Маємо відстоювати свою ідентичність!

Микола Голомша

А чи в курсі Ви українці, що м. Васильків, що на Київщині, засновано 988 року Володимиром Великим?
Історична пам’ять – базове підґрунтя для самоідентифікації нації, для самої національної ідеї, про яку останнім часом ведеться так багато розмов та суперечок. І не тільки серед науковців. Історія, на жаль, стала ареною справжньої інформаційної війни. Процеси глобалізації підвищили вимоги до розуміння чинників національної ідентичності, зокрема історичної пам’яті.
Будьякий національний проєкт формує запит на таку проєкцію історичної пам’яті, яка би була здатна виконати функцію каркаса національної ідентичності. При цьому держава, разом з інтелектуальними та політичними елітами, є головним суб’єктом формування такого запиту, активним учасником конструювання історичної пам’яті нації. В таких умовах цілком імовірним стає “зловживання пам’яттю”, а то й перетворення її на інструмент ідеологічної війни.
На жаль, імперські амбіції нашого північного сусіда пішли далі, ніж просте зловживання. Знищення Справжньої Історії України, Київської Русі як Великої Держави почалося ще з другої половини минулого тисячоліття. Тодішня Московія не могла примиритись із своїм відсталим дикунським корінням. І розпочався перепис літописів, фальшування справжнього минулого, справжньої історії. Розпочалося фальшування Правди. За рахунок тотальних переробок історичних документів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій було обґрунтовано “законність” привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі і створення історичної міфології держави Російської. Саме таким чином нащадки фінських напівдиких племен, що жили на землях “Залещанськіх”, та татаромонголів, що “розбавили” місцеві племена у XIIIXVI ст., отримали нову “історичну спадщину”. На основі цих фальсифікацій 22 жовтня 1721 Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів – росіянами. Так було вкрадено у законних спадкоємців Київської Русі – українців – історичну назву Русь. Таку “цивілізовану” історичну спадщину забажала собі “Імперія”. Таким псевдоісторичним корінням тішить себе сучасний Кремль, для якого фальшування історії стало звичним інструментом у досягненні імперських амбіцій.
Але то ворог зовнішній. З ним все зрозуміло. Набагато гірше, коли за недбалістю або недолугістю власних керівників Україна втрачає свої історичні корені, власну історію. Коли з незрозумілою метою за надуманими принципами знищуються тисячолітні назви, географічні історичні “маяки” та наріжні камені спадщини.
Місто Васильків на Київщині. 988 року з волі Володимира Святославича, Великого князя київського, Хрестителя Русі тут було збудовано фортецю для захисту Києва з півдня від набігів степових кочівників. Володимир дав фортеці ім’я “Василів” на своє християнське ім’я (Василій). Надійний форпост на торговому шляху з Києва до Європи. Місце, яке наповнене самим духом справжньої Київської Русі. Васильків сьогодення – потужна адміністративна одиниця, центр Васильківського району. Був… Бо за новим планом районування та формування адміністративнотериторіальних одиниць субрегіонального рівня Васильківського району більше не існує. Він буде насильно приєднаний або до Фастівського, або до Обухівського районів. Незважаючи ні на відсутність об’єктивних пояснень з боку влади про таке рішення, ні на волевиявлення громади Василькова. Ні на розуміння того факту, що нівелювання значення Василькова в територіальному “табелі о рангах” призведе до зменшення уваги до нього збоку влади як у фінансуванні, так і в інших проявах державної підтримки. І місто, засноване Володимиром Великим, стане просто ще одним непомітним містечком на теренах Держави – нащадка славетної Київської Русі. Доречі, усі ці три райони Київщини, про які йде мова, практично ідентичні за своїми розвитковими параметрами. В рівній мірі що Васильків, що Фастів, що Обухів відповідають запитам на те, щоб стати центром новоствореного району. То, можливо, при прийнятті владою кінцевого рішення слід враховувати не лише демографічні та економічні показники, а й історичну важливість визначеного міста для всієї нації?
Історична пам’ять є дороговказом, який допомагає людині зберігати оптимізм і віру в кінцеву власну перемогу. Перемогу добра над злом. Невже влада, навіть у такому простому та непринциповому за великим рахунком питанні, вибере шлях розмиття та затирання історичної пам’яті?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment