Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ
Поетична публіцистика — один з творчих жанрів патріарха української літератури Дмитра Павличка. Невдовзі після катастрофічної помилки, якою стало обрання президентом України людини з віртуального світу, наш національний поет звернувся “До пана Зеленського” з відкритими листами, які було опубліковано у “Літературній Україні” і викликали чималий резонанс серед читаючої частини українського суспільства. Перший із листів (датований червнем 2019 р.) — це напуття досвідченої людини історичному невігласу: “З Москвою помиритись неможливо”, // Бо Україна — то Європи чверть, // Де мови нашої й культури диво // Вбивали безжально й мстиво, // А наше братство — Сандормох і смерть”.
Вже після публікації першого листа Дмитра Павличка “До пана Зеленського” мені потелефонувала громадська активістка з міста Ходорова, мати воїна-добровольця АТО з запитанням, чи я та мої рідні звернули увагу на цей дуже актуальний вірш-лист. Після публікації чергових поетичних листів Дмитра Павличка “До пана Зеленського” ця сама добродійка, мати оборонця України, не раз казала: “Коли б наш народ читав ці листи, то, може, став би по-іншому ставитися до того, що нині відбувається у нашій державі — з відповідальністю за долю держави та майбутніх поколінь”. І додала: “Я розумію, що через те, що народ поставлено на межу виживання, він дуже мало читає. Та я не розумію, чому поява листів Дмитра Павличка “До пана Зеленського” залишається поза увагою українських телеканалів. Там же — злободенні питання нинішнього дня”.
Перше з поетичних звернень Дмитра Павличка “До пана Зеленського” написане невдовзі після інавгурації, а останнє — після його новорічного привітання 2020 р. І останній, 11-ий лист, писаний прозою. Поет пояснює, чому він написав 10 листів з напуттям нинішньому Презентові України, картає Володимира Зеленського за те, що він говорив українцям у новорічну ніч, пропонуючи нам замість національної ідеї “какаяразніцу”. “Ви кажете, — пише поет президентові, — що вірите в щось інше. Що то є? Я вам скажу, “ваше інше”, — то рабська віра в непереможність віками створюваної царської, а потім комуно-секретарської шовіністичної, великоросійської імперії”.
То як лікувати Україну у час глибокого враження значної частини українців “какаяразнцітвом” від породженої ним недуги байдужості й безпам’ятства? Це питання хвилює і автора листів до Володимира Зеленського, і багатьох інших знаних в Україні публічних осіб. 13 липня 2020 у видавництві “Ярославів Вал” відбулася розмова трьох знакових українських літераторів, лауреатів національної премії України імені Тараса Шевченка — Дмитра Павличка, Михайла Слабошпицького та Богдана Гориня: у час “какаяразніцтва” Володимира Зеленського що далі робити українській творчій, політичній та військовій еліті? Як їй будити приспану відповідальність народу?
Про глибину деградації, започаткованої курсом колишнього прем’єра, а згодом президента України Леоніда Кучми “буде економіка — буде все”, свідчить нюанс: намір олігархів побудувати на місці київського книжкового ринку черговий торговий центр з корчмами тощо, мотивуючи тим, що книга як товар нині вже не користується попитом! Для них нація — також товар. А точніше, не просто товар, а дешева робоча сила. Далеко не останню роль у формуванні такого “світогляду” відіграв Володимир Зеленський з його багаторічними “кварталівськими” кпинами над Україною і українцями.
Від констатації цієї проблеми почалося розмова у “Ярославовому Валу”. Дмитро Павличко згадав свій вірш “Сміхи”, опублікований у книжці “Грім у січні” (2016 р.), Цей вірш з’явився як форма протесту проти тих кпинів, які починав робити над українцями лицедій Зеленський, збираючи великі зали. Це прояв болю від того, що багато українських політиків реготали з того, що було наругою над державою: “Диявол любить людські сміхи…” Згадано у тому вірші й те, як у Києві лунав дикий московський регіт у той час, коли Україна хоронила синів, які віддали життя за волю України.
