натяки на нинішню біду. У публікаціях про візії цього монаха червоною проходить передбачення трагедії, яка чекає на Італію. Однак монахтравник пов’язує її з якимось загадковими солдатами з півдня. Ті, хто нині цитує візіонера Клімушка, кажуть, що були у нього візії чи то про згасання нинішньої цивілізації, чи про велику цивілізаційну кризу, пов’язану з якоюсь епідемією. Чи дійсно такі слова були сказані — не можу судити, бо не бачив опублікованих цитувань про це, а лише коментарі до його передбачень.
Чим довше людство не може дати ради з нинішнім вірусом, тим активніше “дослідники” знаходять передбачення нинішньої біди й у французького Нострадамуса, й у болгарської Ванги, і в інших провидців чи осіб, яких такими вважають. Ці “новини” лише підсилювали відчуття паніки, хоч Церква дуже картає за поширення панічних настроїв. На час написання цих рядків дуже важко судити, чи вкидання подібних “пророцтв” є лише безвідповідальною забавою, чи свідомою провокацією — елементом інформаційної війни, стимульованої силами зла?
Хоч на тлі нинішньої світової недуги є багато емоцій, до яких “пришивають” містику, проте є кілька нюансів, які змушують глибоко задуматися. Історія Церкви — це не лише житія осіб, яких Церква вважає святими, не лише дати прийняття християнства тими чи іншими державами, не лише дати церковних розколів (а їх було чимало!) або уній. Історія Церкви — це також історія об’явлень святих. Найчастіше у цій історії говориться про об’явлення Божої Матері. Серед них є визнані Церквою, такі як у Люрді чи в Фатімі. Проте є багато великих шахрайств на тему об’явлень. “Візіонери”шахраї з часом, під тиском докорів сумління, самі зізнавалися у шахрайстві. Проте є випадки, щодо яких Церква тримає паузу, чекає на розвиток подій, зазначених в об’явленнях.
Як раз до цієї групи — поставлених на паузу — відносяться об’явлення в іспанському селі Гарабандал. Вони дуже співзвучні з реальними подіями у світі 2019–20 рр. І хоч владика, до юрисдикції якого входило місце тих об’явлень, не кваліфікував їх як надприродне явище, проте на рівні папи Римського досі немає офіційної позиції. Є лише негативна позиція одного з органів Апостольської столиці. У закордонній релігійній літературі він досі, постарому, називається Святим Офіціюмом, а офіційно, від 1965 року — це Конгрегація доктрини віри. Є вона спадкоємицею сумнозвісної Інквізиції — створеного в XVI ст. органу для боротьби з реформацією. Не заглиблюватимусь у давні діяння Інквізиції, бо і в новій історії, в XX ст., у релігійній літературі називаються повчальні випадки, як Конгрегація доктрини віри скасовувала рішення своєї попередниці — Святого Офіціюму. Тож питання об’явлень в Гарабандалі й досі залишається відкритим. Тим паче, що у порівнянні з об’явленнями у португальській Фатімі (на цій історії згодом детальніше зупинюся) чи у французькому Люрді, вони майже не відомі.
У невеликому селі Гарабандалі на північному Заході Іспанії у 1961 року чотирьом місцевим школяркам 11 і 12 років об’являвся спочатку Архангел Михаїл, а згодом Богородиця. Об’явлення тривали 4 роки. Коли вони припинилися, візіонерки, як дорослі жінки, інколи давали коментарі та інтерв’ю, бо зацікавлення тим питанням було велике. Одна з тих візіонерок — Марія Долорес (так вона значиться в енциклопедії), яку в інтерв’ю називають Марі Льолі (нині вже покійна) часто спілкувалася з пресою. На основі її інтерв’ю для журналу “Garabandal Magazine” з 1982 року, автори матеріалів про об’явлення в Гарабандалі схиляють людину до думки, що Богородиця в 1960х рр. попереджала про випробування народів усього світу нинішнім вірусом.
Інтерв’ю це увійшло до польськомовного перекладу книги іспанського священика Еусебіо Гарсія де Пескера (Eusebio Garcia de Pesquera) “Гарабандал, події і дати. Чи дуже близький кінець часів?”. Ця праця вважається найґрунтовнішим дослідженням фактів об’явлень і попередження Богородиці в Гарабандалі. Правда, слово “вірус” у тому попередженні не згадується. Богородиця, кажучи про попередження, просила світ, що погруз у гріхах схаменутися, покаятися, бо “чаша Божого гніву вже переповнена вщерть”! Відзначу, що згаданий у підзаголовку книги “кінець часів” не тлумачать як кінець світу, а як час початку великої переміни.
У цитованому інтерв’ю Марі Льолі пробувала описати почуте і побачене у візіях Богородиці. Головне у них — попередження, що світ змушений буде пройти велике випробування. Настануть часи, що Церква начебто зникне. Публічний вияв віри буде дуже складним. Проте докладно візіонерка не могла описати того, що під час візій чула від Богородиці, посилаючись на те, що деталі сказаного їй у дитинстві затерлися з часом, залишилися лише загальні образи.