Щодо подій виборчої компанії 2019 року, поет згадав як застерігав зарядженні сміхом та брехнею аудиторії: ті, хто рясно сміються, потім гірко плачуть. Письменник, видавець і громадський діяч Михайло Слабошпицький сказав, що одним зі свідчень складності нашого часу є те, що великий національний поет змушений експлуатувати свій поетичний талант на приведення до тями тих, хто фактично є маленьким політичним нулем з величезними амбіціями.
Письменник Богдан Горинь зауважив, що в листах Дмитра Павличка глибоко осмислено небезпеки для України від перебування при владі дилетантів. Розмову про ці небезпеки, наголошує письменник, слід почати від оцінки ролі Петра Порошенка на посаді президента України. Богдан Горинь вважає президентство Петра Порошенка видатною, не до кінця осмисленою сторінкою в історії України. Ще багато хто, з подачі інформаційних засобів і олігархів і нинішнього президента дивиться на п’ятого президента штампами, запущеними у ході минулорічної виборчої кампанії. Ми маємо всі підстави твердити, що це був найкращий президент із усіх, яких ми мали після відновлення Незалежності. Горинь підкреслив, що під словом найкращий він розуміє виконання президентських обов’язків, записаних у Конституції України. Ніхто з попередників Петра Порошенка не здатний був підняти Україну на той міжнародний рівень, щоб з нами говорили як з рівноправною державою, а не дивилися як на осколок колишньої імперії. Порошенко — єдиний з українських президентів, який розумів, що тільки сила може бути гарантією суверенітету і запорукою від споконвічних зазіхань на нашу землю північно-східного сусіда. Він збудував (буквально з нуля) Українську армію — одну з кращих у Європі, запровадив реальну, а не декларативну демократію. Не дивно, що його успіхи в державному будівництві викликали до нього ненависть у певних політичних колах як в Україні, так і поза її межами.
Проти п’ятого президента України почалася скажена боротьба, бо не всім до вподоби демократична Україна з сильною, європейського рівня армією. Проти нього почалася змова пов’язаними між собою взаємними інтересами олігархів в Україні та за її межами. Той факт, що Україна почала виробляти власну зброю, продавати за кордон, не подобалося не лише Росії. Недруги України стали думати, як повалити сильного українського президента.
Одним з головних поміж тими, хто поставив перед собою таку “місію”, був досвідчений у політичних іграх олігарх Ігор Коломойський. Він довго шукав людину, яку можна б довести до обрання президентом, маніпулюючи суспільними настроями, а потім ним керувати. Вибір зробив на комедійного актора, якого щедро фінансував. Тому то творче об’єднання коміків “Квартал-95” було зареєстроване як політична партія. На цю деталь ніхто не звернув уваги. І це велике упущення спецслужб часів президентства Петра Порошенка. Не Зеленський придумав слова, сказані ним Петру Порошенку на стадіоні 19 квітня 2019 р.: “Я ваш вирок”. Ці слова придумали ті, що писали сценарій, у якому у великій міжнародній грі мав зіграти роль на обезсилення України комік Зеленський.
Не тільки в Україні, а й за її межами з подачі олігархів почалися у ЗМІ розмови про потребу приходу до влади в Україні нових облич! У результаті маніпуляцій людською свідомістю у нас у президентському кріслі з’явилося “нове обличчя”. Воно вже стільки встигло зробити помилок, що дотеперішній час правління Зеленського увійде в історію як час безвідповідального ставлення до справ державних. Найбільшою його помилкою є наївне сподівання, що Путіна, людину успадкованого імперського мислення, можна у чомусь переконати. Намагаючись “подивитися Путіну в очі”, Зеленський не здатний був бачити у путінських очах зневагу до України, і до нього особисто. Стараючись задобрити Путіна, Зеленський став виконувати його вимоги. Вони вже нині мають для України катастрофічні наслідки! У першу чергу йдеться про відвід на Донбасі українських військ із уже обладнаних позицій.
Зеленський оточив себе людьми не лише байдужими до долі України, а й руйнівниками її державності. Чимало авторитетних західних дипломатів дотримуються думки, що головний канцелярист Зеленського Андрій Єрмак — агент Москви. Однак Зеленський вперто не хоче чути цього, як і не зважає на відверту антиукраїнську діяльність Андрія Портнова, якому дав дозвіл повернутися в Україну.
У результаті високі історичні досягнення президента Петра Порошенка при Зеленському руйнуються на наших очах. Знов постає одвічне питання: куди йдемо? При Порошенку ми кожного дня у цивілізаційному та геополітичному плані просувалися до Європи й НАТО. При президенті Зеленському цього не спостерігається. Навпаки, з кожний днем відчувається, що над Україною нависає усе більша небезпека, — констатував Богдан Горинь. Як її відвернути?
Письменник Михайло Слабошпицький розповів про маловідому в Україні, проте вражаючу подію, яка сталася в Естонії десь за півроку до президентських виборів в Україні. У Таллінні тамтешній молодіжний театр на одній з вистав (насправді це була спецоперація) оголосив себе новою політичною партією з назвою, яка перекладається українською як “слуга народу”. Цей аналог “95 кварталу” вони проголошували зі сцени та на площах. Копіювали вони те, що у нас в Україні робили кварталівці. За два місяці такої “діяльності” рейтинг цієї, неіснуючої, партії виріс з нуля до 37 відсотків. Досягнувши цієї відмітки, актори звернулися до естонського суспільства зі словами: народе, прокинься, думай, що робиш. Однак в Україні в 2019 році суспільство не прокинулося, хоч його застерігали, що над ним сміються. Воно купилося на дикий популізм, який йому нав’язували з екранів олігархічних телеканалів. Себто політичні циніки, як кажуть росіяни , “єво сдєлалі”, себто надурили його. Їм у цьому допомагали путінські інформаційні наймити.
Письменник Михайло Слабошпицький назвав одну невідому мені річ. За твердженням політологів і соціологів, у кожній державі від 10 до 20 відсотків громадян в силу різних причин ненавидять державу, у якій живуть. Треба звертатися до Фрейда, аби шукати пояснення цього “феномену”, — каже письменник. В Україні внаслідок історичного минулого і путінсько-олігархічного пливу цей відсоток значно вищий, бо совок у нас ще дуже глибоко закорінений. І він, за всіма даними, розчарувавшись у Зеленському, піде голосувати за російські сили на кшталт ОПзЖ. Зеленський експлуатував тему “втоми” від війни. Виявляється від неї “втомилися” не ті, хто воює на фронті, а ті, хто витрачає великі гроші в нічних клубах. А ще в українців є така риса: вони ненавидять владу навіть тоді, коли це його, українська влада.
В українських генах, наголосив Дмитро Павличко, закладено ненависть до багатих людей. Її сильно розпалили емоції під час виборчої кампанії 2019 року. Тож мали парадоксальну ситуацію, що навіть в Галичині та на Волині внуки бандерівців голосували за внука сталініста, середовище якого боролося з бандерівцями. Поет, коментуючи свої листи “До пана Зеленського”, наголосив, що в них гірка правда про нерозуміння нинішнім президентом України суті і очікувань українців. Ознакою мудрості людини є вміння чути інших. Однак це не стосується Володимира Зеленського. За конфіденційною інформацією, рішення про скасування запланованого на грудень 2019 р. ювілейного творчого вечора Дмитра Павличка приймав особисто Зеленський. Це була його помста і за висловлене в листах “До пана Зеленського” напуття, і за “Сміхи”, і за високі слова, сказані про президента Порошенка. Поет, керуючись інтуїцією, каже, що ця людина увійде до української історії як великий переможець. Але нині він з нашою допомогою мусить боротися за свою перемогу. Керовані і фінансовані Путіним сили реваншу хочуть кинути п’ятого президентка України в тюрму. Особа, яку поставили генеральним прокурором, знов заявила, що п’ятий президент України має бути засуджений до тюрми терміном від 6 до 10 років. Працівник ДБР Олег Корецький в останньому інтерв’ю сказав, що та пані у час, коли вона була в ДБР, і коли її примостили у крісло генеральної прокурорки, ставила перед слідчими завдання “накопати” на 5-го президента матеріал на тюремний термін!