Особа, як вела інтерв’ю прямо підштовхувала візіонерку до відповіді, що усе, почуте у візіях буде зумовлене поширенням комунізму у світі. В уяві інтерв’юера лише комунізм може бути тою силою, яка спроможна довести до нібито зникнення Церкви. Візіонерка на ці інсинуації твердила, що Богородиця їй говорила не про комуністичні переслідування, а про щось інше, не до кінця зрозуміле сільському підлітку. Проте точно запам’ятала слова, що визнання віри люди змушені будуть здійснювати в укритті! На уточнююче запитання чи описані події стосуються лише Європи, чи й США, візіонерка відповіла: “Місця не визначено, мені здавалося, що було це в усьому світі”.
— Якщо попередження ще не надходить, то це означає, що ситуація у світі ще не настілки ускладнилася? — було запитання.
— Богородиця казала, що час попередження прийде тоді, коли буде так начебто Церква зникла.
— Чи папа змушений буде тікати з Риму?
— З того, що мені було сказано, папа не зможе бути публічно в Римі. Він, як і усі інші священики, змушений буде ховатися. (…) У час попередження зупиняться літаки та стихнуть їхні двигуни. Матір Божа сказала, що все усюди на момент зупиниться. Люди роздумуватимуть і дивитимуться у свою душу (…) Час попередження буде часом великої тиші. Складалося враження, що навколо панує порожнеча.
— Сім років тому (в 1975 р. — М. Л.), в інтерв’ю журналові “Garabandal Magazine”) ви сказали, що вже близько час попередження. Багато кому здається, що воно вже належить до минулого. А що ви нині про це скажете?
— У швидкоплинності часу момент попередження вже близько.
— Вам було відкрито час попередження. Чи Ви комусь, скажімо священикові, його назвали?
— З огляду на мої сумніви, я того часу нікому не назвала.
Інтерв’ю для журналу “Garabandal Magazine” з 1982 року закінчується запитанням: чи у час попередження між народами йтиме війна? Візіонерка на це питання не відповіла.
Інша з візіонерок (дівчатаодносельці не були родичками) — Кончіта, — в пізніших інтерв’ю твердила, що їй було показано, що попередження торкнеться усіх людей, хоч би де вони перебували. Воно не буде довготривалим, проте викличе відчуття великої тривоги. Не лише віруючі люди, а й ті, хто досі жив без віри, змушені будуть переосмислити все дотеперішнє життя, подивитися у своє нутро. А поява якогось тривалого знаку в Гарабандалі, який Кончіта в інтерв’ю ще в 1970х рр. назвала великим чудом, буде знаком переходу світу у нову духовну якість.
Ця візіонерка твердила також, що їй було показано, що після папи Іоанна XXIII до “кінця часів” буде лише три папи. Насправді нинішній папа — Франциск, — є вже п’ятим главою Римокатолицької церкви після Іоанна XXIII, при якому почалися появи Матері Божої в Гарабандалі. Не виключено, що ця розбіжність між візією про трьох пап і реальністю, є причиною, що у справі цих об’явлень і досі немає, як сказано у вікіпедії, кінцевої позиції Церкви в особі Папи римського.
Хоч серед священиків, свідків подій, думки щодо об’явлень кардинально відрізняються. Одні доводили, що появи Богородиці і її послання були автентичними. Вони у своїх висновках спиралися на те, що у час екстазу, викликаного появою Богородиці, дівчата отримували дар левітації та дар прочитання стану чужих сердець. І це засвідчено багатьма особами, у тому й священиками, котрі були присутніми у момент появ Богородиці.
Противники автентичності її появ вважають, що розповіді дівчатвізіонерок були дуже невиразними. Явище левітації вони хоч і не заперечують, проте шукають його джерела у парапсихології. Візії, отримані під час об’явлення Божої Матері, вони вважають формую спіритистичного сеансу. А всю цю історію — великою містифікацією демонів.
До категоричних противників автентичності появ в Гарабандалі належав польський священикєзуїт, довголітній керівник польської секції Радіо Ватикан, професор Юзеф Варшавський. З під його пера вийшла дискусійна книжка “Гарабандал — Боже об’явлення чи диявольські трюки?”. Прихильники автентичності появ кажуть, що головним аргументом несприйняття тих появ були різкі слова Богородиці про те, що багато священиків зблудило: “Ведуть вони свою паству дорогою блуду і тому за їх навернення треба молитися”. Звичайно, 12річні дівчата не могли такого придумати. Нині яскравим прикладом дороги блуду є російська Церква, коли на тлі проповіді про скромність “святі отці” ведуть розкішне життя. Враховуючи, що у фатімських об’явленнях багато місця відводилося Росії, дуже тенденційними і самовпевненими були твердження, що слова претензії з приводу дій багатьох священиків не могли йти від Бога.
Звісно, прихильники автентичності гарабандальських об’явлень у коментарі до цитованого інтерв’ю Марі Льолі, який доступний на Ютубі за адресою https://www.youtube.com/watch?v=araw6gprjQg&app=desktop наполягають, що всі візії з 1960х рр. дуже точно відповідають тому, що нині відбувається у світі. У цитованій книжці отця Пескера про об’явлення в Гарабандалі сказано, що вони даються людям не як одкровення того, що буде, а як матеріал для роздумів над собою. Візії можуть і не збутися. Просто людям треба стати добрими й справедливими.
Стати добрим й справедливим — щире прагнення кожної врівноваженої людини! Але сили зла, застосовуючи різні принади, роблять усе, аби люди такими не ставали…