Хоч інколи виникають питання, чи потрібно було писати ці листи, поет твердить, що мусив сказати те, що турбує кожного відповідального українця. Поет у листах до нинішнього президента наголошує, що український цивілізаційний вибір — це Європа та європейська система безпеки. Однак, якщо людина цього не розуміє, їй доведеться піти геть з посади, констатував поет на зустрічі літераторів, будівничих України.
Богдан Горинь звернув увагу, що в усіх листах Дмитра Павличка “До пана Зеленського” гостро стоїть питання української мови як фундаменту нації. Висловив він, здивування, що Зеленський як гарант Конституції не згадує, що це питання вирішене у Конституції й усі спроби ревізії цього питання є державним злочином. Це означає, що він, керуючись електоральним егоїзмом, старається догодити тим, хто ігнорує українську мову. Своїми “перлинами” “какаяразніца” він завдає шкоди, подібної до тої, яку свого часу завдав Леонід Кучма табачниковою підступною “концепцією” про піднесення в Україні статусу російської мови до рівня офіційної. Не виключно, що ці страшні ідеї навіює ревізіоніст Андрій Портнов, який за даними сайту “Миротворець” має агентуру кличку “Казбек”. “За свідченнями джерел, яким я повністю довіряю, між Офісом президента та тою особою є тісний контакт”, — сказав Богдан Горинь. “Подання до ДБР на Порошенка в основному писані Портновим. Він часто дорікає і президентові, і генеральному прокурору, що Петро Порошенко досі на заарештований”.
“Зараз перед нами стоїть велике завдання, — продовжив думку Богдан Горинь. — Кожен з нас, відповідальних українців мусить докласти максимум зусиль для об’єднання національно-патріотичних сил. Усі держави світу, котрі хотіли бути сильними, консолідованими, в основу свого розвитку брали ідею демократичного націоналізму. Японія ніколи не піднялася до нинішнього її рівня, коли б держава не розвивала у народі віру у силу свої нації. Успіх держави залежить від того, наскільки суспільство вірить у свої сили. Кожен з нас мусить докласти максимум зусиль, аби домогтися консолідації нації, бо Україна в небезпеці. Наша біда, що нинішній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба є недосвідченою людиною. Ми бачимо, як він відступає перед зазіханнями Угорщини на Закарпаття. А те, що за особистим наполяганням Зеленського генеральним прокурором було затверджена особу, яка ненавидить українство, багато про що говорить”.
У листах Дмитра Павличка “До пана Зеленського” говориться про загрозу з боку Росії. Про таку загрозу говорять наші досвідчені військові діячі, наголошуючи, що Росія не змириться з тим, щоб Крим залишався без води. Це удар по престижу Кремля. Ведеться шалена спекуляція на суспільних настроях, хоч для населення вода є. Її не вистачає у першу чергу для об’єктів окупаційної армії. Як це питання буде вирішено — нині важко прогнозувати. Демагогічні заяви “слуги” Арахамії вказують, що серед “слуг” є прихильники того, аби пустити до Криму воду. То ж чи не кожного дня у ЗМІ з’являється інформація про велике скупчення на сході російських танків. Не виключено, що найближчим часом буде “вирішена” доля Лукашенка у Білорусії. Там він перебуває у чужому оточенні. Якщо таке станеться, то нависла над Україною загроза дуже посилиться.
У результаті необдуманого емоційного вибору 2019 р. ми опинилися у дуже складаній ситуації. Нашою надією є те, що загрозу, яку створює Україні і Європі Путін, вже починають розуміти західні політики. Раніше, коли у нас лютував штучний голод 1933 р., США встановлювали дипломатичні стосунки з Москвою. Нині західні військові аналітики попереджають, що у вересні може розпочатися новий путінський наступ на Україну — якщо до того часу хвиля російських протестів не змете режиму Путіна. Кремль розраховує, що у вересні досягне апогею політична боротьба у США. І тоді світові буде не до окупації України.
Дмитро Павличко, як людина глибокої інтуїції, не виключає, що страшне прагнення Володимира Зеленського посадити за ґрати Петра Порошенка зумовлене не лише комплексом меншовартості нинішнього президента. Є підстави вважати, що це також наслідок путінського шантажу, мовляв, арешт Порошенка може бути відправним пунктом для розмов про мир на Донбасі. Якщо ми хочемо серйозно говорити про наше майбутнє, то мусимо повернутися до Порошенка, мусимо його захистити. Якщо б він тепер програв, то ми усе втратили б, бо тоді світ від нас відвернеться, констатував Дмитро Павличко, автор листів “До пана Зеленського”.
Учасники розмови наголосили, що не можна очікувати великих речей від людини, яка для цього не створена. Зеленського знайшли і підняли з низів, щоб той дражнив “хохла”. У древньому Римі, при активній підтримці вихованого на видовищах люмпену, імператором стала людина (Калігула), що згодом, на втіху тому ж люмпену, оголосила свого коня сенатором. Щось подібне майже 2000 років пізніше сталося у нас. У президентське крісло олігархи, при підтримці Путіна, посадити людину непридатну для цієї посади, без розуміння суті національних інтересів. Ще недавно ми гадали, що тільки в Росії телевізор здатний перемогти холодильник. Виявляється, щось подібне 2019 році сталося і у нас. Такі випадки спостерігаємо і в деяких інших країнах.
Досі так бувало, що логіка дій обивателя (він рідко орієнтувався на високі духовні цінності) була зумовлена на збереження хоча б існуючих матеріальних благ. Після інформаційного зомбування логіка дій стала ірраціональною. І це стосується не лише обивателя. Михайло Слабошпицький розповів про один шокуючий дзвінок від колишнього мера Черкас Анатолія Волошина, який згодом очолював Черкаське управління Українського фонду культури. Це було перед президентськими виборами.
Волошин запитав письменника, як він оцінює особу Володимира Зеленського як кандидата на посаду президента України. Відповідь письменника і видавця була гострою: “Чи ви мене вважаєте дурнем, чи самі такі?” Волошин свою позицію почав “підпирати” вже запущеними штампами, мовляв, Рейган також був актором, а виявився добрим президентом. Під впливом таких популістських штампів вчителі майже тотально проголосували за Зеленського. “Чи ми, як нація, тупіємо від застосування нових інформаційних технологій, чи що з нами робиться?” — ставив аж ніяк не риторичне запитання видавець Слабошицький.
Дмитро Павличко наголошує: той факт, що ми вийшли на дуже складну грань нашого буття, відіграло вже ним згадуване розпалювання ненависті до багатих людей. Оскілки ми були бездержавною нацією, то багатії у нас в основному були чужинцями, які безпощадно експлуатували український народ. Проти Петра Порошенка структурами Путіна, Медведчука і Коломойського велася страшна кампанія оббріхування п’ятого президента України, показували його як чужу Україні людину, котра “заробляє на війні”. Тому ми опинилися в ситуації, що Україною керують нині Єрмак і Зеленський. Проте не керуватимуть вони вічно. Прийде час — і проти них Україна повстане! “Згадаєте мої слова, — сказав Дмитро Павличко. — Тим паче, що Зеленський зруйнував парламент”. Не тільки у листах поет шукає відповіді: що таке “слуги народу”? І якого народу вони “слуги”?
Поза увагою учасників зустрічі не залишилося одне делікатне запитання. Володимир Зеленський часто називає себе російськомовним українцем єврейського походження. Українська національна еліта мусить докласти максимум зусиль, щоб не дозволити Росії спровокувати в Україні українсько-іудейський конфлікт. Такий, як свого часу через провокації кремлівських спецслужб було розпалено між українською діаспорою та світовим єврейством. Згадаймо хоча б справу Івана Дем’янюка, “матеріяли” до якої підкидала Москва. Критика за неналежне виконання Володимиром Зеленським його президентських обов’язків не може перерости у міжнаціональну площину. Розчарування бездіяльністю Володимира Зеленського на президентській посаді, різні авантюри, в які він все частіше потрапляє, не може перерости у ненависть до єврейства. Це стало б для нас катастрофою. Такі знакові єврейські діячі в Україні як Йосип Зісельс чи Віталій Портніков усе частіше заявляють, що Володимир Зеленський на посаді президента України штовхає державу до саморуйнації. Заяви цих людей дають підставу для сподівань, що розчарування тим, хто обіцяв люмпену: “гірше не буде”, не переросте у ненависть до євреїв.
Богдан Горинь вважає, що можна мобілізувати всі українські сили й змусити Володимира Зеленського піди у відставку. Але виникає запитання, над яким мусить думати кожний відповідальний український патріот: чи не виллється це у великий хаос, яким захоче скористатися Росія аби подати “дружню” “руку допомоги” для наведення порядку?
Якщо під впливом різних обставини Зеленський залишить посаду, твердить колишній дисидент, політик, а нині письменник-документаліст і громадський діяч Б. Горинь, ми мусимо мати програму дій. Як показує світова практика, найуспішнішим сценарієм у подібних нашого випадку було б створення перехідного уряду, який мав би право розпуску парламенту. Новообраний парламент міг би міг би прийняти поправку до Конституції, щоб на час до повної стабілізації ситуації обирати президента у парламенті. Тільки за таких умов міг би повернутися нині найбільш досвідчений політик-державник Петро Порошенко, який здатний впоратися з дуже складною ситуацією. Хоч його рейтинги зросли, проте його антирейтинги залишаються дуже високими. Окрім цього, його нині випереджає орієнтований на Росію Юрій Бойко з ОПзЖ і навіть такий авантюрист як Шарій, який створив партію, покликану знищити Україну. У нинішній ситуації всенародні вибори президента могли б обернутися для України ще страшнішою катастрофою, ніж вибір лицедія Зеленського. Він під час виборчої кампанії заявляв, що у випадку, коли порушить закон, піде з посади. Усі українські сили мусять йому про це нагадувати.
Дмитро Павличко каже, що ця обіцянка Володимира Зеленського — одна і з довгого ряду брехні, на якій базувалися виборча кампанія цієї особи. Ми мусимо розуміти, що ця людина без лицарського гонору нікуди добровільно не піде. Михайло Слабошпицький звертає увагу, що діяльність Володимира Зеленського викликає усе більше незадоволення двох його господарів — Путіна і Коломойського. І вони можуть змусити Зеленського піти з посади, скажімо, “за станом здоров’я”. А на тлі хаосу вони захочуть завершити розпочатий ними реванш…
Усі три учасники дискусії зійшлися на думці, що найнадійнішою запорукою збереження України як самостійної держави був би тимчасовий перехід влади в України до рук військових-патріотів. Таким саме чином багато країн світу долали гострі політичні і економічні кризи. Дмитро Павличко вірить, що так воно і буде: “Не керуватимуть довго нами Зеленський і Єрмак. Я про це написав в одному з віршів. Те, що я бачу — народ все більше готовий до повстання”. Однак усі учасники дискусії, про яку веду мову, зійшлися на думці, що є велика небезпека, що може знайтися десяток людців, котрі проситимуть Путіна вести війська. Тим паче, що у візіях про майбутнє України є застереження: “не піддайтеся на провокацію”!
Богдан Горинь, який кожного дня аналізує ситуацію в Україні та навколо України, каже, що серед наших військових є вже відповідальні люди з державним думанням. І в першу чергу армія здатна змусити Зеленського залишити посаду, оскільки нинішній президент демонструє легковажне ставлення до армії. Армія, у свою чергу, відповідає йому зневагою. Тим паче, що нині йде кримінальне переслідування активістів волонтерського руху. Дмитро Павличко вважає, що розвиток подій в Україні значною мірою залежатиме від результатів президентських виборів у США. На його думку Перемога Байдена посилила б позиції України загалом та Петра Порошенка зокрема. Михайло Слабошпицький сказав, що часто ми бачимо те, що самі хочемо бачити, хоч реальність буває зовсім іншою. Тут він навів свідчення колишнього радника президента США з національної безпеки Джона Болтона з книги “Кімната, де це сталося: спогади про Білий дім”. Американський посадовець сказав, що після зустрічі між Обамою і Путіними у Франції 6 червня 2014 року Обама начебто був готовий на визнання законності анексії Криму в обмін на гарантії, що Пунін більше ніде не рипатиметься… Тут є один нюанс. Американський дипломат цитує слова Путіна, а не Обами. Орім цього, наголошує Слабошпицький, на українських виборах не голосують прихильні Україні і Порошенкові західні політичні еліти, а цілі легіони неприхильно налаштованих, обманутих тіток Ганьок чи Дунь. Що зробити, щоб їхнє мислення перевести з площини радянського минулого в площину українського майбутнього? Тим паче у такий складний час, коли люди з харизмою українського лідера замість себе взаємно доповнювати — підсиджують один одного…
Мені не раз доводилося зустрічати твердження українців, що США не дозволять окупувати Україну і сильно вдарять Путіна по його медвежих лапах, якщо він надумав би далі пертися в Україну. Дмитро Павличко вважає, що Путін боїться США. З тою версією не погоджуються Богдан Горинь і Михайло Слабошпицький. Однак страху не можна повністю виключати. Путін добре знає, що США не підуть збройно захищати Україну. Проте він знає також, що США можуть заблокувати усе награбоване ним та його камарильєю багатство, яке зберігається у західних банках. Він розуміє, що США спроможні відключити путінську Росію від міжнародної системи платежів. А тоді ніякі бункери не будуть спроможні вберегти Путіна від гніву голодної маси.
Богдан Горинь поділився враженнями від його зустрічей з американськими генералами під час сесій та семінарів Північноатлантичної асамблеї. Вони сказали українському політикові: в разі виникнення якось конфлікту між Росією та Україною ми не будемо втручатися. І слова вони дотримали. В архівах знаходимо повідомлення, що з появою “зелених чоловічків” в Криму 6-й флот з Середземного моря направив кораблі в Чорне для підтримки України. Однак президент США Обама дав наказ зупинитися… Після заходу кораблів США в порти ВМФ ЗСУ в Криму Путін не рискнув би анексувати Крим. Але сталося по-іншому. Обама відіграв трагічну роль в долі України.
Підсумовуючи дискусію, Богдан Горинь застерігає аби передчасно не розхитувати ситуацію, бо це може стати для нас катастрофою. У тому, щоб повалити Зеленського і викликати в Україні хаос, дуже зацікавлена Росія. Російські блогери кожного дня пишуть, що Зеленський має йти з посади. Ми повинні бути мудрими і не дати Росії приводу для збурення хаосу. Ми зобов’язані об’єднати сили та звертатися до Володимира Зеленського з колективними листами. Якщо під тими листами буде зібрано підписи вагомих особистостей, президент змушений буде на них реагувати. Першочерговою нашою вимогою має бути зміцнення нашої армії. Друге — не залишати курсу України на вступ до НАТО та інтеграцію з Європою. У таких листах треба постійно нагадувати Зеленському, що конституційним обов’язком президента України є зміцнення престижу України у світі.
У таких листах мусить лунати вимога про недопустимість і політичну та дипломатичну шкідливість називати російську окупацію внутрішнім українським конфліктом, як то собі дозволяли твердити певні персони з Офісу президента України. Недопустимі ігри з дефолтом, до якого закликає олігарх Коломойський. Недопустима зневага до громадян України з боку поліції.
Поет, політик дипломат, громадський діяч, Герой України Дмитро Павличко вважає, що потрібна така ж розмова у ширшому колі, підсумком якої будуть листи-вимоги до Володимира Зеленського.
